Постанова № 39780740, 07.07.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/7560/13-а від07.07.2014

н\п 2-а/490/1265/2014

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2014 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Дудник Г.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача - Управління соціального захисту населення Миколаївської райдержадміністрації - Чарушникова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, Управління соціального захисту населення Миколаївської райдержадміністрації про захист соціальних прав, -

В С Т А Н О В И В :

29 квітня 2011 року ОСОБА_1, діючи також від імені неповнолітньої на той час дочки ОСОБА_3, звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, первісно просила поновити строк на звернення до суду за захистом порушеного права, визнати незаконними та неправомірними дії відповідачів та провести перерахунок призначеної їй пенсії за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1 по нормі Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (далі - Закон) з урахуванням середнього заробітку по Україні для призначення і перерахунку пенсії, що передує року такого звернення. Одночасно позивач просила про стягнення заборгованості за пенсійними виплатами з ІНФОРМАЦІЯ_1 до розгляду справи судом, стягнути невиплачену соціальну допомогу сім'ї за три роки та невиплачену пенсію дочці з 10 листопада 2010 року, а також розподілити судові витрати.

В обгрунтування таких вимог позивач послалась на ті обставини, що влітку 2010 року звернулась до Управління ПФУ в Миколаївському районі Миколаївської області (далі Управління ПФУ) з заявою про призначення пенсії за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1, проте отримала пенсійне посвідчення лише у жовтні 2010 року. ОСОБА_1 також послалась на те, що після призначення пенсії за віком, написала заяву до Управління ПФУ про її перерахунок відповідно свого стажу роботи та заробітної плати, подавши для цього всі необхідні документи. Разом з цим, призначена раніше пенсія у розмірі 922 грн. після смерті її чоловіка була зменшена до 750 грн., що менше ній їй належить згідно Закону. Як на думку позивача, її пенсійне забезпечення має дорівнювати 1560 грн. на місяць. Так, відповідно ч. 4 ст. 42 Закону у разі, якщо особа продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону, тобто за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. Зі змісту вказаної норми слідує, що для перерахунку пенсій застосовується показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Тобто, якщо при перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 40 Закону, то, відповідно, має застосовуватися і той показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії із заробітку відповідно до цієї ж частини статті Закону, а саме: за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Позивач також зазначила, що спільний лист Міністерства праці та соціальної політики і Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 року № 20/0/18-09/039, № 4096/02-01 є незаконним, порушує принципи справедливості та рівності прав громадян перед законом, не забезпечує осучаснення видатків при перерахунку пенсії, що призводить до її заниження та зменшує захищеність позивача в умовах постійного зростання цін на товари та послуги. Так цим листом незаконно змінений діючий порядок та істотно обмежені права працюючого пенсіонера. В даному випадку осучаснення її (ОСОБА_1) пенсії не відбувається, рівень забезпеченості знижується.

22 грудня 2011 року на вимогу суду позивач подала доповнену позовну заяву, в якій виклала додаткову вимогу до Управління ПФУ, а саме про зобов'язання призначити їй (ОСОБА_1) та дочці ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника у розмірі 100%, або у сумі 3857 грн. на місяць. Решта позовних вимог залишились незмінними. Правові підстави позову позивач доповнила посиланням на ст. 19, 64 Закону щодо мінімального розміру пенсії, що не може бути нижчим від межі малозабезпеченості.

Протягом розгляду справи судом ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка досягла повноліття, неодноразово уточнювали вимоги адміністративного позову. Згідно останньої заяви від 06 грудня 2013 року позивачі просили визнати незаконними відмову Управління ПФУ в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника та зменшення розміру пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з втратою годувальника за рахунок другої дитини годувальника, який помер, - ОСОБА_4 Позивачі також просили повернути їм невиплачену пенсію за 2010-2013 роки у розмірі 110552 грн. 64 коп.

Ухвалою суду від 04 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Управління ПФУ щодо незаконності відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника та зменшення розміру пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з втратою годувальника за рахунок ОСОБА_4, повернення їм невиплаченої пенсії за 2010-2013 роки виділені у самостійне провадження. Продовжений розгляд справи в частині вимог ОСОБА_1 до Управління ПФУ та Управління соцзахисту населення про визнання незаконними та неправомірними дій відповідачів, проведення перерахунку призначеної пенсії за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення заборгованості за пенсійними виплатами та стягнення невиплаченої соціальної допомоги сім'ї за три роки.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, підтвердила викладені в позовних заявах обставини.

Представник відповідача - Управління соцзахисту населення - проти позову заперечував, не вважав свого довірителя належним відповідачем у справі.

Відповідач - Управління ПФУ - в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відомостей про поважність причин неявки представника відповідача матеріали справи не містять. Як слідує з письмових заперечень, Управління ПФУ заперечує проти заявлених вимог з піддав законності своїх дій та рішень.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як слідує з фотокопії пенсійної справи (а.с. 88-167) ОСОБА_1 отримує пенсію за віком згідно Закону з дати звернення за її призначенням - 23 червня 2010 року. Загальновстановленого пенсійного віку для жінок, тобто 55-ти років, ОСОБА_1 досягла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звернулась за призначенням пенсії після сплину тримісячного строку з дня досягнення нею пенсійного віку, пенсія їй правомірно призначена відповідно Закону - з дня звернення за призначенням такої, тобто з 23 червня 2010 року, а тому підстави для призначення позивачу пенсії за віком з 07 травня 2009 року відсутні. Посилання позивача на обставини її перебування на день досягнення пенсійного віку за межами України не мають істотного значення та не змінюють висновків суду в даній частині, оскільки Законом установлений порядок особистого звернення за призначенням пенсії і позивач не оспорює відмову Управління ПФУ у прийнятті заяви про призначення пенсії, поданої на підставі довіреності іншою особою.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додала довідку Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова вих. № 15-РО від 30 липня 2010 року про заробітну плату (а.с. 123) за період з 01 листопада 1979 року по 31 серпня 1984 року, що становить 58 місяців та довідку ВАТ «Укртелеком» вих. № 9/26-265 від 21 липня 2010 року про заробітну плату (а.с. 116) за період роботи з 01 серпня 1987 року по 31 липня 1988 року (за 12 місяців).

В силу ч. 1 ст. 40 Закону (в редакції від 22 липня 2009 року) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно ч. 2 ст. 27 Закону за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Відомостей про бажання позивача визначити частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом відповідно до раніше діючого законодавства матеріали справи не містять.

За такого, Управлінням ПФУ обґрунтовано обчислено частину пенсії (до 01 липня 2000 року) за віком ОСОБА_1 з 01 листопада 1979 року по 31 жовтня 1984 року (а.с. 101, 102), тобто за 60 місяців та на підставі представлених довідок про заробітну плату за цей час роботи. Слід зазначити, що довідки про заробітну плату за період роботи з вересня по жовтень 1984 року в ЕКБ виробничого об'єднання «Реом» ОСОБА_1 Управлінню ПФУ не представила.

01 вересня 2010 року ОСОБА_1 надала Управлінню ПФУ довідки головного управління статистики у Миколаївській області щодо рівня середньомісячної заробітної плати одного середньооблікового штатного працівника за 1987 - 2005 роки для обчислення пенсії, виходячи з цих показників. Заява ОСОБА_1 про проведення такого перерахунку в матеріалах пенсійної справи відсутня.

Відповідно п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (зі змінами), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

В той же час, в силу п/п. 2 п. 2 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 919 від 05 липня 2006 року (зі змінами) у разі коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, заробітна плата визначається виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію. Довідка про заробітну плату виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, видається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад.

За такого, довідка головного управління статистики у Миколаївській області щодо рівня середньомісячної заробітної плати одного середньооблікового штатного працівника не є підставою для розрахунку (перерахунку) розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком. Пенсія позивачу обчислена із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік (1650 грн. 43 коп.), і підстави для здійснення перерахунку відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог до Управління ПФУ слід відмовити.

В той же час ОСОБА_1 не наведено жодних підстав для визнання неправомірними дій Управління соціального захисту населення, доводи вимог про стягнення невиплаченої соціальної допомоги сім'ї за три роки не викладені. В свою чергу, Управління соцзахисту населення заперечує проти наявності в позивача права на отримання соціальної допомоги.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно ст. 94 КАС України у зв'язку з відмовою в позові судові витрати позивача присудженню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст. 11, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Миколаївської області, Управління соціального захисту населення Миколаївської райдержадміністрації про захист соціальних прав - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя О.В. Батченко