Рішення № 39783213, 14.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6773/14 14.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста»ДоПриватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна»»Простягнення 38 637,67 грн. Головуючий суддя: Спичак О.М.

суддя: Любченко М.О.

суддя: Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюна-Веста" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення 99 858,66 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.05.2014 року.

22.05.2014 року представник позивача до канцелярії суду подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 95 641,31 грн.

Суд, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв дану заяву до розгляду.

Крім того, представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, а також у заяві про зменшення позовних вимог представник позивача додатково повідомив про зміну місцезнаходження відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 23.05.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.05.2014 р. відкладено розгляд справи до 06.06.2014 р., у зв'язку з неявкою у призначене судове засідання представника відповідача та не виконанням ним вимог ухвали суду.

Представники сторін у призначене судове засідання 06.06.2014 р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, відповідач вимог ухвали не виконав.

Ухвалою суду від 06.06.2014 р. судом було призначено колегіальний розгляд справи № 910/6773/14.

06.06.2014 р. суддя Спичак О.М. звернувся до в.о. Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/6773/14.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 06.06.2014 р., приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу № 910/6773/14 від 06.06.2014 р., керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/6773/14 у складі колегії суддів: Спичак О.М. (головуючий), судді Лиськов М.О. та Любченко М.О.

Ухвалою суду від 06.06.2014 року розгляд справи призначено на 14.07.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 14.07.20114 р. справа № 910/6773/14 було призначено новий склад колегії судів у наступному складі: Спичак О.М. (головуючий), судді Цюкало Ю.В. та Любченко М.О.

Ухвалою суду від 14.07.2014 р. справа № 910/6773/14 прийнята до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Відповідач не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні 14.07.2014 року, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, вимог ухвали не виконав, належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання.

Представник позивача в судове засідання 14.07.2014 року не з'явився, проте подав до канцелярії суду заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 38 637,67 грн., яка судом прийнята.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача, подану через канцелярію Господарського суду міста Києва 11.07.2014 року, як заяву про зменшення позовних вимог і з урахуванням раніше поданого позову, здійснює розгляд справи в межах вимог позивача, заявлених у даній заяві.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.07.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста» (продавець) 18.04.2011 року було укладено договір на реалізацію продукції № 1899 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю (надалі - накладні) та є невід'ємними частинами цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 3.1 вищезазначеного договору вказано, що ціни на товар вказуються у накладних продавця, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України.

У пункті 3.2 договору зазначено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківського дня з дня її реалізації, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують якість та відповідність установленим стандартам, в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

Відповідно до п. 5.1 договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору на реалізацію продукції № 1899 від 18.04.2011р., було поставлено на адресу відповідача товар загальною вартістю 133 624,70 грн. що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи. В свою чергу, відповідач після отримання розрахувався частково на суму 94 987,08 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача по договору складає 38 637,67 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 38 637,67 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням умов договору на реалізацію продукції № 1899 від 18.04.2011р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені не у повному обсязі, а тому підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 3.2 договору зазначено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківського дня з дня її реалізації, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують якість та відповідність установленим стандартам, в тому числі податкових накладних та розрахунків коригування.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору на реалізацію продукції № 1899 від 18.04.2011р., звіряючись з доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 127 597,45 грн. (зокрема в матеріалах справи відсутні наступні видаткові накладні: 1000840 від 20.06.2013 р. на суму 469,08 грн., № 1000929 від 01.08.2013 р. на суму 1 802,40 грн., № 1000927 від 01.08.2013 р. на суму 1 005,77 грн., № 1000928 від 01.08.2013 р. на суму 2 205,24 грн. та № 1000982 від 01.08.2013 р. на суму 976,08 грн.). В свою чергу, відповідачем частково було проведено оплату боргу у сумі 94 987,08 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача по договору становить 32 610,37 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені позивачем не у повному обсязі, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 32 610,37 грн.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, якщо наслідком зменшення розмову позовних вимог у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду), здійснені судові витрати покладаються на нього.

Як вбачається з наданих сторонами документів, зменшення розміру позовних вимог відбулося внаслідок часткової сплати відповідачем суми боргу, проте і виник він внаслідок неправильних дій останнього. У зв'язку з чим, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до нової ціни позову та розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (місцезнаходження: 69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, 3; фактичне місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, б. 34, код ЄДРПОУ 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста» (місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, буд. 67, код ЄДРПОУ 32285581) 32 610 (тридцять дві тисячі шістсот десять) грн. 37 коп. основного боргу та 1 541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 99 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.07.2014 р.

Колегія суддів у складі:

Суддя Спичак О.М. (головуючий)

Суддя Любченко М.О.

Суддя Цюкало Ю.В.