Вирок № 39780467, 16.07.2014, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.07.2014

Справа № 320/7661/13к

(1-КП/320/21/14)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 16» липня 2014 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Кучеренко В.В.,

при секретарі - Левандовській Т.Ю.

за участю прокурора - Дедера Ю.О.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників обвинувачених - адвокатів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

за участю потерпілого - ОСОБА_8,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9,

розглянувши матеріали кримінального провадження № 42013080280000015 за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополь Запорізької області, не одруженого, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт Веселе Веселівського району Запорізької області, громадянина України, який має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Чкалово Нижньогірського району Автономної Республіки Крим, який проживає в АДРЕСА_2, громадянина України, який має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, раніше не судимого;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця с. Барсово Сургутського району Тюменської області, який проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.365, ч.2 ст.127 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97, - кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Відповідно до ст. 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР №3484-11 від 26.01.1987 року, катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні, яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 169о/с від 21.06.2012 року ОСОБА_1 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 181о/с від 03.07.2012 року ОСОБА_2 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 181о/с від 03.07.2012 року ОСОБА_3 призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Наказом ГУМВС України в Запорізькій області № 181 о/с від 03.07.2012 ОСОБА_4 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Перебуваючи на вказаних посадах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» були працівниками правоохоронного органу.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, займаючи зазначені посади у правоохоронному органі, постійно виконували функції представника влади та у відповідності до ч.1 Примітки до ст.364 КК України були службовими особами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міліцію», міліція виконує свої завдання неупереджено у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від їх соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Відповідно до п.3,5 своїх функціональних обов'язків, затверджених заступником начальника Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 02.01.2013 року, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали проводити оперативно-розшукову роботу на території, яка обслуговується структурним підрозділом; накопичувати інформацію щодо виявлення злочинної діяльності за напрямком роботи структурного підрозділу на території, яка обслуговується.

Згідно до п.1, п.5, п.8 своїх функціональних обов'язків, затверджених заступником начальника Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 02.01.2013 року, обвинувачений ОСОБА_3 мав здійснювати координацію та методичне керівництво одним із напрямків діяльності відповідного підрозділу міського рівня, координувати оперативно-розшукову діяльність на території, яка обслуговується, за розпорядженням керівництва очолювати оперативну групу, яка працює за одним із напрямків боротьби зі злочинністю.

В провадженні слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в області перебувало кримінальне провадження №12013080140000338 від 25.01.2013 року за фактом викрадення майна з помешкання ОСОБА_14 за ч.3 ст. 185 КК України.

11 лютого 2013 року о 12 годині 50 хвилин потерпілий ОСОБА_8 був по телефону викликаний до Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, у зв'язку з чим приблизно о 13 годині 20 хвилин того ж дня прибув до приміщення зазначеного міськвідділу міліції.

В період часу з 13 години 39 хвилин до 17 години 46 хвилин 11.02.2013 року ОСОБА_1, працюючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, тобто будучи службовою особою, знаходячись в приміщенні сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області за адресою: м.Мелітополь, вул.Леніна, 83, за попередньою змовою групою осіб, маючи намір, спрямований на штучне покращення показників роботи шляхом застосування насильства та погроз його застосування під час розкриття злочину за кримінальним провадженням №12013080140000338 за заявою ОСОБА_14 за ст.185 ч.3 КК України, не маючи доручення слідчого на проведення будь-яких заходів у вказаному кримінальному провадженні, перевищуючи владу, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із оперуповноваженим сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_2, а також приблизно з 16 години 15 хвилин зі старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_3 та оперуповноваженим сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_4, з метою отримання визнання у вчиненні крадіжки в ОСОБА_14. незаконно утримували ОСОБА_8 в приміщенні сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, чим завдали істотної шкоди правам та інтересам ОСОБА_8

В період часу приблизно з 16 години 15 хвилин до 17 години 30 хвилин ОСОБА_1, утримуючи ОСОБА_8 в приміщенні Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, перебуваючи в службовому кабінеті № 34 в приміщенні сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області по вул.Леніна, 83 в м.Мелітополі, за попередньою домовленістю із ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з метою отримання від ОСОБА_8 визнання у вчиненні крадіжки в ОСОБА_14, за вказівкою ОСОБА_3 приніс до кабінету невстановлений на досудовому слідстві прилад, заснований на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, та погрожував застосувати його до ОСОБА_8

Потім, після відмови ОСОБА_8 зізнатися у вчиненні крадіжки ОСОБА_1 завдав йому удар електричним струмом за допомогою невстановленого на досудовому слідстві приладу, заснованого на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, в область лівого плеча, внаслідок чого ОСОБА_8 впав на коліна, після чого ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів електричним струмом за допомогою невстановленого на досудовому слідстві приладу, заснованого на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, в область лівого плеча ОСОБА_8, а потім передав невстановлений на досудовому слідстві прилад, заснований на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які також кожний застосували його до потерпілого, вимагаючи при цьому зізнання у вчиненні крадіжки в ОСОБА_14 При цьому ОСОБА_8 відчував біль, печіння, паралізування тіла та запаморочення.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 85 від 15.02.2013 року у ОСОБА_8 наявні тілесні ушкодження - множинні дрібновогнищеві округлої форми (в кількості 30 в діаметрі від 0,1 см до 0,3-0,4 см) опікові ділянки шкіри в області верхньої половини лівого плеча, які характеризуються як легкі. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися 11.02.2013 року у результаті контакту вказаних ділянок шкіри з електрошокером за зазначених обставин.

О 17 годині 46 хвилин 11.02.2013 року працівники міліції вивели ОСОБА_8 з приміщення Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області та відпустили.

Своїми діями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 образили особисту гідність потерпілого ОСОБА_8 та завдали йому фізичного болю та страждань, що є істотною шкодою для охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_8

Крім того, 11 лютого 2013 року о 12 годині 50 хвилин ОСОБА_8 був по телефону викликаний до Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, у зв'язку з чим приблизно о 13 годині 20 хвилин того ж дня прибув до приміщення зазначеного міськвідділу міліції.

В період часу з 13 години 39 хвилин до 17 години 46 хвилин 11.02.2013 року ОСОБА_1, працюючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, тобто будучи службовою особою, знаходячись в приміщенні сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області за адресою: м.Мелітополь, вул.Леніна, 83, маючи намір, спрямований на штучне покращення показників роботи шляхом застосування насильства та погроз його застосування під час розкриття злочину за кримінальним провадженням № 12013080140000338 за заявою ОСОБА_14 за ст.185 ч.3 КК України, не маючи доручення слідчого на проведення будь-яких заходів у вказаному кримінальному провадження, перевищуючи владу, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із оперуповковаженим сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_2, а також приблизно з 16 години 15 хвилин зі старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_3 та оперуповноваженим сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області ОСОБА_4, з метою отримання визнання у вчиненні крадіжки в ОСОБА_14 незаконно утримував ОСОБА_8. в приміщенні сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, чим завдав істотної шкоди правам та інтересам ОСОБА_8

В період часу приблизно з 16 години 15 хвилин до 17 години 30 хвилин ОСОБА_1, утримуючи ОСОБА_8 в приміщенні Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, перебуваючи в службовому кабінеті №34 в приміщенні сектору карного розшуку Мелітопольського МВ ГУМВС України в області по вул.Леніна, 83, в м.Мелітополі, за попередньою домовленістю із ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з метою отримання від ОСОБА_8 визнання у вчиненні крадіжки в ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_3 приніс до кабінету невстановлений на досудовому слідстві прилад, заснований на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, та погрожував застосувати його до ОСОБА_8

Потім, після відмови ОСОБА_8 зізнатися у вчиненні крадіжки ОСОБА_1 завдав йому удар електричним струмом за допомогою електрошокера в область лівого плеча, внаслідок чого ОСОБА_8 впав на коліна, після чого ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів електричним струмом за допомогою невстановленого на досудовому слідстві приладу, заснованого на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, в область лівого плеча ОСОБА_8, а потім передав невстановлений на досудовому слідстві прилад, заснований на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які також кожний застосували його до потерпілого, вимагаючи при цьому зізнання у вчиненні крадіжки в ОСОБА_14 При цьому ОСОБА_8 відчував біль, печіння, паралізування тіла та запаморочення.

О 17 годині 46 хвилин 11.02.2013 року працівники міліції вивели ОСОБА_8 з приміщення Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області та відпустили.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта №85 від 15.02.2013 року у ОСОБА_8 наявні тілесні ушкодження - множинні дрібновогнищеві округлої форми (в кількості 30 в діаметрі від 0,1 см до 0,3-0,4 см) опікові ділянки шкіри в області верхньої половини лівого плеча, які характеризуються як легкі. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися 11.02.2013 року у результаті контакту вказаних ділянок шкіри з електрошокером за зазначених обставин.

Своїми узгодженими діями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, внаслідок неодноразового застосування невстановленого на досудовому слідстві приладу, заснованого на дії електричного розряду високої потужності, який викликає термічні опіки, заподіяли мучень потерпілому ОСОБА_8 у вигляді фізичного болю, а також фізичного та морального страждання.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та суду пояснив, що з червня 2012 року він перебував на посаді оперуповноваженого Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області. У них була оперативна група, до складу якої входили він, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та старший групи - ОСОБА_3 10.02.2013 року на вечірньому оперативному засіданні була команда наступного дня, тобто 11.02.2013 року, їхати в смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області для доставки підозрюваного ОСОБА_15. Оскільки вказаний підозрюваний знаходився у Михайлівському районі, за ним поїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Він разом з ОСОБА_16 поїхали за іншою адресою. Телефоном їм було сповіщено відносно ОСОБА_8, який підозрювався у крадіжці. ОСОБА_8 подзвонили на мобільний телефон та запропонували приїхати до МВ ГУМВС для проведення бесіди. ОСОБА_8 приїхав до відділення. Він його зустрів та провів до відділу карного розшуку - спочатку до 45 кабінету, а потім - до 34 кабінету. З ОСОБА_8 була проведена бесіда, після цього ОСОБА_16 подзвонила довірена особа. Вони вивели ОСОБА_8 до коридору та просили почекати доки вони не повернуться. Коли вони повернулися, ОСОБА_8 чекав у коридорі. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вже також повернулися. Потім ОСОБА_3 попросив завести до нього ОСОБА_8. Через 20 хвилин ОСОБА_3 попросив вивести ОСОБА_8 та він його вивив, про що ОСОБА_8 розписався у журналі прибуття та вибуття громадян. Разом в кабінеті вони не знаходились. Всі дії були узгоджені з керівництвом. Доручення на проведення слідчих дій знаходилось у кабінеті. Вважає, що потерпілий навмисно оговорює працівників міліції, оскільки він причетний до кримінального правопорушення, а тому сам наніс собі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та суду пояснив, що з 2009 року він працює в органах внутрішніх справ, а з 2012 року - оперуповноваженим карного розшуку. Їм було повідомлено про підозрюваного ОСОБА_8, який скоїв крадіжку, у зв'язку з чим вони вирішили перевірити вказані обставини. На столі у кабінеті лежало доручення, яке стосувалося крадіжки. ОСОБА_8 на мобільний телефон подзвонили та попросили приїхати до МВ ГУМВС для бесіди, на що останній погодився. ОСОБА_1 зустрів ОСОБА_8 та провів його до 45 кабінету, бесіда була близько 20 хвилин. У бесіді ОСОБА_8 сказав, що жодного стосунку до крадіжки у свого сусіда він не має. Потім йому на телефон подзвонила довірена особа та вони разом з ОСОБА_1 поїхали до смт. Мирне, а ОСОБА_8 вивели у коридор та попросили зачекати їх там. Коли вони повернулися, то пішли у кабінет до ОСОБА_3, який попросив завести до нього в кабінет ОСОБА_8 для особистої бесіди. При цьому ОСОБА_3 попросив його скинути базу з мобільного телефону ОСОБА_8. Через двадцять хвилин він повернувся, попросив ОСОБА_1 вивести ОСОБА_8 з кабінету. Більше він ОСОБА_8 не бачив. Вважає, що потерпілий навмисно оговорює працівників міліції, оскільки він причетний до кримінального правопорушення, а тому сам наніс собі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у пред'явленому обвинувачені не визнав в повному обсязі та суду пояснив, що з 2008 року перебуває на службі в органах МВС. 11.02.2013 року він разом зі ОСОБА_3 виїхали у Михайлівський район для виконання доручення для доставки ОСОБА_15 до МВ ГУМВС. Знайшли ОСОБА_15 та доставили його у Мелітопольський МВ, про що ОСОБА_15 розписався у журналі. Потім він зайшов у 34 кабінет, де був ОСОБА_3 і вони почали займатися своєю роботою. Через деякий час до кабінету зайшов чи ОСОБА_1, чи ОСОБА_16, та сказав, що у приміщенні МВ знаходиться ОСОБА_8. Вони попросили завести його до кабінету для проведення бесіди, в ході якої ОСОБА_8 сказав, що жодного відношення до крадіжки він не має. Бесіда продовжувалася близько 20 хвилин. Жодних протиправних дій відносно ОСОБА_8 працівники міліції не вчиняли. Вважає, що потерпілий навмисно оговорює працівників міліції, оскільки він причетний до кримінального правопорушення, а тому сам наніс собі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у пред'явленому обвинувачені не визнав в повному обсязі та суду пояснив, що з 2005 року він перебуває на службі в органах. 10.02.2013 року ввечері було дано доручення для доставлення ОСОБА_15 у Мелітопольським МВ. Він разом з ОСОБА_4 поїхали та знайшли ОСОБА_15 і доставили його в міський відділ близько 16 години. ОСОБА_4 пішов у слідчий відділ, а він пішов у кабінет. Потім близько 17 години 00 хвилин до нього у кабінет зайшли ОСОБА_16 та ОСОБА_1, які пояснили, що доставили ОСОБА_8. ОСОБА_2 завів ОСОБА_8 до нього у кабінет, де між ними відбувалась бесіда, в ході якої ОСОБА_8 повідомив, що не причетний до крадіжки. Бесіда тривала близько 20 хвилин, після чого його з приміщення МВ вивив співробітник міліції. Вважає, що потерпілий навмисно оговорює працівників міліції, оскільки він причетний до кримінального правопорушення, а тому сам наніс собі тілесні ушкодження.

Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.2 ст.127 КК України, їх вина підтверджується в повному обсязі:

- показанням потерпілого ОСОБА_8, який в судовому засіданні показав, що 11.02.2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин йому на мобільний телефон подзвонив чоловік та запропонував приїхати до міського відділу для бесіди відносно факту крадіжки. У зв'язку з чим його батько привіз його до міського відділу. Після цього його провели до відділу карного розшуку. Там він бесідував зі співробітниками міліції, які тиснули на нього, щоб він зізнався у крадіжці. Потім сказали дочекатися начальника, а самі поїхали. Через чотири години приїхав начальник. Всі вони стали наполягати, щоб він зізнався у скоєнні крадіжки, однак він відмовлявся. Потім почали погрожувати. Через деякий час ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_3 приніс електрошокер. Вони сказали, що якщо він не зізнається, вони будуть по черзі застосовувати до нього електрошокер. Після того, як він відмовився зізнаватися у крадіжці, перший удар наніс ОСОБА_1, від чого він впав на коліна. Потім по черзі стали наносити удари ОСОБА_4 та ОСОБА_2, скільки ударів йому спричинили вказані особи він не знає. Після цього, не добившись від нього зізнання, його вивели з відділку міліції. Наступного дня він звернувся до прокуратури з заявою відносно працівників міліції, які застосовували до нього електрошокер. Пізніше він впізнав вказаних працівників міліції як ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В ході слідчого експеремента він показав, як відбувалися події того дня;

- показаннями свідка ОСОБА_19, яка у судовому засіданні показала, що 11.02.2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин її чоловікові - ОСОБА_8 на мобільний телефон подзвонили та попросили приїхати до міського відділу міліції для бесіди. Він поїхав. Потім близько 19 години він приїхав додому, на руці у нього були красні поранення, схожі на опіки. Чоловік пояснив, що працівники міліції намагалися добитися від нього визнання винуватості у крадіжці. Коли він відмовився визнавати вину, співробітники міліції почали застосовувати до нього електрошокер;

- показанням свідка ОСОБА_20, який у судовому засіданні показав, що він є дільничним. Ним було отримано заяву про крадіжку. За зазначеною заявою потерпілий показав, що його сусід - ОСОБА_8 має доступ до даху та крім нього нікому не потрібно красти. Після цього всі слідчі дії по казаному провадженні проводив слідчий ОСОБА_21;

- показанням свідка ОСОБА_21, який у судовому засіданні показав, що він є слідчим, який проводив слідчі дії за заявою Овінникова про крадіжку в нього. Доручення на проведення свідчих дій він надавав 22.03.2013 року та 11.06.2013 року. Жодних доручень на 11.02.2013 року він не надавав та у зв'язку з чим обвинувачені проводили слідчі дії, йому не відомо;

- показаннями свідка ОСОБА_22, яка у судовому засіданні показала, що вона працює на посаді секретаря Мелітопольського МВ. Коли до міського відділу зайшов ОСОБА_8, вона його записала у журнал. Близько 17 години 46 хвилин ОСОБА_8 вийшов з міського відділу, про що була зроблена запис у журналі. Жодних претензій він не виказував;

- показанням свідка ОСОБА_23, який у судовому засіданні показав, що він є товаришем ОСОБА_8 11.02.2013 року ввечері він подзвонив ОСОБА_8, однак у нього був виключений телефон. Потім він подзвонив його дружині, яка пояснила, що ОСОБА_8 знаходиться у міському відділі міліції. Згодом він забрав його з міліції, та ОСОБА_8 розповів, що до нього застосовували електрошокер та показав травми від застосування електорошокера;

- показанням свідка ОСОБА_24, який у судовому засіданні показав, що він є батьком потерпілого. 11.02.2013 року він відвіз його до міського відділу міліції, оскільки його сину на мобільний телефон подзвонили та попросили приїхати для бесіди. Він привіз сина близько 12 годин 00 хвилин та чекав його декілька годин. Після чого ОСОБА_8 подзвонив йому та сказав, щоб він їхав додому. Наступного дня він приїхав до них додому та дружина сина сказала, що до його сина застосовували електрошокер;

- показанням свідка ОСОБА_16, який у судовому засіданні показав, що він у лютому 2013 року перебував у відділенні міліції, у зв'язку з тим, що у нього шахрайським шляхом викрали гроші у сумі 2000 гривень. Перебував він у кабінеті двоповерхової будівлі, яка знаходиться у дворі міського відділу. При подачі заяви про злочин, він спілкувався з співробітником міліції на ім'я ОСОБА_20, як потім йому стало відомо - це обвинувачений ОСОБА_4. У кабінеті, де проходила бесіда було три співробітники міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_25, який у судовому засіданні показав, що у лютому 2013 року він був на допиті у міському відділі міліції, у зв'язку з тим, що відносно нього була подана заява про злочин. Біля 12-13 години ОСОБА_3 або ОСОБА_4 доставили його до відділу міліції, де пробув близько трьох годин. Також пояснив, що кабінет, в якому він знаходився, розташований на 2-му поверсі зліва. У кабінеті праворуч знаходився диван та 2 столи, ліворуч - 2 вікна та стільці. Столи стояли буквою «Т». При його опитуванні був присутній ОСОБА_4, також часом заходив та виходив ОСОБА_3, також у кабінеті був присутній ОСОБА_1 Після бесіди, його вивів на вулицю співробітник міліції, про що він розписався в журналі;

- показанням свідка ОСОБА_15, який у судовому засіданні показав, що його з місця роботи забрали співробітники міліції - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - та доставили у міський відділ для допиту. Працівники міліції провели його через КПП, про що він розписався у журналі. Коли він підіймався у кабінет, він зустрів потерпілого. Після допиту, він знову зустрів потерпілого, який був злий та знервований. Вважає, що агресія ОСОБА_8 пов'язана зі співробітниками міліції;

- показанням експерта ОСОБА_26, який у судовому засіданні показав, що він проводив експертизу відносно ОСОБА_8 При проведенні експертизи, він оглядав дільницю тіла, на яку показував потерпілий. Травма була на лівому плечі. На тілі ОСОБА_8 були маленькі очаги, які утворилися від дії точкового опіку. Однак стверджувати, що це саме електорошокер, а не інший предмет з електрострумом, він не може. Сама форма ран - округла, що свідчить про те, що предмет гострий (голка, шило) та мав електричний струм, що викликало опік. У висновку експерта, який він виконував, зазначено, що вказані травми могли утворитися від дії електрошокера, як електричного пристрою, а не саме від такого приладу, як електрошокер;

- показаннями експерта ОСОБА_28., який у судовому засіданні показав, що при проведенні експертизи ОСОБА_26, він був зобов'язаний перевірити експертизу, як на той час виконуючий обов'язки керівника експертної установи, безпосередньо огляд він не проводив. Також пояснив, що якщо він підписав експертизу, то жодних порушень там ним не виявлено;

- показанням експерта ОСОБА_27, який у судовому засіданні показав, що він проводив комісійну медико-криміналістичну експертизу. При розгляді травм, отриманих потерпілим, він користувався методиками по електротравмам, оскільки методики саме по електрошокеру не має. Відповідно до характеру пошкоджень, робити категоричний висновок, що пошкодження завдані саме електрошокером не можливо. Вказані травми могли утворитися від дії іншого предмета, який мав електричний струм, та спричиняв термічні опіки;

- планом-схемою розташування кабінетів Мелітопольського МВ ГУМВС України у Запорізькій області /т. 2 а.с. 50/;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2013 року, відповідно до якого потерпілий впізнав ОСОБА_2, як особу присутню при застосуванні до нього електричного струму /т. 2 а.с. 53-55/;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2013 року, відповідно до якого потерпілий впізнав ОСОБА_3 як особу присутню при застосуванні до нього електричного струму /т. 2 а.с. 56-58/;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2013 року, відповідно до якого потерпілий впізнав ОСОБА_4 як особу яка застосовувала до нього електричний струм /т. 2 а.с. 59-63/;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.04.2013 року, відповідно до якого потерпілий впізнав ОСОБА_1 як особу яка застосовувала до нього електричний струм /т. 2 а.с. 64-66/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.04.2013 року, відповідно якого ОСОБА_8 розповів, що 12.02.2013 року йому на мобільний телефон подзвонив співробітник міліції та запропонував приїхати у міський відділ міліції для проведення бесіди. Потім показав, що співробітник міліції провів його до 34 кабінету, де при вході справа розташований сейф сірого кольору, прямо стоїть два столи Т-образно, а справа у стіни розташований диван. Після того, як всі зайшли у кабінет, було встановлено, що обстановка не змінилася, але на момент проведення слідчого експерименту був відсутній диван. ОСОБА_8 показав, що спочатку сидів на стільці, а потім стояв в кабінеті біля дверей. З ним спілкувалися четверо співробітників міліції, які намагалися добитися від нього зізнання у крадіжці, яку він не скоював. Потім один співробітник міліції вийшов та повернувся з електрошокером. Після чого був удар електрошокера. За допомогою статиста та макету електрошок ера ОСОБА_8 показав, як йому було нанесено удар в область лівого плеча. Далі ОСОБА_8 показав, як від удару він впав. Потім показав, що йому нанесли ще декілька ударів електрошокером в область лівого плеча /т. 2 а.с. 69-73/;

- висновком за матеріалами службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_8 від 17.06.2013 року, відповідно до якого встановлено, що отримання ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у вигляді «чисельних дрібноочагових опікових ділянок шкіри округлої форми у верхній половині лівого плеча» /т. 2 а.с. 87-99/;

- висновком експерта № 92/ЗТ від 16.04.2013 року, відповідно до якого оплавлені волокна на поверхні лівого рукава футболки з передньої лицьової та задньої тильної сторони пофарбовані в темний колір, що є ознаками термічної дії (впливу на тканини високих температур на різну глибину) /т. 2 а.с. 140-142/;

- висновком експерта № 235 (додатковий) від 22.04.2013 року, відповідно до якого тілесні ушкодження у ОСОБА_8 - множинні дрібноочагові округлої форми опікові дільниці шкіри в області верхньої половини лівого плеча можуть відповідати множинним дрібним ушкодженням з оплавленими краями з ознаками термічної дії в області лівого рукава футболки ОСОБА_8 /т. 2 а.с. 145-146/;

- висновком експерта (експертиза за матеріалами справи) № 100/к від 19.08.2013 року, відповідно до якої з урахуванням пошкоджень на футболці, комісія вважає, що на шкіру (в області пошкоджень) мало місце дія високої температури /т. 1 а.с. 108-117/.

Також, у матеріалах кримінального провадження мається висновок експерта № 85 від 13.02.2013 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 наявні тілесні ушкодження - множинні дрібновогнищеві округлої форми (в кількості 30 в діаметрі від 0,1 см до 0,3-0,4 см) опікові ділянки шкіри в області верхньої половини лівого плеча, які характеризуються як легкі. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися 11.02.2013 року у результаті контакту вказаних ділянок шкіри з електрошокером за зазначених обставин. Предмет, яким завдавалися ушкодження ОСОБА_8, має у своїй будові голчасті електроди /т. 2 а.с. 136/. Суд приймає вказаний висновок експерта, як доказ, частково, тільки в частині отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, однак не приймає в частині того, що ушкодження були нанесені саме електрошокером, оскільки як вбачається з висновку комісійної експертизи № 100/к від 19.08.2013 року встановити, чи могли пошкодження утворитися в наслідок дії електроструму при застосуванні електрошокеру, не представляється можливим, це пояснюється тим, що в слідах на футболці ОСОБА_8, не виявлено комплекс ознак, що характеризують робочу частину предмета, який залишив сліди, у зв'язку з особливостями мікроскопічної структури поверхні матеріалу та еластичності. А тому, категорично вважати, що тілесні ушкодження були нанесені саме електрошокером, не представляється можливим.

Крім того, суд не приймає до уваги висновок за матеріалами службового розслідування від 18.02.2013 року /т. 2 а.с. 80/, оскільки вказаним висновком на представилось можливим встановити або спростувати факт застосування до ОСОБА_8 з боку працівників міліції Мелітопольського МВ фізичного або психологічного тиску, у зв'язку з існуванням істотних протиріч в свідченнях працівників міліції та заявника.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_19 та ОСОБА_23, які є родичами та товаришем потерпілого, суд виходить з наступного. Хоча зазначені свідки мають родинні та дружні стосунки з потерпілим, однак їх показання не протирічать один з одним, а також підтверджуються іншими доказами, які маються у матеріалах кримінального провадження. Деякі не суттєві розбіжності у показаннях свідчать про індивідуальність сприйняття особою обставин та подій скоєного кримінального правопорушення.

Крім того, оцінюючи показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які не визнають своєї вини, суд розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності та покарання за скоєне.

Таким чином, судом встановлено, що дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на досудовому слідстві кваліфіковані вірно за ч.2 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, як перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що супроводжувались насильством, погрозою застосування насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч.2 ст. 127 КК України - катування, тобто умисне заподіяння фізичного та морального страждання шляхом мучення з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, в тому числі отримати від нього визнання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, його життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.1 ст.28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

У відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обвинувачений ОСОБА_1 кримінальне правопорушення здійснив будучи посадовою особою, а також проти здоров'я людини, вину у здійсненному правопорушенні не визнав в повному обсязі, однак кримінальне правопорушення вчинив вперше, як за місцем проживання, та і за місце колишнього місця роботи, характеризується позитивно, що судом визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання, тому суд не зважаючи на тяжкість злочину, вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати осади в правоохоронних органах.

Обвинувачений ОСОБА_2 кримінальне правопорушення здійснив будучи посадовою особою, а також проти здоров'я людини, вину у здійсненному правопорушенні не визнав в повному обсязі, однак кримінальне правопорушення вчинив вперше, як за місцем проживання, та і за місце колишнього місця роботи, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, що судом визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання, тому суд, не зважаючи на тяжкість злочину, вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати осади в правоохоронних органах.

Обвинувачений ОСОБА_3 кримінальне правопорушення здійснив будучи посадовою особою, а також проти здоров'я людини, вину у здійсненному правопорушенні не визнав в повному обсязі, однак кримінальне правопорушення вчинив вперше, як за місцем проживання, та і за місце колишнього місця роботи, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, що судом визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання, тому суд, не зважаючи на тяжкість злочину, вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати осади в правоохоронних органах.

Обвинувачений ОСОБА_4 кримінальне правопорушення здійснив будучи посадовою особою, а також проти здоров'я людини, вину у здійсненному правопорушенні не визнав в повному обсязі, однак кримінальне правопорушення вчинив вперше, за місце колишнього місця роботи характеризується позитивно, що судом визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання, тому суд, не зважаючи на тяжкість злочину, вважає, що його виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати осади в правоохоронних органах.

Крім того, у відповідності до ст. 54 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до обвинувачених додаткове покарання у вигляді позбавлення спеціального звання.

Вирішуючи питання по заявленому потерпілим цивільному позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небез печним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компен сується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Стаття 130 КПК України передбачає, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випад ках та в порядку, передбачених законом.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

У відповідності ст. 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здій сненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за прави лами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Представник відповідача за заявленим позовом - Державної казначейської служби України - у судові засідання неодноразово не з'являвся з невідомої для суду причини, про час, місце та дату слухання справи був сповіщений належним чином, а тому суд вирішив питання про розгляд позову за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали цивільного позову, вважає, що він підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюд ських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року також у своїй ст. 14 передбачає необхідність кожною державою-стороною Конвенції (Укра їна є її стороною) забезпечити у своїй правовій системі одержання відшкодування жертвою катувань й підкріплене правовою санкцією право на справедливу й адекват ну компенсацію, включаючи заходи до якомога повнішої реабілітації.

Так неправомірними діями обвинувачених потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні моральні страждання, пов'язані з грубим приниження честі та гідності потерпілого. Спричинений фізичний біль у наслідок жорстоких катувань співробітниками міліції, негативним чином відобразився на душевному та емоційному стані потерпілого, що потребувало від нього додаткових зусиль в організації його життя. Перенесений потерпілим психоемоційний стрес у результаті неправомірних дій обвинувачених, негативно вплинув на стан здоров'я потерпілого, він втратив спокій, постійно нервує та побоюється за своє життя та життя своїх близьких. Таким чином, суд вважає що моральна шкода, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_8, за рахунок державного бюджету, складає 20 000 гривень.

Також у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених підлягає солідарному стягненню витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи у сумі 568,80 гривень.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 127 КК України - п'ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавити спеціального звання - лейтенант міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не скоїть нового кримінального правопорушення.

У відповідності ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи у сумі 568 гривень 80 копійок (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевченковському р-ні м. Запоріжжя, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, у ГУДКСУ у Запорізькій області). Обов'язок є солідарним з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_2 визнати винуватим та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 127 КК України - п'ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавити спеціального звання - старший лейтенант міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не скоїть нового кримінального правопорушення.

У відповідності ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи у сумі 568 гривень 80 копійок (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевченковському р-ні м. Запоріжжя, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, у ГУДКСУ у Запорізькій області). Обов'язок є солідарним з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді залогу до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_4 визнати винуватим та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 127 КК України - п'ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_4 позбавити спеціального звання - старший лейтенант міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не скоїть нового кримінального правопорушення.

У відповідності ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи у сумі 568 гривень 80 копійок (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевченковському р-ні м. Запоріжжя, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, у ГУДКСУ у Запорізькій області). Обов'язок є солідарним з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді залогу до набрання вироком законної сили залишити без змін.

ОСОБА_3 визнати винуватим та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України - три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 127 КК України - п'ять років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_3 позбавити спеціального звання - майор міліції.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не скоїть нового кримінального правопорушення.

У відповідності ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

Стягнути зі ОСОБА_3 витрати на проведення судово-криміналістичної експертизи у сумі 568 гривень 80 копійок (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевченковському р-ні м. Запоріжжя, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, у ГУДКСУ у Запорізькій області). Обов'язок є солідарним з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді залогу до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з Державної казначейської служби за рахунок державних коштів на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 20 000 /двадцять тисяч/ гривень.

Речові докази:

- футболку ОСОБА_8, надану ним 18.02.2013 року, яка перебуває в матеріалах кримінального провадження - повернути потерпілому ОСОБА_8

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду В.В.Кучеренко