Постанова № 39781660, 09.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 876/5142/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» до Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування наказу,

встановив:

У січні 2013 року позивач ТзОВ «Тернопільоптторг» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ № 568 від 20.12.2012 р. голови ДПС у Тернопільській області «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Тернопільоптторг».

В обґрунтування позовних вимог покликався позивач на те, що для видання оскарженого наказу на перевірку у контролюючого органу не було підстав, передбачених ПК України. Так, контролюючий орган в Наказі не вказав жодної з обставин, яка передбачена п.80.2 ст.80 ПК України для обґрунтування правомірності призначення проведення фактичної перевірки на АЗС № 19 ТзОВ «Тернопільоптторг». Покликання у наказі лише на пункти ПК України не є підставою для проведення перевірки, без зазначення конкретних обставин, що дають право на призначення і проведення перевірки. Також контролюючий орган не дотримався вимог щодо оформлення наказу № 568 від 20.12.2012 р., а саме відсутні обов'язкові реквізити щодо підстави та дати початку перевірки. Таким чином, зазначав позивач, що оскаржений наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки був прийнятий без наявності підстав, а дії посадових осіб при видачі даного наказу є незаконними, вчинені з перевищенням повноважень визначених законодавством.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року проведено заміну відповідача Тернопільської ОДПІ на належного відповідача ДПС у Тернопільській області.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

З цією постановою суду не погодився позивач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду винесена при неповному з'ясуванні обставин справи, із невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що в Наказі на перевірку контролюючий орган повинен не просто посилатися на підпункти п.80.2 ст.80 ПК України, а зазначити конкретні обставини, що дають право призначити проведення фактичної перевірки платника податків. Крім цього, в наказі № 568 від 20.12.2012 р. є посилання на п.п.80.2.6 п.80.2 ст.80 ПК України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитись у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України. Однак, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що на день винесення наказу № 568 від 20.12.2012 р. контролюючим органом не доведено порушення законодавства щодо установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. Звертає увагу апелянт, що наказ № 568 не має підстав для існування, оскільки відбувається процес оскарження результатів попередньої перевірки. Крім цього, опиратись на результати попередньої перевірки неможливо, оскільки п.80.3 ст.80 ПК України передбачено, що перевірка може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань визначених в п.75.1.3. З урахуванням наведеного, у відповідача не було правових підстав для призначення фактичної перевірки на АЗС № 19 ТзОВ «Тернопільоптторг», а наказ № 568 від 20.12.2012 р. був оформлений з порушенням вимог податкового законодавства України.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 21.02.2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2012 р. відповідачем ДПС у Тернопільській області видано наказ № 568 про проведення фактичної перевірки позивача ТзОВ «Тернопільоптторг» щодо дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т. ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 9, 46, 64).

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесеного наказу № 568 від 20.12.2012 р., з врахуванням наступного.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції на час розглядуваних правовідносин), фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т. ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимоги щодо порядку, організації та проведення фактичних перевірок передбачені нормами статті 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 ПК України.

У оскарженому наказі № 568 від 20.12.2012 р. правовою підставою для проведення фактичної перевірки позивача податковим органом вказано п.п.80.2.2 та п.п.80.2.6 п.80.2 ст.80 ПК України.

Згідно п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно п.п.80.2.6 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ПК України.

Із змісту наведених вище правових норм видно, що обов'язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно п.п.80.2.2 ПК України є отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а обов'язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно п.п.80.2.6 ПК України є факт виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 ПК України.

Тобто, для проведення фактичної перевірки не достатньо лише існування у Податковому кодексі України відповідних підпунктів пункту 80.2 ст.80, а мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Однак, у оспореному наказі № 568 від 20.12.2012 р. не вказано, яка саме інформація була отримана податковим органом від державних органів або органів місцевого самоврядування, що свідчить про можливі порушення позивачем податкового та іншого законодавства (п.п.8.2.2), та не вказано, які саме порушення законодавства було виявлено за результатами попередньої, і якої саме, перевірки (п.п.80.2.6).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у наказі про проведення фактичної перевірки не достатньо вказати лише норму Закону, зокрема підпункт 8.2.2 або підпункт 8.2.6 ПК України, чи зазначити текст цієї норми Закону, оскільки для проведення такої перевірки мають існувати в кожному випадку конкретні фактичні підстави і передумови, що дозволяють податковому органу керуватись відповідною нормою Закону. Підпункти 8.2.2 і 8.2.6 ПК України містять лише загальну диспозицію для невизначеного кола осіб, але не являються фабулою фактичних обставин (обов'язкових передумов) для такої перевірки відносно конкретно визначеного платника податку.

Із матеріалів адміністративної справи та досліджених доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичними підставами і передумовами, які зумовили діяльність відповідача щодо проведення фактичної перевірки позивача і видання розглядуваного наказу № 568 від 20.12.2012 року, були результати попередньої перевірки позивача, зокрема, Акт перевірки № 0135/19/19/22/37076604 від 16.11.2012 року, рішення Тернопільської ОДПІ від 16.11.2012 року про накладення адміністративного арешту майна, податкове повідомлення-рішення № 0002302230 від 28.11.2012 року (а.с. 15-18, 28-33).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час винесення відповідачем оспореного наказу № 568 від 20.12.2012 року «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Тернопільоптторг» існували фактичні підстави (обставини) та передумови для проведення такої перевірки, що передбачені підпунктом 80.2.6 п.80.2 ст.80 ПК України.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржений наказ № 568 від 20.12.2012 року є протиправним в частині щодо не зазначення у ньому фактичних підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.6 ПК України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржений наказ № 568 від 20.12.2012 року є також протиправним в частині покликання у ньому на підпункт 80.2.2 ПК України.

Так, відповідно до п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка проводиться у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Однак, у оспореному наказі не вказано, у матеріалах адміністративної справи немає і за результатами судового розгляду судом не отримано і відповідачем не надано доказів того, що на час винесення відповідачем наказу № 568 від 20.12.2012 року існували фактичні підстави (обставини) та передумови для проведення такої перевірки згідно п.п.80.2.2 ПК України.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що часткова, описана вище, протиправність оскарженого наказу № 568 від 20.12.2012 року, не зумовлює наслідком скасування цього наказу, оскільки в основній частині такий наказ винесений правомірно, в межах повноважень і у визначений законом спосіб.

Отже, підлягає до часткового задоволення позовна вимога щодо визнання вказаного наказу протиправним.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 21.02.2013 року прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, оскаржену постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» - задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» до Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування наказу - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» - задоволити частково.

Визнати частково протиправним наказ Державної податкової служби у Тернопільській області № 568 від 20.12.2012 р. «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Тернопільоптторг», а саме, в частині не зазначення у вказаному наказі фактичних підстав перевірки, визначених пунктом 80.2.6 ПК України, та в частині покликання у вказаному наказі на пункт 80.2.2 ПК України.

У задоволенні решта позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк