Вирок № 39780298, 16.07.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/140/2014

130/1658/14-к

В И Р О К

Іменем України

16.07.2014 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого - судді Вернік В.М.;

із участю: - секретаря Росовської О.Ю.,

- прокурора Попеско О.П.,

- потерпілого ОСОБА_1,

- обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, з професійно-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, з професійно-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

УСТАНОВИВ :

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обинувачені у тому, що вони близько 18 годин 00 хвилин 11.01.2014 року, за попередньою змовою поміж собою, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3, з метою заволодіння чужим майном, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів вчинили крадіжку належних потерпілому ОСОБА_1 ноутбука "ASUS X55 VD" із комплектуючими, вартість якого із зарядним пристроєм становить 4800 грн., сумки вартістю 110 грн., комп'ютерної миші вартістю 80 грн. та бувшого у використанні планшету вартістю 1000 грн., чим завдали останньому майнової шкоди на загальну суму 5990 грн. З викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядилися ним на власний розсуд. Вказані дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

В ході судового розгляду прокрором представлено укладену між потерпілим та обвинуваченими угоду про примирення від 16.07.2013 року за змістом погодження вказаними сторонами вчинення останніми кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин із аналогічною кваліфікацією їх протиправних дій за ч.2 ст.185 КК України, визначення індивідуально кожному з обвинувачених міри кримінального покарання у виді позбавлення волі строком на три роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на три роки та покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспеції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції, застереження щодо усвідомлення сторонами наслідків укладання та затвердження судом даної угоди, а також наслідків її невиконання.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самостійно пояснили, що кожен з них цілком розуміє характер та суть обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнали себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185 КК України, в повному обсязі, щиро розкаялися, визнавши фактичні обставини, встановлені в ході досудового розслідування.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення. Вимог матеріального чи морального характеру до обвинувачених не заявив.

Потерпілий та обвинувачені просили затвердити укладену ними угоду про примирення, пояснивши, що дану угоду кожен з них укладав добровільно, без примусу чи обіцянок з боку інших осіб.

Прокурор не заперечував проти затвердження судом укладеної сторонами кримінального провадження угоди про примирення, посилаючись на відповідність її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального закону.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, угоду про примирення, а також матеріали кримінального провадження №12014020130000030 суд доходить наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У відповідності до вимог ч.3 ст.474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгяду угоди.

Згідно ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Так, подана на затвердження угода про примирення у повній мірі відповідає вимогам ст.471 КПК України щодо її форми та змісту, датована та підписана сторонами.

Кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.185 КК України, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за максимальною санкцією відповідно до визначеної у ст.12 КК України класифікації є злочином середньої тяжкості, можливість застосування угоди щодо якого законом прямо передбачена.

Погоджена сторонами міра покарання перебуває в межах санкції частини статті відповідного кримінального закону.

Судом з'ясовано, що кожен з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч.5 ст.474 КПК України, а потерпілий ОСОБА_1 цілковито усвідомлює наслідки затвердження угоди, за наслідком чого не отримано заяв сторін про відмову від угоди.

Суд також переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є їх індивідуальним добровільним прагненням, яке не стало наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, під час судового провадження судом встановлено відповідність умов угоди про примирення вимогам кримінального процесуального та кримінального законів, визначено правильність правової кваліфікації кримінального правопорушення, тяжкість якого передбачає можливість укладення угоди про примирення; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; не виявлено обгрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним або сторони не примирились; неможливість виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов'язань та відсутність фактичних підстав для визнання винуватості не є очевидними, що у сукупності визначає відсутність в даному конкретному випадку застережених законом умов для відмови у затвердженні умов угоди про примирення, за наслідком чого остання підлягає затвердженню судом.

Попередньо обрану обвинуваченим міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази підлягають залишенню у розпорядженні потерпілого.

Витрати на залучення експерта слід стягнути з обвинувачених у рівних частинах в доход держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.370, 371, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду про примирення, укладену 16.07.2014 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначити йому за ч.2 ст.185 КК України узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Згідно ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_2 залишити без змін - особисте зобов'язання.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначити йому за ч.2 ст.185 КК України узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Згідно ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 залишити без змін - особисте зобов'язання.

Речові докази: ноутбук "ASUS X55 VD" із комплектуючими та планшет залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_4 (а.к.п.25,26).

Стягнути на користь дежави з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного по 152 гривні 95 копійок судових витрат на залучення експерта. (а.к.п.20)

Вирок набирає законної сили після закінчення строків його оскарження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ст.394 КПК України, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Копія вироку після його оголошення підлягає негайному врученню обвинуваченим та прокурору.

СУДДЯ Вернік В.М.