Рішення № 39785079, 09.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2014 р.Справа № 916/1961/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кравчук В.Р. /за довіреністю від 10.06.2014/

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНУМ ДИСТРИБ`ЮШН" до відповідача Приватного виробничо-торгового підприємства „ЕКСТРА" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 36344 грн., суд -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 26.05.2014 товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНУМ ДИСТРИБ`ЮШН" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного виробничо-торгового підприємства „ЕКСТРА" про стягнення заборгованості в сумі 36344,0 грн. за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

13.06.2014 р. розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України.

09.07.2014 р. позивачем подано до суду витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.07.2014 р. №18940329 щодо реєстрації відповідача.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.07.2014 р. №18940329, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача Приватного виробничо-торгового підприємства „ЕКСТРА" за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

09.07.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

01.06.2012 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 000193 купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.1. Договору позивач /продавець/ зобов'язався поставити та передати у власність відповідача /покупець/ товар - продукти харчування, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Розділом третім договору сторони передбачили, що товар постачається згідно заявок покупця, а покупець оплачує товар за ціною, передбаченою у видатковій накладній продавця.

На виконання укладеного договору, позивачем згідно видаткових накладних №2738 від 10.06.2013р., №2987 від 27.06.2013 р., №3257 від 17.07.2013 р., №3341 від 23.07.2013 р., №3649 від 14.08.2013 р., №3860 від 29.08.2013 р., №4040 від 09.09.2013 р., №4285 від 24.09.2013 р., №4432 від 02.10.2013 р., №4544 від 09.10.2013 р., №4810 від 23.10.2013 р. та №5090 від 08.11.2013 р. в період з 10 червня 2013 року по 8 листопада 2013 року було поставлено товар на загальну суму 33937,68 гривень.

В свою чергу, відповідно до розділу четвертого договору, покупець зобов'язується розрахуватись з продавцем на умовах реалізації товару, перехід права власності та ризиків відбувається в момент передачі товару.

Позивач вказує, що відповідач не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, чим порушив взяті на себе за договором №000193 від 01.06.2012 р. зобов'язання.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків сторонами станом на 30.11.2013 року, відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 34 118 грн. 23 коп. Вказаний акт оформлений належним чином, підписаний вповноваженими особами сторін.

Позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНУМ ДІСТРІБ`ЮШН", було направлено вимогу від 25.03.2014 р. Приватному виробничо-торгівельному підприємству „ЕКСТРА", відповідно до змісту якої, позивач зазначав про необхідність сплати заборгованості відповідно до умов Договору від 01.06.2012 р. Зазначену вимогу відповідачем залишено без розгляду, заборгованість в добровільному порядку не погашено.

З наведених підстав товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНУМ ДІСТРІБ`ЮШН" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Приватного виробничо-торгового підприємства „ЕКСТРА" 36344,00 грн. заборгованості та штрафних санкцій.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Виходячи з вищевказаних норм Цивільного кодексу України, суб'єкт господарювання має можливість укладати договори, визначати зміст або утримуватися від їх укладання на свій розсуд.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі склались на підставі договору купівлі-продажу №000193 від 01.06.2014 р.

Згідно ст.682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з Його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу / ч.1, 2 ст. 691 Цивільного кодексу України/.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець /постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати /поставити/ у зумовлені строки /строк/ другій стороні-покупцеві товар /товари/,а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар /товари/ і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Щодо строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої продукції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк / ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України/.

Як вбачається з поданого до матеріалів справи договору купівлі-продажу №000193 від 01.06.2014 р., сторонами не встановлено конкретного періоду/строку, з перебігом якого позивач пов'язує настання обов'язку відповідача по сплаті грошових коштів за товар.

В свою чергу, частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк /термін/ виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу вимогу №б/н від 25.03.2014 р. про сплату поточної заборгованості, яка отримана відповідачем 08.04.2014 р.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем були виконані неналежним чином свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №000193 від 01.06.2013 р. та не проведено оплату заборгованості за поставлену продукцію в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в частині стягнення суми основного боргу, яка рахується за відповідачем згідно акту звірки взаємних розрахунків №б/н за жовтень-листопад 2013 р. в розмірі 34118,23 за поставлену продукцію.

Щодо стягнення заявленої позивачем пені в сумі 2406,32 грн. за порушення зобов`язання, то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою /штрафом, пенею/.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми /неустойка, штраф, пеня/, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2406,32 грн.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Враховуючи положення ч.1, ч. 2 ст. 530 ЦК України, початком періоду нарахування пені в даному випадку є 16.04.2014 р. /з врахуванням дати отримання проявленою позивачем вимоги від 25.03.0214 р./

Судом, за допомогою системи «Ліга-Закон» здійснено власний розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати поставленого товару, в розмірі 728,17 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНУМ ДИСТРИБ`ЮШН" до Приватного виробничо-торгового підприємства „ЕКСТРА" про стягнення- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-торгового підприємства „ЕКСТРА" /65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, буд. №72, кв.№15, код ЄДРПОУ 22447463/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНУМ ДИСТРИБ`ЮШН" /07402, Київська обл., м. Бровари, вул. Дмитрова, буд. №119 , код ЄДРПОУ 38108233/ 34 846,40 /тридцять чотири тисячі вісімсот сорок шість грн.. 40 коп./, що складається з 34118,23 /тридцять чотири тисячі сто вісімнадцять грн. 23 коп./ основного боргу та 728,17 /сімсот двадцять вісім грн. 17 коп./.

Стягнути з Приватного виробничо-торгового підприємства „ЕКСТРА" /65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, буд. №72, кв.№15, код ЄДРПОУ 22447463/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНУМ ДИСТРИБ`ЮШН" /07402, Київська обл., м. Бровари, вул. Дмитрова, буд. №119 , код ЄДРПОУ 38108233/ судові витрати у сумі 1827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14.07.2014 р.

Суддя Зайцев Ю.О.