Постанова № 39781678, 15.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 923/639/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду №1303 від 23.06.2014р. та змінено згідно із розпорядженням в.о. голови суду №346 від 10.07.2014р.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Старчик А.А. довіреність № 14-90 від 18.04.14р.

від відповідача: Попель І.О. довіреність № 3358-15 від 20.12.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.2014р.

по справі № 923/639/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)

до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі по тексту МКП «Херсонтеплоенерго»)

про стягнення 56073,08 грн.

В С Т А Н О В И В :

08.05.2014 р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до МКП «Херсонтеплоенерго» про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 11236,61 грн., пені у розмірі 37130,53 грн. та 3% річних у розмірі 7705,94 грн. за прострочення оплати основного боргу за поставлений природний газ у січні-грудні 2013 р. Судовий збір позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.14 р. (суддя Нікітенка С.В.) позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково з МКП "Херсонтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто пені у розмірі 27847,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 11236,61 грн., 3% річних у розмірі 7705,94 грн. та 1827,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт постачання відповідачу у 2013 році природного газу на суму 33968722,19 грн. та його несвоєчасної оплати з боку відповідача. При цьому місцевий господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України зменшив суму стягуваної пені на 25%, тобто на 9282,63 грн. та відмовив у стягненні цієї суми пені з огляду на те, що предметом договору №13/3053-БО-33 від 28.12.2012р. є постачання газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а також те, що МКП "Херсонтеплоенерго" є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором,

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» через господарський суд Херсонської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції в частині відмови у стягненні 9282,63 грн. пені, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» посилається на те, що в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, що призвело до прийняття неправильного рішення. Крім того, зменшуючи розмір стягуваної пені, суд 1 інстанції не з'ясував всіх обставин справи та не врахував інтереси ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке також знаходиться в скрутному фінансовому становищі в результаті несвоєчасних розрахунків за поставлений ним природний газ, що призводить до необхідності залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками. Крім того, на думку скаржника, обставини, якими відповідач обґрунтовував необхідність зменшення розміру стягуваної пені не є винятковими.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.14 р. - без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

28 грудня 2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та МКП "Херсонтеплоенерго" (покупець) був укладений договір №13/3053-БО-33 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Позивач, виконуючи умови договору №13/3053-БО-33 від 28.12.2012р., поставив відповідачу протягом січня 2013 року - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 33968722,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками та не оспорюються сторонами.

Пунктом 6.1. договору, сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем, у порушення п.6.1. договору, не виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу у встановлені строки, у зв'язку з чим позивачем було здійснено йому нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 37130,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 11236,61 грн. та 3% річних у розмірі 7705,94 грн.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Положеннями ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про його правильність та відповідність умовам договору.

При цьому, суд 1 інстанції правомірно прийняв до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, та зменшив заявлену до стягнення позивачем суму пені на 25%, з огляду на наступне.

В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що 80% теплової енергії, яку виробляє МКП "Херсонтеплоенерго", споживають громадяни, а тому основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти, які надходять від населення. Заборгованість абонентів та бюджетних установ перед МКП "Херсонтеплоенерго", станом на 22.05.2014 року, становить 46,8 млн. грн., що підтверджується довідкою відповідача (а.с.53). Крім того, станом на 01.01.2014 р. обсяг заборгованості місцевого бюджету за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню відповідачем становить 33015978,00 грн., із вказаної суми лише 4861935 грн. виділено субвенцій на погашення, що підтверджується протоколом №2 засідання обласної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 21.02.14 р. та реєстром до вказаного протоколу (а.с.58,60).

Дані обставини, перешкоджають відповідачеві своєчасно сплачувати власні борги за отриманий природний газ, електроенергію, воду, проводити ремонтні роботи, тощо. Також, кредиторська заборгованість відповідача становить 80,3 млн. грн., в тому числі, станом на 01.05.2014р., заборгованість у розмірі 74,1 млн. грн. за природний газ перед позивачем, що підтверджується бухгалтерською довідкою відповідача (а.с.54). Внаслідок цього підприємство є збитковим, що підтверджується його балансом, копію якого надано до матеріалів справи. Згідно із звітом про фінансові результати підприємства відповідача за 1 квартал 2014 р. чистого прибутку у відповідача взагалі не має, а збиток складає 3.543.000 грн.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи фактичні обставини справи, приймаючи до уваги те, що предметом договору №13/3053-БО-33 від 28.12.2012р. є постачання газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а також те, що МКП "Херсонтеплоенерго" є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором, суд 1 інстанції правомірно задовольнив клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зменшив заявлену до стягнення суму пені на 25%.

При цьому незважаючи на те, що позивач при розгляді справи в суді 1 інстанції мав можливість ознайомитися із клопотанням відповідача і наданими доказами на його обґрунтування та надати докази на спростування доводів відповідача, а також обґрунтувати відповідними доказами матеріальне становище свого підприємства, місцевий господарський суд лише частково зменшив розмір пені, чим на думку судової колегії врахував і інтереси позивача, при тому що позивач, не надав до суду 1 інстанції жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового стану його підприємства.

Таким чином, суд 1 інстанції правомірно зменшив розмір стягуваної суми пені до 27847,90 грн., а доводи скаржника щодо неврахування його інтересів не заслуговують на увагу, оскільки для цього він повинен був надати відповідні докази до суду 1 інстанції при розгляді спору по суті.

Крім пені, позивачем за прострочене відповідачем зобов'язання нараховано відповідачу інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних, розмір яких складає 11236,61 грн. та 7705,94 грн. відповідно.

Ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку відповідача, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Перевіривши розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, наведений позивачем, суд 1 інстанції правомірно задовольнив ці позовні вимоги у повному обсязі та стягнув з відповідача інфляційні втрати у розмірі 11236,61 грн. та 3% річних у розмірі 7705,94 грн.

За таких обставин апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.14 р. - без змін.

Згідно із ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 29.05.14 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 16.07.2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.