Рішення № 39785126, 08.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4113/13 08.07.14

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Закритого акціонерного товариства "Транспортник"

про розірвання правочину та зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Морозов С.М.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Долгорук С.М. (за посвідченням);

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Герасимів А.Й. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 08 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва (заявник або процесуальний позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом № 1030вих-13 від 26.02.2013р. в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" (відповідач) в якому викладені позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, кадастровий номер 8000000:88:061:0220, укладеного 25.12.2008р. між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Транспортник" та зобов'язання Закрите акціонерне товариство "Транспортник" повернути земельну ділянку площею 8791,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а Київській міській раді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач систематично порушує умови договору оренди земельної ділянки б/н від 25.12.2008р., зокрема в частині внесення орендної плати у встановленому розмірі та у передбачені строки, що, відповідно, є підставою для припинення права користування переданою йому позивачем відповідною земельною ділянкою, а тому процесуальним позивачем заявлені вимоги про розірвання договору та повернення земельної ділянки позивачу.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013р. (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі № 910/4113/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2013р. за участю прокурора та представників сторін.

Склад суду у даній справі неодноразово змінювався.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 910/4113/13 передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року (суддя Котков О.В.) справу № 910/4113/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.12.2013 року о 17:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року судом виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі № 910/4113/13 описку та ухвалено пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі № 910/4113/13 читати в редакції, зокрема: "Розгляд справи відкласти та призначити судове засідання на 24.12.2013 року о 10 год. 20 хв.".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року судом задоволено клопотання б/н від 23.12.2013р. "Про зупинення провадження у справі" Закритого акціонерного товариства "Транспортник", зупинено провадження у справі № 910/4113/13 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про розірвання правочину та зобов'язання вчинити дії до вирішення справи № 2а-12501/11/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про стягнення податкового боргу та справи № 826/808/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про стягнення податкового боргу, що розглядається Вищим адміністративним судом України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у справі № 910/4113/13 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року по справі № 910/4113/13 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014р. по справі № 910/4113/13 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва - задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. у справі № 910/4113/13 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року по справі № 910/4113/13 - скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

29 квітня 2014 року матеріали справи № 910/4113/13 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва від Вищого господарського суду України.

Згідно резолюції від 29.04.2014 року справу № 910/4113/13 передано судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року поновлено провадження у справі № 910/4113/13, розгляд справи призначено на 27.05.14 о 11:10 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою представників позивача в судове засідання відкладено до 10.06.2014 року.

10 червня 2014 року судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 10.06.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/4113/13 за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Закритого акціонерного товариства "Транспортник" про розірвання правочину та зобов'язання вчинити дії для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Босий В.П.; суддя Морозов С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року справу № 910/4113/13 прийнято до провадження колегією суддів, судом призначено розгляд справи на 08.07.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст. 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент передачі спірної земельної ділянки в користування відповідачу) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 вказаного Кодексу України у відповідній редакції передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

При цьому, ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, дійсній на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За приписами ст. 202 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час проведення реєстрації права на землю) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Виходячи зі змісту п. 1.1 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджено рішенням № 182/342 від 19.12.2002р. позивача (в редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації договору), вказаний орган є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно із законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. На зазначене управління покладено обов'язок стосовно організації видачі державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачі договорів оренди земельних ділянок та здійснення їх реєстрації.

Як встановлено судом, 25.12.2008р. між Київською міською радою (надалі - Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Транспортник" (далі по тексту - Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір оренди). За змістом п.п. 1.1, 3.1. вказаного правочину Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 528/528 від 16.10.2008р. за актом приймання передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку на 5 (п'ять) років.

Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Дегтярівська, 25-а у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 8 791 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, паркінгом та готельно-офісним центром;

- кадастровий номер - 8000000:88:061:0220 (п. 2.1. Договору).

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації договору (п. 6.1. Договору оренди).

25.12.2008р. Договір оренди земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1511.

30.12.2008р. даний правочин було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 91-6-00831 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Враховуючи вищевикладене, внаслідок укладання вказаного вище договору оренди та проведення відповідних реєстраційних дій відповідач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст. 116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки з кадастровим номером 8000000:88:061:0220 на умовах, які визначені Договором.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення права позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, прокурором та позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідача.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судом встановлено, що права та обов'язки сторін, щодо здійснення орендної плати були встановлені в розділі 4 Договору оренди.

Зокрема, відповідно до п.п. 4.1, 2.2 договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 4% відсотків від нормативної грошової оцінки.

У п. 4.7. Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на визначний рахунок.

Згідно з витягом з технічної документації № Ю-23744/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на час укладання Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 20 568 856,11 грн. (п. 2.2. Договору).

З п. 8.4. Договору оренди вбачається, що Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

За твердженнями прокурора, відповідачем свої зобов'язання з внесення орендної плати належним чином не виконувались, що, на думку заявника, є належною та достатньою підставою для розірвання укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди та стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З норми п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України вбачається, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пунктом 11.4. Договору передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору оренди землі повинен бути доведений факт порушення відповідачем умов укладеного правочину, невиконання або неналежне виконання відповідачем передбачених законом або договором обов'язків.

Виходячи зі змісту позовної заяви, прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на істотне порушення відповідачем умов Договору оренди, а саме систематичне порушення Орендарем обов'язку сплачувати орендну плату.

При цьому, за змістом п. 2.23 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Як встановлено судом, відповідно до довідок: № 655/9/18.6-28 від 18.02.2013р., № 239/9/18.6-28 від 24.01.2013р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, відповідачем з 02.03.2010р. плата за землю не вноситься, що стало підставою для облікування за останнім податкового боргу в сумі 7 974 074,51 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач звернувся до Міністерства доходів і зборів України, начальника Головного управління Міністерства доходів у м. Києві та начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з листом № 164/Д від 12.12.2013р. та заявою б/н від 12.12.2013р. про розстрочку податкового боргу в сумі 10 130 612,63 грн., що виник, в тому числі, з Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000:88:061:0220.

Рішенням № 1 від 24.01.2014р. Міністерства доходів і зборів України Публічному акціонерному товариству "Транспортник" /21514186/, тобто відповідачу по справі, надано розстрочку сплати податкового боргу до 15.12.2014р.

30.01.2014р. між відповідачем та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. було укладено договір № 2 про розстрочення податкового боргу, відповідно до якого Державна податкова інспекція надає відповідачу розстрочення сплати податкового боргу по орендній оплаті на загальну суму 10 130 612,63 грн. під проценти строком з 24.01.2014р. по 15.12.2014р.

З матеріалів справи слідують обставини сплати Орендарем на користь Орендодавця грошових коштів спрямованих в оплату: земельного податку, розстроченого боргу та пені за розстрочений борг, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 44, 45, 47, 48, 50, 51, 52, 54, 55, 73, 74, 80, 81, 90, 91, 115, 118, 123, 124, 127, 144, 148, 149, 150 та 151 (копії платівок в справі).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за висновками суду, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки на даний момент відсутні.

Крім того, судом також приймається до уваги наявність у період з 02.03.2010р. по 2012р. спорів щодо розміру заборгованості з орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими рішеннями по справах № 2а-12501/11/2670, № 826/808/13-а та № 2а-1054/12/2670.

Судом також враховано знаходження у той час Публічного акціонерного товариства "Транспортник" в процедурі банкрутства, про що свідчать ухвали господарського суду 29.11.2012р. та від 26.03.2013р. по справі № 5011-28/16878-2012.

При цьому, за висновками суду, розірвання Договору призведе до порушення прав територіальної громади, оскільки Публічне акціонерне товариство "Транспортник" буде на безкоштовній основі користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000:88:061:0220, з огляду на те, що на вказаній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, а саме житловий комплекс, що підтверджується висновком № DS/1307-22 від 12.08.2013р. Київського бюро судових експертиз та досліджень "Константа".

Судом враховано, що ефективне використання земельних ділянок є основою динамічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці, а орендна плата за землю, в свою чергу, є одним з основних джерел наповнення місцевого бюджету.

Тобто, за висновками суду, внаслідок розірвання Договору можуть настати негативні наслідки для Київської міської ради та територіальної громади, в інтересах якої діє позивач, а саме у вигляді ненадходження до місцевого бюджету грошових коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташовується об'єкт незавершеного будівництва.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства щодо порядку та підстав розірвання договору оренди земельної ділянки, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду стосовно розглядуваної категорії спорів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених процесуальним позивачем позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, то суд зазначає наступне.

За приписами ст. 34 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

За змістом п.п. 7.1., 8.4., 11.3., 11.4. Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку на умовах повернення, що передбачені укладеним між сторонами правочином, у разі припинення чи розірвання договору.

Отже, з наведеного вище вбачається, що підставою для повернення земельної ділянки, переданої у користування відповідача за Договором є настання одного з юридичних фактів, а саме, розірвання або припинення правочину.

За таких обставин, з огляду на приписи чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору оренди стосовно порядку повернення земельної ділянки Орендарю, враховуючи наведені вище висновки господарського суду про відсутність підстав для розірвання Договору оренди, за яким спірну земельну ділянку було передано у користування відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Закрите акціонерне товариство "Транспортник" повернути земельну ділянку площею 8791,00 кв.м., кадастровий номер - 8000000:88:061:0220, за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а Київській міській раді є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.6 Постанови № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

За таких обставин, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Копію даного рішення направити позивачу по справі № 910/4113/13.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі - 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя В.П. Босий

Суддя С.М. Морозов