Постанова № 39783331, 15.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа№ 910/2582/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.07.2014 року по справі № 910/2582/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 02.06.2014 року) по справі № 910/2582/14 (суддя - Босий В.П.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"

про стягнення 35 734,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про стягнення 35 734,55 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі № 910/2582/14 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року по справі № 910/2582/14 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ніва-Тур" до провадження і призначено перегляд рішення на 15.07.2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечує представник відповідача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року по справі № 910/2582/14 - необхідно скасувати, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Стаття 627 ЦК України та стаття 6 цього Кодексу регламентує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.20113 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" (позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (відповідач, поставщик) укладено договір поставки товару №25/02 (а.с. 10-15).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором поставки. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Розділом 1 договору передбачено, що поставщик зобов'язується у встановлений договором термін передати у власність покупця оздоблювальні матеріали, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Асортимент, кількість, комплектація, строки поставки та ціна товару узгоджуються сторонами окремо в специфікаціях, які є частиною договору (а.с. 16).

Відповідно до п. 3.2 договору оплата по договору здійснюється в національній валюті України - гривні - шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок постачальника в розмірі 100 % передплати.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

05.03.2013 року на виконання умов договору № 25/02 від 25.02.2013 року позивачем було повністю оплачено вартість товару згідно специфікації №1 до договору на загальну суму 138 989,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №444 (а.с. 28).

05.04.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору №25/02 від 25.02.2013 року, в якій зазначено, що сторони домовились про те, що дію договору № 25/02 від 25.02.2013 року припинено з моменту підписання (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено позивачу поставку товару на загальну суму 138 989,29 грн., що підтверджується видатковими накладними №Рнк/DT-0011201 від 12.08.2013 року та №Рнк/DT-0011200 від 12.08.2013 року (а.с. 18-19).

Однак, при огляді товару комісія з представників позивача та відповідача виявила та зафіксувала пошкодження товару, після виявлення недоліків товару, пошкоджена частина товару була повернута відповідачу, про що було зроблено відповідний запис з підписами сторін в видатковій накладній №Рнк/DT-0011200 від 12.08.2013 року (а.с. 18).

30.08.2013 року поставлено товар який було повернуто 13.08.2013 року, однак попередні пошкодження не усунуто, про що позивачем було здійснено відповідний запис не підтверджений представником відповідача (а.с. 20).

Відповідно до п. 5.3 договору, якщо покупцем під час гарантійного строку експлуатації виявлені дефекти, постачальник ремонтує або проводить заміну товару за свій рахунок. Акти виявлених дефектів складаються покупцем з представником постачальника та оформлюються на протязі 5 днів з моменту встановлення пошкодження та повідомлення постачальника покупцем. Якщо представник постачальника не прибуде в призначений термін, то покупець має право підписати акт за участю третьою сторони.

У зв'язку з чим, у складі комісії: ТОВ "Ебоуд Файненс", ТОВ "Нива-Тур", ПП "Уринком" та ПП "Рим-Лав" було складено дефектний акт № 2, яким встановлено, що частина поставленої відповідачем продукції (дверні коробки та стійки ARTE-Твинс Черри 2100*80*38м) має цілий ряд недоліків (а.с. 23).

На підставі вказаного дефектного акту № 2, листом № 09/09 від 09.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою замінити неякісний товар та відшкодувати збитки за неякісно виконану збірку 68 дверних блоків (а.с. 22).

Листом №16712 від 11.09.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що він не визнає дефектний акт № 2 та наголошує на тому, що всі роботи були виконані у відповідності до технологічних вимог в даній сфері, разом з тим гарантував позивачу здійснення робіт по збиранню дверних блоків, а у випадку виходу з ладу товару - зобов'язується здійснити заміну неналежного товару (а.с. 26-27).

Станом на 30.10.2013 року заміни неналежного товару не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернувся до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням провести товарознавче дослідження комплексу 68 дверних полотен в зборі з коробками на предмет наявності дефектів та пошкоджень та визначення в результаті чого з'явилися пошкодження.

29.11.2013 року надійшов висновок Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, що коробки наданих 68 комплектів дверей, мають численні дефекти та пошкодження, які з'явились в наслідок зборки, а також підрізки елементів при зборці. Наявність пошкоджень послаблюють конструкцію коробок. Частина пошкоджень розташовується на зовнішній лицевій частині, що порушує цілісність захиснодекоративного шару та погіршує естетичні якості виробів (а.с. 29-36).

Після чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 35 734,55 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К".

Суд першої інстанції відмовляючи у позові виходив з наступного.

По-перше, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що недоліки поставленого відповідачем товару на підставі видаткової накладної №Рнк/DT-0011200 від 12.08.2013 року були саме істотними, тобто такими, які б неможливо було усунути, або економічно невигідними.

По-друге, доказів понесення витрат на усунення недоліків як переданого відповідачем товару, так і наданих на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Рнк/DT-0011816 від 12.08.2013 року послуг по збиранню дверних блоків, позивачем не надано.

По-третє, суд першої інстанції враховував, що як на момент звернення до відповідача з листом №09/09 від 09.09.2013 року про заміну неякісного товару, так і на момент звернення до суду про відшкодування вартості партії неякісного товару та неякісних послуг у розмірі 32 796,95 грн., спірна партія продукції відповідачу не повернута.

Однак, з зазначеним колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, 25.02.2013 року між ТОВ "Нива-Тур" та ТОВ "Епіцентр К" було укладено договір поставки товару № 25/02.

05.03.2013 року позивачем було повністю оплачено вартість товару згідно специфікації №1 до договору на загальну суму 138 989,29 грн.

Підчас поставки товару, було встановлено, що частина поставленої позивачу продукції (дверні коробки та стійки ARTE-Твинс Черри 2100*80*38м) має цілий ряд недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Останнім листом № 16712 від 11.09.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що він не визнає дефектний акт № 2 та наголошує на тому, що всі роботи були виконані у відповідності до технологічних вимог в даній сфері, разом з тим гарантував позивачу здійснення робіт по збиранню дверних блоків, а у випадку виходу з ладу товару - зобов'язується здійснити заміну неналежного товару (а.с. 26-27).

В той же час, приписи ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України наділяють покупця правом відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару виключно у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару.

Під істотним порушенням Цивільний кодексу України розуміє наявність у товарі одного із наступних недоліків: 1) недоліків, які не можна усунути (невиправні недоліки); 2) недоліки, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які економічно невигідно); 3) недоліки, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення (повторювані недоліки).

Тобто, вимагати відшкодування вартості товару або його заміни покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними, тобто невиправними, економічно невигідними або повторювальними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження істотних порушень товару складено комісією у складі: ТОВ "Ебоуд Файненс", ТОВ "Нива-Тур", ПП "Уринком" та ПП "Рим-Лав" дефектний акт № 2, яким встановлено, що частина поставленої відповідачем продукції (дверні коробки та стійки ARTE-Твинс Черри 2100*80*38м) має цілий ряд недоліків (а.с. 23).

Крім того, 30.10.2013 року позивач звернувся до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням провести товарознавче дослідження комплексу 68 дверних полотен в зборі з коробками на предмет наявності дефектів та пошкоджень та визначення в результаті чого з'явилися пошкодження.

29.11.2013 року надійшов висновок Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено, що коробки наданих 68 комплектів дверей, мають численні дефекти та пошкодження, які з'явились в наслідок зборки, а також підрізки елементів при зборці. Наявність пошкоджень послаблюють конструкцію коробок. Частина пошкоджень розташовується на зовнішній лицевій частині, що порушує цілісність захиснодекоративного шару та погіршує естетичні якості виробів (а.с. 29-36).

В силу положень ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Однак, жодних належних доказів на спростування висновків проведеної експертизи суду не надано, та відповідно у суду відсутні підстави для відхилення висновку експертизи складеного 29.11.2013 року, у зв'язку з чим з огляду на ст. ст. 34, 36 ГПК України, такий визнається судом належним доказом який підтверджує пошкодження, які з'явились саме в наслідок зборки.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено у договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

До моменту звернення з позовом до суду зазначені недоліки не виправлені, у зв'язку з чим колегію суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості пошкодженого товару та неякісно наданих послуг на загальну суму 32 796,95 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 2 937,60 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Загальне поняття "збитки" складається із двох складових. По-перше, це так звана "реальна шкода": 1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі (наприклад, вартість втраченого ремонту внаслідок знищення шарового крану стояку водопостачання в квартирі та затоплення квартири) тощо. 2) Витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

По-друге, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права (наприклад, особа домовилася про надання грошей в позику під проценти, але не надала гроші в позику, оскільки боржник з нею не розрахувався. Саме сума запланованих, але неотриманих процентів в даному випадку буде складати упущену вигоду).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку ідеться про витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто збитки підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання зобов'язання, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 2 937,60 грн. збитків, колегія суддів, керуючись нормами ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, відзначає, що відшкодування збитків є однією із форм або мірою цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною, тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року по справі № 910/2582/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі № 910/2582/14 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 11, код 32490244) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, код 24872970) 32 796 (тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 95 коп. суму пошкодженого товару, 2 937 (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 60 коп. за проведену експертизу та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 11, код 32490244) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, код 24872970) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

6. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/2582/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов