Рішення № 39783536, 18.06.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/20902/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Лисенку М.В., Нестеровському Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києві, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати за нею право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру номер АДРЕСА_1, що має загальну площу 30,60 кв.м. та складається з однієї жилої кімнати, жила площа якої становить 17,40 кв.м.; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у її приватну власність ? частини легкового автомобіля марки Hyundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у приватну власність ОСОБА_2 ? частини легкового автомобіля марки Hyundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у її приватну власність земельну ділянку площею 0,1068 га, що складає ? частини земельної ділянки загальною площею 0,2137 га (кадастровий номер земельної ділянки 3221286801:01:042:0027), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, - відповідно до кадастрового плану № 1 варіанту № 1 схеми поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада» від 21 серпня 2013 року (червоний колір на схемі поділу земельної ділянки), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 28,95 м. по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3; від т. 2 до т. 3 - 36,36 м. по лінії розподілу земельної ділянки; від т. 3 до т. 4 - 20,16 м.; від т. 4 до т. 5 - 8,77 м.; від т. 5 до т. 1 - 33,50 м. - по межі земельної ділянки загального користування (вул. Старонаводницька); в порядку спільного майна подружжя виділити у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 1069 га, що складає ? частини земельної ділянки загальною площею 0,2137 га (кадастровий номер земельної ділянки 3221286801:01:042:0027), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, - відповідно до кадастрового плану № 2 варіанту № 1 схеми поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада» від 21 серпня 2013 року (жовтий колір на схемі поділу земельної ділянки), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 27,12 м. по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3; від т. 2 до т. 3 - 39,46 м.; від т. 3 до т. 4 - 27,13 мд. по межі земельної ділянки загального користування (вул. Старонаводницька); від т. 4 до т. 1 - 39,36 м. - по лінії розподілу земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в розмірі 3 101 гривня 71 копійка.

В подальшому, 28 листопада 2013 року позивачем ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м. Києва було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до вимог якої остання просила суд: визнати за нею визнати за нею право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру номер АДРЕСА_1, що має загальну площу 30,60 кв.м. та складається з однієї жилої кімнати, жила площа якої становить 17,40 кв.м.; в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на її користь ? частину первісного внеску на автомобіль у розмірі 35 000 гривень 00 копійок, а також половину суми, виплаченої відповідачем по кредиту за період з моменту придбання автомобіля до розірвання шлюбу, що складає 45148,32 гривень та ? частину сплачених коштів за встановлення додаткового обладнання на автомобіль, яка 1524 гривень 00 копійок замість її частини у праві спільної сумісної власності; право власності на автомобіль марки Hyundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2 визнати за відповідачем ОСОБА_2; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у її приватну власність земельну ділянку площею 0, 1069 га, що складає ? частини земельної ділянки загальною площею 0,2137 га (кадастровий номер земельної ділянки 3221286801:01:042:0027), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, - відповідно до кадастрового плану № 2 варіанту № 1 схеми поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада» від 21 серпня 2013 року (жовтий колір на схемі поділу земельної ділянки), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 27,12 м. по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3; від т. 2 до т. 3 - 39,46 м.; від т. 3 до т. 4 - 27,13 м. по межі земельної ділянки загального користування (вул. Старонаводницька); від т. 4 до т. 1 - 39,36 м. - по лінії розподілу земельної ділянки; в порядку поділу спільної майна подружжя виділити у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1068 га, що складає ? частини земельної ділянки загальною площею 0,2137 га (кадастровий номер земельної ділянки 3221286801:01:042:0027), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, - відповідно до кадастрового плану № 1 варіанту № 1 схеми поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада» від 21 серпня 2013 року (червоний колір на схемі поділу земельної ділянки), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 28,95 м. по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3; від т. 2 до т. 3 - 36,36 м. по лінії розподілу земельної ділянки; від т. 3 до т. 4 - 20,16 м.; від т. 4 до т. 5 - 8,77 м.; від т. 5 до т. 1 - 33,50 м. - по межі земельної ділянки загального користування (вул. Старонаводницька); в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на її користь ? частину внесків за договором банківського вкладу № 007-29501-110910 від 11 вересня 2010 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, яка складає 264011,56 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати в розмірі 3 101 гривень 71 копійка та 339,30 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 вересня 2012 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. 24 жовтня 2013 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між нею та відповідачем було розірвано. За час її проживання з відповідачем у шлюбі було придбано наступне майно:

1. 07 листопада 2003 року на підставі договору купівлі-продажу була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартість якої за договором купівлі-продажу становила 4 586 гривень 23 копійки, а фактична ціна якої становила 82 112 гривень 80 копійок.

2. У травні 2008 року був придбаний автомобіль марки Hyundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2. Даний автомобіль був придбаний в кредит ТОВ «ПростоФінанс» за кредитним договором № 01011718149 від 30 травня 2008 року, з подальшою зміною вигодонабувача та обтяжувала на ПАТ «Альфа Банк». Початковий внесок за кредитним договором склав 70 000 гривень, залишок суми, 70 000 гривень, згідно договору № КР-21 05 2008-7 від 21 травня 2008 року між Хюндай Філія ТОВ «Український автомобільний холдинг» та відповідачем, був взятий у кредит, який підлягає погашенню в термін до 06 жовтня 2014 року.

3. 28 березня 2011 року на спільні кошти подружжя була придбана земельна ділянка площею 0,2137 га вартість якої становить 85 010 гривень 00 копійок.

4. 11 вересня 2010 року на ім'я відповідача було відкрито рахунок в ПАТ «Дельта Банк» на умовах тарифного пакету «Золотий гаманець Особливий ІІ» (банківський вклад) НОМЕР_3 в доларах США, згідно договору № 007-29501-110910 від 11 вересня 2010 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 на умовах 15% річних від поповненої суми вкладу на зазначеному рахунку. В період з 11 вересня 2010 року по 12 січня 2013 року даний рахунок було поповнено за спільні кошти подружжя на суму 66 540 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 528 023,13 гривень.

07 листопада 2003 року за її особисті кошти була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1. Кошти для придбання вищезазначеної квартири їй були надані в дарунок її батьками - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які 15 жовтня 2003 року продали свою квартиру в м. Одеса за 60 000 гривень 00 копійок, а також доклавши інші свої збереження передали в дар дочці, їй, грошові кошти на особисті потреби (у тому числі для придбання квартири особисто для неї). Вона особисто сплатила продавцю, ОСОБА_6, 15 400 доларів США 00 центів, що станом на 07 листопада 2003 року за курсом КБУ становило 82 112 гривень 80 копійок. У зв'язку з тим, що сума угоди (договір купівлі-продажу квартири) не відображала реальної ціни квартири, а відображала її ціну відповідно до балансової вартості квартири, зазначеної в довідці-характеристиці, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 749849 від 06 листопада 2003 року та, з урахуванням можливості подальшого оспорювання, продавцем зазначеного договору, ОСОБА_6 на предмет його недійсності чи з інших підстав, продавець квартири написав розписку на її ім'я та зазначив, що в разі виникнення перелічених вище обставин, продавець, ОСОБА_6, буде зобов'язаний повернути покупцю, їй, 20 560 доларів США 00 центів з врахуванням компенсації матеріальної та моральної шкоди. Вказана продавцем квартири, ОСОБА_6, сума компенсації за взаємною згодою сторін, була вказана в розмірі 20 560 доларів США 00 центів з тих причин, що, за умови оспорювання договору купівлі-продажу, продавець мав би покрити покупцеві реальну ціну квартири - 15 400 доларів США 00 центів та всі витрати пов'язані із нотаріальним оформленням угоди та можливої компенсації моральної шкоди в розмірі 5 160 доларів США 00 центів. Наведене дає можливість стверджувати, що вона придбала квартиру АДРЕСА_1 за власні кошти, які були надані їй в дарунок батьками - ОСОБА_5 та ОСОБА_4

У травні 2008 року був придбаний автомобіль марки Hyundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2. Даний автомобіль був придбаний в кредит ТОВ «ПростоФінанс» за кредитним договором № 01011718149 від 30 травня 2008 року, з подальшою зміною вигодонабувача та обтяжувала на ПАТ «Альфа Банк». Початковий внесок за кредитним договором склав 70 000 гривень, залишок суми, 70 000 гривень, згідно договору № КР-21 05 2008-7 від 21 травня 2008 року між Хюндай Філія ТОВ «Український автомобільний холдинг» та відповідачем, був взятий у кредит, який підлягає погашенню в термін до 06 жовтня 2014 року.

30 травня 2008 року відповідач оформив в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Хюндай-Центр» - заявку про встановлення додаткового обладнання на автомобіль і відповідно до виданого рахунку-фактури № КХ-0016316 від 14 червня 2008 року, загальна сума встановлення додаткового обладнання на автомобіль становила 3048 гривень 00 копійок. Зазначений автомобіль був переданий відповідачу 14 червня 2008 року відповідно до акту прийому-передачі автомобіля. Відповідач з моменту прийняття автомобіля в користування за вищезазначеним актом прийому-передачі, використовує його лише у власних цілях і жодного разу не використовував його для потреб сім'ї.

28 березня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (запис в реєстрі 471) за спільні кошти подружжя, була придбана земельна ділянка площею 0,2137 га (кадастровий номер земельної ділянки 3221286801:01:042:0027) за 85 010 гривень 00 копійок. Зазначена ділянка не забудована.

11 вересня 2010 року на ім'я відповідача було відкрито рахунок в ПАТ «Дельта Банк» на умовах тарифного пакету «Золотий гаманець Особливий ІІ» (банківський вклад) НОМЕР_3 в доларах США, згідно договору № 007-29501-110910 від 11 вересня 2010 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 на умовах 15% річних від поповненої суми вкладу на зазначеному рахунку. В період з 11 вересня 2010 року по 12 січня 2013 року даний рахунок було поповнено за спільні кошти подружжя на суму 66 540 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 528023,13 гривень.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 25 лютого 2014 року подав зустрічну позовну заяву про розподіл спільного майна подружжя, яка ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с.129-131).

Відповідно до заявлених зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 просить суд: визнати спільним сумісним майном: квартиру АДРЕСА_1 земельну ділянку загальною площею 0, 2137 га по АДРЕСА_2, автомобіль Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2; розділити спільне майно подружжя наступним чином: визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ним право власності на ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно з варіантом 2 кадастровим планом 3 загальною площею 0,1068 га; визнати за ним право власності на автомобіль Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно з варіантом 2 кадастровим планом 4 загальною площею 0,1069 га, ? частину квартири АДРЕСА_1; припинити право спільної власності ОСОБА_1 на автомобіль Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2; стягнути з нього на користь ОСОБА_1 компенсацію за автомобіль в порядку розподілу у сумі 48 457 гривень 13 копійок; стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати у розмірі 3654 гривень та документально підтверджені витрати на проведення експертного дослідження у сумі 612 гривень.

Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 13 вересня 2002 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб. В період шлюбу ними за спільні кошти було набуто наступне майно: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 яка оформлена на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 07 листопада 2003 року вартість якої на момент розподілу 600 000 гривень; земельна ділянка площею 0,2137 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2, що зареєстрована на його ім'я на підставі договору купівлі продажу від 28 березня 2011 року вартість якої на момент розподілу 383 000 гривень; автомобіль Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 зареєстрований на його ім'я на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Перераховане вище майно було придбано за спільні кошти подружжя, в період перебування у зареєстрованому шлюбі.

Квартира АДРЕСА_1 придбана за 4 586 гривень 23 копійки, що підтверджується п. 4 договору купівлі продажу від 07 листопада 2003 року. Відповідно до записів його трудової книжки він мав безперервний стаж роботи починаючи з 1998 року. Згідно з довідкою з Пенсійного фонду України про його доходи та відповідно сплачені з них податки в період часу з 1998 року по 2005 рік включно, його офіційний дохід за 2002 та 2003 роки у сукупності складає 34 696 гривень 45 копійок. Таким чином його дохід повністю дозволяв придбати для сім'ї квартиру в м. Києві. 07 листопада 2003 року ними, як подружжям було придбане спірне житло. Договір купівлі продажу було оформлено на ім'я ОСОБА_1 Посилання ОСОБА_1 на розписку про дарування грошових коштів не може бути прийняте судом до уваги, так як відповідно до п. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Надана позивачкою за зустрічним позовом розписка, по своїй суті не може бути визнана належним доказом отримання грошей в дар від її батьків. Відповідачка безпідставно вважає придбану в період шлюбу квартиру своєю особистою власністю.

28 березня 2011 року в період шлюбу ними була придбана земельна ділянка площею 0,2137 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2, що зареєстрована на його ім'я, на підставі договору купівлі продажу від 28 березня 2011 року. Земельна ділянка була придбана за 85 010 гривень. Цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку. Ділянка на момент розподілу вільна від забудови. Порядок поділу земельної ділянки в натурі варіант 1 не може бути прийнятим судом до уваги, так як виділення одній або іншій стороні частину земельної ділянки варіант 1 кадастровий план 2 не є можливим із за відсутності доступу до цієї частини земельної ділянки. Як співвласник спірної ділянки, вважає найбільш прийнятним порядок поділу ділянки за варіантом 2. Відповідно до якого доцільно виділити йому ділянку 1 за варіантом 2 кадастровий план 3 загальною площею 0, 1068 га, відповідачці виділити земельну ділянку 2 за варіантом 2 кадастровий план 4 загальною площею 0,1069 га.

Що стосується автомобіля, то дане авто було придбане за рахунок кредитних коштів, отриманих від банку «Альфа-Банк». Кредит на момент розірвання шлюбу повністю не погашений не був. На момент подачу позову про поділ майна, він одноособово сплатив залишок по кредиту за автомобіль, що є спільною сумісною власністю у сумі 10 785 гривень 79 копійок. Даний факт підтверджується договором про внесення змін і доповнень від 04 лютого 2014 року та довідкою про відсутність залишку суми кредиту. Вартість автомобіля на момент розподілу згідно висновку експертно-товарознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу від 20 лютого 2014 року № 422 складає 107 700 гривень 05 копійок. Враховуючи той факт, що автомобілем користується він, та кредит після розірвання шлюбу за автомобіль сплачено ним одноосібно, вважає, що автомобіль при поділі має бути виділений йому, так як у відповідності до ст.. 365 ЦК України автомобіль є неподільною річчю, а на користь відповідачки з нього має бути стягнена компенсація: сума якої має складатися із половини вартості автомобіля зменшеної на половину виплачених ним після розірвання шлюбу за кредитним договором коштів, що мають бути внесені ним на депозитний рахунок суду до винесення рішення. Отже, сума компенсації за автомобіль на користь відповідачки складає 48 457 гривень 13 копійок.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила первісний позов задовольнити, зустрічний позов не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.136-140). Пояснила суду, що кошти на придбання квартири були надані їй її батьками під розписку в 2003 році, так як сума була великою та батьки хотіли, щоб саме на її ім'я була придбана квартира. До купівлі квартири, вони з ОСОБА_2 проживали в орендованій квартирі, проти того ж, щоб придбати квартиру на її ім'я відповідач не заперечував. Під час укладання угоди про придбання квартири відповідач був присутній, проте заяви, що квартира купується на її особисті кошти та в її власність не писав. Батьки для купівлі даної квартири, продали власну квартиру в Одесі за 60 000 гривень та поклали на її рахунок 15 500 доларів США для придбання квартири. Зазначила, що ремонт у квартирі вони з відповідачем робили на спільні кошти. На сьогодні ж відповідач не проживає з нею та донькою у даній квартирі з вересня 2013 року, замки нею не були змінені, ключі у відповідача є, жодним чином з її сторони не чиняться перешкоди у користуванні відповідачем квартирою. Щодо коштів, що містяться на рахунку відповідача, пояснила, що грошові кошти були покладені на рахунок з метою придбання великої квартири. Спочатку рахунок було відкрито на її ім'я у ВіЕйБіБанк в 2008 році у доларах США. Згодом, вони їх зняли та ОСОБА_2 поклав кошти в ПАТ «Дельта Банк» на власний рахунок, та в подальшому вони разом поповнювали даний рахунок. В останні ж роки сімейного життя, вони з відповідачем проживали погано, вона просила надати їй інформацію по рахунку, проте відповідач відмовлявся. Коли відповідачем були зняті кошти з депозиту, їй не відомо. Щодо земельної ділянки, придбаної ними, зазначила, що на даній земельній ділянці вони планували з відповідачем побудувати будинок, але їх стосунки погіршилися. Дана земельна ділянка містить 20 соток, які потрібно ділити порівну по її варіанту, так як варіант, запропонований відповідачем, не вірний, оскільки одна земельна ділянка має вихід на вулицю, а інша, ту яку відповідач пропонує виділити їй, - на поле.

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_9, ОСОБА_10, в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримали, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зустрічний позов не визнали. Пояснили суду, що спірна квартира була придбана за кошти батьків ОСОБА_1, які поклали на рахунок позивача 15 500 доларів США, що були отримані ними від продажу власної квартири. Вказані грошові кошти були зняті позивачем безпосередньо в день угоди по придбанню квартири. Також зазначила, що нотаріально посвідченого договору дарування грошових коштів з боку батьків позивачу, немає.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив суду, що під час укладання угоди про придбання спірної квартири він дійсно був присутній у приміщенні нотаріуса, проте ОСОБА_1 не говорила йому, що квартира купується на її особисті кошти, у її приватну власність. Кошти на квартиру були їх спільними, у зв`язку з чим квартира купувалася у спільну власність подружжя. Про надання ж ОСОБА_1 певної розписки її батькам, про отримання коштів від останніх, на придбання квартири, йому нічого не відомо, при цьому навіть дико. Дійсно її батьки продавали власну квартиру в Одесі та за отримані кошти придбали інше житло, на той час були пенсіонерами, а тому в їх розпорядженні не могло бути вказаної позивачем грошової суми. Зазначив, що про відкриття на ім`я колишньої дружини депозитного рахунку у 2003 році він не пам'ятає, однак не виключає таку можливість, із залученням спільних коштів подружжя. Про зняття грошових коштів з рахунку відкритого на його ім`я, в травні 2013 року, пояснив, що дійсно дана обставина мала місце, так як в той час готувався законопроект, що всі кошти з депозиту будуть повертатися в гривнях, у зв'язку з чим він і зняв кошти з депозиту в доларах та приніс їх додому, що було з даними грошовими коштами в подальшому, йому не відомо.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_11, в судовому засіданні первісний позов не визнала, зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Додатково пояснила суду, що з 1996 року ОСОБА_2 працює та має достатній рівень життя. Спірна квартира, є спільною сумісною власністю подружжя та має бути розподілена між колишнім подружжям порівну. ОСОБА_2., на час придбання спірної квартири, продав власну квартиру в Херсоні, а кошти отримані від продажу вклав у купівлю спірної квартири. Сторони мали депозитний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_2 В травні 2013 року він знімав кошти з рахунку, але приніс їх додому, проте їхня подальша доля йому не відома. Щодо спірного автомобіля, то зазначила, що частина коштів за нього була сплачена готівкою, а частина отримана в кредит, залишок якого після розлучення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачував самостійно. Земельна ділянка була придбана сторонами для сім'ї, варіант поділу якої, запропонований ОСОБА_1, є не прийнятний, адже трансформатор, який належить ОСОБА_2 розміщений на іншій частині ділянки, ніж та, що буде відведена ОСОБА_2 за варіантом поділу земельної ділянки ОСОБА_1

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали шлюб 13 вересня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.53).

07 листопада 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_6 продав та передав, а ОСОБА_1 купила та прийняла належну ОСОБА_6 квартиру номер АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до п. 4 даного договору, продаж квартири здійснено за 4586 гривень 23 копійки, які ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 під час підписання цього договору.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, остання розташована на четвертому поверсі чотириповерхового будинку та складається з однієї кімнати жилою площею 17,4 кв.м., у тому числі одна кімната - 17,4 в.м., кухні площею 7,7 кв.м., вбиральні - 1,8 кв.м., коридору - 3,0 кв.м. Квартира обладнана балконом площею 2,2 кв.м. Загальна площа квартири 29,9 кв.м. (а.с. 13-14).

21 травня 2008 року між Хюндай Філія ТОВ «Український автомобільний холдинг» та ОСОБА_2 було укладено договір № КР-21 05 2008-7 купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався прийняти автомобіль Sonata і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах визначених даним договором (а.с.20).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. п. 2 договору, оплата за автомобіль покупцем складається з 50% власних коштів і 50% коштів, наданих покупцеві в кредит банком. Загальна сума цього договору становить 140 000 гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ по ставці 20%, що становить 23333 гривень 33 копійки.

Так, 30 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ПростоФінанс» було укладено кредитний договір № 01011718149, відповідно до умов якого ТОВ «ПростоФінанс» зобов'язувалося надати ОСОБА_2, а ОСОБА_2 зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути ТОВ «ПростоФінанс» кредит у сумі 70 000 гривень, яка підлягає погашенню в термін до 10 червня 2014 року. Цільове призначенням кредиту: кредит надається ОСОБА_2 в наступних цілях: в розмірі 70 000 гривень для оплати ОСОБА_2 автотранспортного засобу: марки Hyundai, модель Sonata, рік випуску 2008, об'єм двигуна 1998, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, сері та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с.101-106).

Згідно рахунку-фактури № КХ-0016316 від 14 червня 2008 року, на автомобіль Hyundai Sonata було встановлено додаткові обладнання на загальну суму 3048,00 гривень (а.с.22).

28 березня 2011 року між ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_15 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_15 передав у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 приймає у власність земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Земельна ділянка площею 0,2137 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно п. 3 даного договору, продаж цей вчинено за 85 010 гривень 00 копійок, які ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_14 повністю до підписання цього договору.

Крім того, 11 вересня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 007-29501-110910 на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної картки, згідно якого ПАТ «Дельта Банк» відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок НОМЕР_3 в доларах США, оформив та надав в користування держателю картку міжнародної платіжної системи, а також ПІН-коди до картки, здійснює обслуговування держателя на умовах, викладених у Тарифному пакеті Золотий гаманець Особливий ІІ (а.с.76).

Таким чином, за час подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останніми було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,2137 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; автомобіль Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2. Крім того, ОСОБА_2 також було відкрито рахунок у ПАТ «Дельта Банк».

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 04 листопада 2013 року (а.с.55-56).

Станом на день розгляду справи, предметом поділу майна подружжя є:

- однокімнатна квартира АДРЕСА_1,

- автомобіль марки Hyundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2,

- земельна ділянка площею 0,2137 га за адресою: АДРЕСА_2.

- рахунок в ПАТ «Дельта Банк» на умовах тарифного пакету «Золотий гаманець Особливий ІІ» (банківський вклад) НОМЕР_3 в доларах США, згідно договору № 007-29501-110910 від 11 вересня 2010 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 на умовах 15% річних від поповненої суми вкладу на зазначеному рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування первісних позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на той факт, що квартира АДРЕСА_1 була придбана нею за рахунок коштів, наданих їй батьками, про що свідчить розписка про отримання коштів, а також посилалась на покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_16

Так, будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що є матір'ю ОСОБА_1 В жовтні 2003 року вона з чоловіком продали власну трьохкімнатну квартиру в м. Одеса за 60 000 гривень та вирішили придбати квартиру для доньки - ОСОБА_1 Вони надали їй 15 500 доларів США, які ОСОБА_1 поклала на рахунок. Згодом донька зателефонувала їм та повідомила, що придбала квартиру. Зазначила, що так як сума, що була надана доньці, була великою, ОСОБА_1 писала розписку про отримання зазначених коштів. Жодного нотаріального договору про отримання коштів вони не укладали, так як необхідно було для цього нести додаткові витрати. Після цього вони з чоловіком також придбали квартиру в м. Южном за 11 500 доларів США, що були їхніми власними коштами, так як її чоловік гарно заробляв. Також зазначила, що донька з ОСОБА_2 з 2003 року постійно сварилися.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що є сусідкою по будинку з ОСОБА_1, працювала у них нянею їхньої доньки з 2008-2009 років. Коли в даному будинку у п'ятому під'їзді виставили на продаж квартиру, то вона хотіла її придати для доньки, проте суми у розмірі 16 000 гривень у них не було, у зв'язку з чим потім квартиру придбала сім'я ОСОБА_1. Після цього вона і познайомилася з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їхніми батьками. Саме мати ОСОБА_1 розказала їй, що вони з чоловіком продали квартиру в Одесі та дали грошові кошти доньці - ОСОБА_1 для придбання даної квартири. Про наявність у вказаній сім'ї автомобіля пояснила, що останній було придбано у кредит, який брала ОСОБА_1 Про вказані обставини їй стало відомо від матері ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 Зазначила, що жодного разу не бачила, щоб автомобіль використовувався ОСОБА_1

В той же час, щодо спростувань вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилався на покази свідка ОСОБА_17

Так, будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що є хрещеним батьком спільної дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а ОСОБА_1 в свою чергу є хрещеною матір'ю його дитини. ОСОБА_2 він знає ще з того часу, коли вони навчалися в інституті та працювали в Херсоні. Вони часто близько 5 - 15 разів на рік зустрічалися та приїздили один до одного в гості. В 2001 році ОСОБА_2 приїхав до Києва, де проживав в орендованій квартирі, згодом в 2003 році придбав власну спірну квартиру, куди і привіз ОСОБА_1 Підбором квартири займалася ОСОБА_1 Про ціну квартири йому нічого не відомо. В той час ОСОБА_2 добре заробляв та гроші на придбання квартири у нього не позичав. Крім того, у Херсоні у нього була власна квартира, яку він продав незадовго до купівлі квартири в м. Києві. Про те, що ОСОБА_1 були подаровані гроші на квартиру її батьками, йому нічого не відомо. Під час їх подружнього життя ОСОБА_1 близько трьох років працювала, часто змінюючи роботи, а потім до 2008 року не працювала. Зазначив, що завжди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 говорилося, що спірна квартира придбана ними, є їхньою власністю. Ремонт в квартирі також робили вони, коли стали проживати у ній. Про наявність спірного автомобіля пояснив, що автомобіль було придбано ОСОБА_2, за кошти від продажу попереднього автомобіля та за кошти отримані в кредит. Керував автомобілем ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їхня донька їздили в автомобілі як пасажири. За кермом ОСОБА_1 він ніколи не бачив. ОСОБА_2 же привозив їхню дитину до приватного садочку та забирав її, також привозив ОСОБА_1 на роботу. Про те, що ОСОБА_1 сплачувала ОСОБА_2 грошові кошти за проїзд в автомобілі, йому нічого не відомо. Також зазначив, що знає що у сторін є земельна ділянка, проте її ніколи не бачив.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності (ст. 355 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше мано, в тому числі гонорар, виграші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналогічні положення Закону (ст.ст. 57, 61, 65 СК України) містились в ст. ст. 22-24 Кодексу про шлюб та сім`ю України, положення кого були чинним на час придбання спірної квартири АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_1 посилалась на те, що грошові кошти, за які була придбана спірна квартира, були отримані нею в дар від батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується розпискою від 18 жовтня 2003 року.

Як вбачається з копії розписки від 18 жовтня 2003 року остання засвідчує, що ОСОБА_1 отримала в дар від ОСОБА_4 гроші в сумі 15500 доларів США для придбання квартири в м. Києві. Розписка підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Також в розписці зазначено, що гроші були передані доньці в моїй присутності для особистих потреб, в тому числі для придбання квартири на її ім`я, претензій не маю - ОСОБА_5

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, положення кого діяли на момент надання ОСОБА_1 розписки про отримання грошових коштів в дар, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

В частині п`ятій статті 719 Цивільного кодексу України визначено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз вищевказаних норм Закону свідчить про те, що надана ОСОБА_1 18 жовтня 2003 року розписка про отримання грошових коштів у дар, у відповідності до вимог ст. ст. 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України, не може бути належним та допустимим доказом укладання договору дарування грошових коштів, та як наслідок визнання за нею права особистої приватної власності на спірну квартиру.

Інші надані позивачем ОСОБА_1 документи в обґрунтування вимог про визнання за нею права особистої приватної власності на спірну квартиру, таких як договір купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2003 року укладеного між ОСОБА_5 (батьком позивачки), та ОСОБА_20, розписка ОСОБА_6, не свідчать про придбання спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_1

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що стороною позивача за первісним позовом ОСОБА_1 не доведено в судовому засіданні, та не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких суд мав би прийняти рішення про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1

Таким чином, наявні у справі письмові докази свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_1 в період шлюбу з ОСОБА_2 та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ним.

Частиною 2 ст. 69 Сімейного кодексу України визначено, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім того, у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2,3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважних причин самостійного заробітку чи доходу.

Однак, враховуючи, що позивачем та відповідачем не заявлялось вимог щодо збільшення їх часток в спільному майні подружжя з підстав визначених ч.ч. 2, 3 ст. 70 СК України, тому у суду відсутні підстави для здійснення аналізу взаємовідносин сторін по справі, пов'язаних з утриманням неповнолітньої дитини, та оцінки її забезпеченості, участі кожного з подружжя у здійсненні матеріального забезпечення сім`ї, що у сукупності всіх обставин справи мало слугувати підставою для вирішення питання, чи має місце в розрізі даного спору підстави для збільшення частки позивача чи відповідача в спільному майні подружжя.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що спірна квартира АДРЕСА_1 набута сторонами за час шлюбу та належить сторонам на праві спільної сумісної власності, при визначені частки майна подружжя в розрізі даного спору суд виходить з їх рівності та вважає, що в порядку поділу спільного майна подружжя слід визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину вказаної квартири та за ОСОБА_2 право власності на ? частину вказаної квартири.

Крім того, предметом поділу спільного майна подружжя виступає автомобіль марки Hyundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до частини 4 ст. 71 Сімейного кодексу України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його части у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Частиною 3 ст. 370 Цивільного кодексу України визначено, що виділ частики із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Статтею 364 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Як встановлено судом, дійсно спірний автомобіль було придбано ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «ПростоФінанс». Кредитний договір було укладено в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі.

Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: транспортні засоби; грошові кошти, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Як вбачається з графіку погашення заборгованості від 31 травня 2008 року, який є додатком до кредитного договору, у період часу з 04 червня 2008 року по 10 лютого 2014 року було обумовлено порядок погашення кредиту з боку ОСОБА_2 (а.с.112-113).

Відповідно до довідки від 24 лютого 2014 року, наданої ПАТ «Альфа-Банк», який є власником договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ПростоФінанс», станом на 24 лютого 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 0 гривень (а.с.111).

Враховуючи, що шлюб між сторонами було розірвано 24 жовтня 2013 року, суд вважає, що кошти внесені в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, були спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Об'єктом поділу майна подружжя виступає автомобіль марки «Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_2 що в розумінні ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України є неподільною річчю, оскільки виділити в натурі частку майна без втрати її цільового призначення не можна.

Як роз`яснено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про її право на компенсацію, виходячи з вартості транспортного засобу на момент його прийняття, з урахуванням встановленого додаткового обладнання та з урахуванням сплачених грошових коштів за кредитним договором у період шлюбу.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 422 про оцінку транспортного засобу від 20 лютого 2014 року, складеного ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» Українська автомобільна корпорація «УкрАвто», ринкова вартість автомобіля Hнundai Sonata (номер кузова НОМЕР_1) державний номер НОМЕР_2 на дату оцінки складає 107 700 гривень 05 копійок (а.с.118-120).

Судом встановлено, що спірний транспортний засіб зареєстрований на ім`я відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та перебуває у його користуванні. Також, судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, ОСОБА_2 було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, як залишок вартості автомобіля, що є спільною сумісною власністю подружжя, грошову суму в розмірі 10785 гривень 79 копійок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_2 в порядку поділу майна подружжя, припинивши право власності ОСОБА_1 на ? частину вказаного автомобіля, стягнувши ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ? частини спірного автомобіля, за вирахуванням половини виплачених ОСОБА_2 грошових коштів після розірвання шлюбу, що становить 48 457 гривень 13 копійок.

Крім того, об'єктом поділу майна сторін також виступає земельна ділянка площею 0,2137 га, що розміщена за адресою: АДРЕСА_2.

Так, враховуючи принцип рівності та справедливості, суд вважає за можливе здійснити поділ вказаної земельної ділянки між сторонами порівну та визнати за кожним із подружжя право власності на ? частину вказаної земельної ділянки.

Вимоги ж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділення кожному відповідної частини земельної ділянки в натурі, відповідно до варіантів поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада» є не можливим, виходячи з наступного.

За вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Як зазначалось вище, суд при вирішенні питання щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, виходить з принципів рівностей їх часток в спільній сумісній власності.

В той же час, надані в обґрунтування первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог варіанти поділу земельної ділянки відповідно до кадастрового плану № 1 варіанту № 1 схеми поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада» від 21 серпня 2013 року (червоний колір на схемі поділу земельної ділянки), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 28,95 м. по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3; від т. 2 до т. 3 - 36,36 м. по лінії розподілу земельної ділянки; від т. 3 до т. 4 - 20,16 м.; від т. 4 до т. 5 - 8,77 м.; від т. 5 до т. 1 - 33,50 м. - по межі земельної ділянки загального користування (вул. Старонаводницька), площа якої становить 0,1068га та відповідно до кадастрового плану № 2 варіанту № 1 схеми поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада» від 21 серпня 2013 року (жовтий колір на схемі поділу земельної ділянки), яка розташована в межах: від т. 1 до т. 2 - 27,12 м. по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3; від т. 2 до т. 3 - 39,46 м.; від т. 3 до т. 4 - 27,13 м. по межі земельної ділянки загального користування (вул. Старонаводницька); від т. 4 до т. 1 - 39,36 м. - по лінії розподілу земельної ділянки, площа якої становить 0,1069га, не забезпечать дотримання принципу рівності часток в спільній сумісній власності. В той же час, жодною із сторін не надано суду доказів, які б підтверджували вартість спірної земельної ділянки та розмір компенсації тієї частини земельної ділянки, яка відповідно до варіантів поділу є більшою, що у своїй сукупності надавало б право суду при виділі одному із подружжя тієї частини земельної ділянки яка є більшою, стягнути з останнього на користь іншого з подружжя компенсацію вартості такої частини.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що первісні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про виділення кожному відповідної частини земельної ділянки в натурі, відповідно до варіантів поділу земельної ділянки наданої ТОВ «Алідада», є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених первісних позовних вимог ОСОБА_1, відповідно до яких остання просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь ? частину внесків за договором банківського вкладу № 007-29501-110910 від 11 вересня 2010 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, яка складає 264011,56 гривень, то суд вважає дані вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу № 007-29501-110910.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у томі числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Як зазначалось вище, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

З виписки по рахунку клієнта ОСОБА_2, НОМЕР_4 наданої АТ «Дельта Банк» 12 березня 2014 року, за період з 13 вересня 2010 року по 08 листопада 2013 року, вбачається, що залишок на рахунку на початок періоду становить 0 доларів США. Останнє зняття грошових кошів з рахунку відбувалось 27 травня 2013 року на суму 42500 доларів США та 07 жовтня 2013 року в сумі 500 доларів США, тобто у період перебування сторін у шлюбі.

Таким чином, станом на день розірвання шлюбу між сторонами та станом на день розгляду справи, відсутні грошові кошти на рахунку ОСОБА_2, відкритого на підставі договору банківського вкладу № 007-29501-110910, які б могли бути розподілені між колишнім подружжям як спільна сумісна власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.

Зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, за обставин встановлених судом та наведених вище.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що суд дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає до стягненню витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 612 гривень та судовий збір в сумі 3654 гривень. У зв'язку з відмовою у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат з ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57,60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 177, 183, 355, 364, 368, 370, 719 Цивільного кодексу України, ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 22-24 Кодексу про шлюб та сім`ю України Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 4, 10, 11, 57-59, 60-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1: квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку загальною площею 0,2137 га, кадастровий номер 3221286801:01:042:0027, що розташована по АДРЕСА_2 автомобіль Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_2.

Поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя наступним чином:

1. визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1;

2. визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1;

3. визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки, загальною площею 0,2137 га, кадастровий номер 3221286801:01:042:0027, що розташована по АДРЕСА_2

4. визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки, загальною площею 0,2137 га, кадастровий номер 3221286801:01:042:0027, що розташована по АДРЕСА_2

5. визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_2, припинивши право власності ОСОБА_1 на ? частину автомобіля Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_2.

6. в порядку грошової компенсації вартості ? частини автомобіля марки Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_2, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частки майна в сумі 48 457 (сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 13 (тринадцять) копійок, що внесена ОСОБА_2 на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва згідно квитанції № ПН61871 від 17 квітня 2014 року в ПАТ «ВТБ БАНК» на р/р 37318001003058, код банку отримувача 820019 код отримувача 02896696, отримувач - Дніпровський районний суд м. Києва, банк отримувача - ГУ ДКУ у м. Києві

В решті зустрічних позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 612 гривень та судовий збір у розмірі 3654 гривень, а всього 4266 (чотири тисячі двісті шістдесят шість) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: