Постанова № 39783312, 15.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа№ 910/8915/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.07.2014 року по справі № 910/8915/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПрАТ СК "Провідна" на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 04.06.2014 року) по справі № 910/8915/14 (суддя - Головатюк Л.Д.)

За позовом ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія"

до ПрАТ СК "Провідна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 20 570,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 20 570,59 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року позов приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 20 570,59 грн., а також 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, ПрАТ СК "Провідна", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення суду скасувати в частині стягнення 3 858,90 грн.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року по справі № 910/8915/14 прийнято апеляційну скаргу ПрАТ СК "Провідна" до провадження і призначено перегляд рішення зазначеною колегією на 15.07.2014 року.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014 року у справі № 910/8915/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

14.07.2014 року від ПрАТ СК "Провідна" надішли документи на виконання вимог ухвали суду, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у стягненні 3 858,90 грн. відмовити.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 15.07.2014 року, не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечує представник відповідача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014 року по справі № 910/8915/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Між ПрАТ "Українська пожежно-страхова група" (позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник) 25.09.2012 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 024/000/120000173 (а.с. 16-21).

Відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Тойота" реєстраційний номер НОМЕР_1 (застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

26.06.2013 року в м. Львові на території нижнього ринку "Шувар" в ряді № 6 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортного засобу "КАМАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_3 та порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України, в результаті якої пошкоджено автомобіль "Тойота" реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою ВДАІ ЛМУ ГУМВС України (а.с. 42).

В зазначеній довідці вказано, що транспортний засіб "Тойота" отримав механічні пошкодження заднього лівого крила та задньої лівої дверки внаслідок зіткнення з транспортним засобом "КАМАЗ", на водія камазу складено адміністративний протокол серії ВС1 336348.

Постановою Золочівського районного суду Львівської обл. від 23.07.2013 (справа № 445/1315/13-п) ОСОБА_3 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 44).

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

27.06.2013 року страхувальник звернувся до позивача із заявою-повідомленням про настання страхового випадку № 92 та 15.07.2013 року заявою про виплату страхового відшкодуванні й надав всі необхідні документи (а.с. 13-14).

Як вбачається зі звіту про оцінку вартості збитків № С-00685 від 03.07.2013 року, ремонтної калькуляції, а також на підставі страхового акту № КАСКО/024/000/13/0088 від 22.07.2013 року позивачем на виконання умов договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 21 570,59 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 575 від 22.07.2013 року (а.с. 22-27, 12).

Отже, до позивача перейшло в межах вказаної суми 21 570,59 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, тому шкода, заподіяна внаслідок ДТП ним і відшкодовується, так як відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а на винну особу в скоєнні ДТП, розповсюджується дія договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то відповідно до умов даного об'єктом страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є збиток, який може бути заподіяний страхувальником життю, здоров'ю та майну третіх осіб при викоритсанні застрахованого транспортного засобу. Страховим випадком є настання відповідальності страхувальника у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідом ДТП зазначеного транспортного засобу.

Так як цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована в СК "Провідна", поліс № АВ/8683725, то остання виступає відповідачем у даній справі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної' пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Оскільки, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків, а у звіті про оцінку вартості збитків № С-00685 від 03.07.2013 року зазначений реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "Тойота" реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням зносу), який склав 21 570,59 грн., то відповідач повинен відшкодувати позивача дану суму.

Разом з тим, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Таким чином, виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи відповідач повинен відшкодувати позивачу 20 570,59 грн.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року у справі № 910/8915/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПрАТ СК "Провідна" на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014 року по справі № 910/8915/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2014 року у справі № 910/8915/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8915/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов