Рішення № 39784356, 03.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0549/6535/12 Номер провадження 22-ц/775/4595/2014

Суддя 1 інстанції Гаркавенко С.І.

Доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Мальованого Ю.М., Зайцевої С.А.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Торезького міського суду Донецької області від 14 квітня 2014 року у справі за позовом моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» і ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

5 жовтня 2012 року моторне (транспортне) страхового бюро України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» і ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 29 липня 2009 року о 16 годині 30 хвилин в м. Донецьку на вулиці Автотранспортників Гречка Андрій Сергійович, керуючи автомобілем ГАЗ-3302, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 і який керував ним під час пригоди.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Розмір завданих потерпілому ОСОБА_3 збитків через пошкодження автомобіля складає 20 097 гривень 88 копійок, що підтверджується висновком авто-товарознавчого дослідження, яке було проведено у присутності ОСОБА_3 і відповідача ОСОБА_1

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило потерпілій особі ОСОБА_3 у відшкодування шкоди 16 748 гривень 23 копійки без ПДВ, за пошкодження транспортного засобу Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2 та 170 гривень за послуги аварійного комісара на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 та п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Моторне (транспортне) страхове бюро України просило вказані суми стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Торезького міського суду Донецької області від 09 листопада 2012 року позов був задоволений і з відповідача ОСОБА_1 було стягнуто на користь моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого відшкодування шкоди у розмірі 16 748 гривень 23 копійки, суму виплачену за послуги аварійних комісарів у розмірі 170 гривень , витрати по сплаті судового збору у сумі 214 гривень 60 копійок, а всього 17 132 гривень 83 копійки.

Ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 30 листопада 2012 року заочне рішення Торезького міського суду Донецької області від 09 листопада 2012 року скасовано і справу призначено до розгляду у загальному порядку.

04 грудня 2012 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути вказані суми у солідарному порядку з ОСОБА_1 та приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат».

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 14 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2013 року, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого відшкодування у розмірі 16 748 гривень 23 копійки, суму сплачену за послуги аварійних комісарів у розмірі 170 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень, витрати по оплаті судового збору у розмірі 214 гривень 60 копійок, а усього на користь позивача було стягнуто 19 132 гривні 83 копійки. У задоволенні позову моторного (транспортного) страхового бюро України до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» було відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 квітня 2013 року ухвалу суду апеляційної інстанції було скасовано та направлено справу на новий розгляд до апеляційного суду.

При новому розгляді справи 13 червня 2013 року апеляційним судом ухвалено нове рішення, яким рішення суду першої інстанції від 14 січня 2013 року, в частині задоволених позовних вимог щодо ОСОБА_1 та стягнення судових витрат, скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року судові рішення були скасовані і справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 14 квітня 2014 року був задоволений позов моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, а саме: з ОСОБА_1 на користь моторного (транспортного) страхового бюро України було стягнуто суму виплаченого відшкодування у розмірі 16 748 гривень 23 копійки, суму сплачену за послуги аварійних комісарів у розмірі 170 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень, витрати по оплаті судового збору у розмірі 214 гривень 60 копійок, а усього на користь позивача було стягнуто 19 132 гривні 83 копійки. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позову до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» і ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до нього з наступних підстав:

- поза увагою суду першої інстанції залишились висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо володільця джерела підвищеної небезпеки,

- суд першої інстанції застосував редакцію пункту 2.2. Правил дорожнього руху України, яка не діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди,

- висновки суду про стягнення з нього витрат на правову допомоги не відповідають вимогам закону.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог частини 5 статті 74 ЦПК України, оскільки судова повістка повернулась із відміткою поштового відділення про те, що вказане підприємство за цією адресою не знаходиться.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання апеляційної інстанції не з*явився. Повідомлений про час і місце розгляду справи телефонограмою за місцем роботи - приватне підприємство «Рубікон-Пласт». Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 є засновником та директором цього підприємства з 14 грудня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача і відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається.

29 липня 2009 року о 17 годині 15 хвилин в Калінінському районі по вул. Автотранспортників, 4 в м. Донецьку мала місце дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої зіткнулись два автотранспортних засоби: автомобіль марки ГАЗ-3302, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіль марки «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ГАЗ-3302, номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження: слід контакту на задньому бампері.

Автомобіль марки «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні ушкодження - капот, права фара.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року відповідач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами.

01 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та страховою компанією «Оранта» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2, на строк до 01 серпня 2009 року.

Відповідно до цього договору страхування встановлений ліміт відповідальності: за заподіяну шкоду життю та здоров'ю на одного потерпілого - 51 000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 36 000 гривень., франшиза - 0 гривень.

18 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з заявою про проведення відшкодування шкоди, завданої в результаті пошкодження транспортного засобу Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2, в дорожньо-транспортній пригоді 29 липня 2009 року у м. Донецьку з вини ОСОБА_1, водія транспортного засобу ГАЗ-3302, номерний знак НОМЕР_1.

Розмір шкоди, завданої позивачу через ушкодження автомобіля, складає 23 563 грн. 84 коп. (а.с. 5).

Згідно із Протоколом огляду транспортного засобу від 30 липня 2009 року експерт Крутих Е.О., на підставі заяви, оглянув автомобіль марки Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2, рік випуску 2006, який належить власнику ОСОБА_3 Під час зовнішнього огляду автомобіля експертом були виявлені механічні пошкодження автомобіля, про що був складений Акт із фото-таблицею пошкодженого автомобіля (а.с. 13-14).

Відповідно до ремонтної калькуляції №904 від 10 серпня 2009 року вартість ремонту автомобілю Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, складає 29 234 грн. 36 коп., з них: вартість робіт - 1 020 грн., додаткові витрати - 40 грн., фарбування - 3 481 грн. 18 коп., запчастини - 24 693 грн. 18 коп. (а.с. 12).

Згідно із висновком експертного авто-товарознавчого дослідження ТОВ «Експерт №943 від 11 серпня 2009 року вартість матеріальної шкоди (з технічної точки зору), завданої власнику автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 23 563 грн. 84 коп. (а.с. 10-11).

Згідно з наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України м. Київ №2543 від 09 жовтня 2009 року на рахунок ОСОБА_3 було перераховано страхове відшкодування у розмірі 16 748 гривень 23 копійки за шкоду заподіяну автомобілю.

Вказана обставина підтверджена платіжним дорученням №3769 від 09 жовтня 2009 року, згідно із яким ОСОБА_3 було перераховано від МТСБУ страхове відшкодування згідно з наказом №2543 від 09 жовтня 2009 року у сумі 16 748 гривень 23 копійки (а.с. 17).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачів витрати на послуги аварійних комісарів у розмірі 170 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень.

З 26 січня 20909 року по 28 листопада 2009 року відповідач ОСОБА_1 працював водієм-експедитором у приватному підприємстві «Виробничо-комерційна фірма «Галат», водієм-експедитором на умовах неповного робочого дня з повною матеріальною відповідальністю. Наказом №68/к від 28 листопада 2009 року він звільнений з підприємства за статтею 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с. 45).

09 лютого 2009 року йому була видана довіреність на керування автомобілем марки MERCEDES-BENZ 1117, державний номер НОМЕР_3, на якому ОСОБА_1 виконував обов'язки водія-експедитора в період роботи у ПП «ВКФ «Галат», посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим номером 303.

Автомобіль ГАЗ-3302, державний номер НОМЕР_1, на балансі ПП «ВКФ «Галат» не перебуває.

Згідно із довідкою ВРЕР по обслуговуванню м. Донецька №3 при УДАІ ГУ МВС України в Донецький області автомобіль НОМЕР_4, зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 105).

Таким чином, на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Галат», але дорожньо-транспортна пригода була вчинена ним на автомобілі НОМЕР_4, який належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2.

ОСОБА_2 не укладав договір страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами.

Пунктом 1.6. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до п.п. 38.2.1., 38.2.2., 38.2.3. ст. 38 Закону (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону; до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій; до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно із пунктом 2.2 Правил дорожнього руху України (в редакції, яка діяла на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди - липень 2009 року) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (29 липня 2009 року) в автомобілі НОМЕР_5 (власником якого на той час був ОСОБА_2), знаходився лише відповідач ОСОБА_1, який і керував автомобілем.

Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи на користь позивача з відповідача ОСОБА_1, сплачені останнім суми, суд першої інстанції виходив із вимог пункту 2.2 Правил дорожнього руху України в редакції, яка існує на теперішній час і згідно з якою власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 користувався автомобілем НОМЕР_4, у відсутності його власника ОСОБА_2, що свідчить про те, що він керував автомобілем із порушенням вимог пункту 2.2. Правил дорожнього руху України.

Дані про те, що водій ОСОБА_1 заволодів вказаним транспортним засобом за допомогою протиправних дій в матеріалах справи відсутні.

Застосування судом першої інстанції пункту 2.2 Правил дорожнього руху в редакції від 26 вересня 2011 року, а не на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, згідно із яким сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 748 гривень 23 копійки, сума виплачена за послуги аварійних комісарів у розмірі 170 гривень, витрати по сплаті судового збору у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього 17 132 гривні 83 копійки повинні бути стягнуті з ОСОБА_2, а у задоволенні позову до ОСОБА_1 і приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» необхідно відмовити з вище наведених підстав.

Що стосується витрат, понесених позивачем за надання йому правової допомоги у розмірі 2 000 гривень, то апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 79 ЦПК до судових витрат, серед іншого, належать і витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Під час розгляду справи в апеляційний інстанції представник позивача пояснив, що він не має юридичної освіти і не є фахівцем в галузі права.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 14 квітня 2014 року скасувати.

Позов моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого відшкодування шкоди у розмірі 16 748 (шістнадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 23 копійки, суму виплачену за послуги аварійних комісарів у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень, витрати по сплаті судового збору у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього 17 132 (сімнадцять тисяч сто тридцять дві ) гривні 83 копійки.

У задоволенні інших позовних вимог моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 відмовити.

У задоволенні позову моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 і приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Галат» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді