Постанова № 39779864, 15.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р.Справа № 916/1018/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням в.о. голови суду №1261 від 19.06.2014р.)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Старчик А.А. довіреність № 14-90 від 18.04.14р.

від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального виробничо - експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго"

на рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2014р.

по справі № 916/1018/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (далі по тексту ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)

до Комунального виробничо - експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" (далі по тексту КВЕП «Котовськтеплокомуненерго»)

про стягнення 428394,41 грн.

В С Т А Н О В И В :

18.03.2013р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до КВЕП «Котовськтеплокомуненерго» про стягнення 428394,41 грн., з яких 65764,83грн.- 3% річних, 13109,23грн. - інфляційні втрати, 174339,67 грн. - пеня, 175180,68грн. - 7% штраф, за прострочення оплати основного боргу за поставлений природний газ у жовтні, грудні 2012 р. При цьому як вбачається з розрахунку позивача, пеня нарахована в межах перших 6 місяців прострочення оплати основного боргу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.14 р. (суддя Літвінов С.В.) позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено, з КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стягнуто 65764,83 грн. - 3% річних, 13109,23 грн. - інфляційні втрати, 174339,67 грн. - пені, 175180,68грн. - 7% штрафу та судовий збір в розмірі 8567,90 грн.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт поставки відповідачу природного газу у жовтні, грудні 2012 р. на загальну суму 3 817 607,49 грн. та несвоєчасної сплати вказаного грошового зобов'язання відповідачем, що є підставою для стягнення 3% річних, пені, штрафу, інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.14 р., КВЕП "Котовськтеплокомуненерго» через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду 1 інстанції та припинити провадження у справі, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги КВЕП "Котовськтеплокомуненерго» посилається на те, що при подачі позовної заяви позивач невірно вказав фактичне місцезнаходження відповідача, а тому суд 1 інстанції неправомірно прийняв позов до провадження, оскільки повинен був повернути позовну заяву без розгляду.

Щодо суті спору скаржник вважає позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» безпідставними, оскільки прострочення оплати основного боргу пов'язано із економічним становищем в державі в 2011-2013 роках, відсутністю грошових коштів на рахунках бюджетних підприємств та організацій, несвоєчасним перерахуванням коштів з бюджету, тобто вина відповідача у простроченні оплати основного боргу відсутня.

Крім того, скаржник вважає, що річний строк позовної давності щодо пені та штрафу позивачем пропущено, а тому місцевий господарський суд безпідставно не застосував наслідки спливу строку позовної давності. 3% річних скаржник за своєю правовою природою також вважає пенею, а тому до цих позовних вимог теж необхідно застосовувати скорочений строк позовної давності.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав але в судовому засіданні його представник просив залишити її без задоволення, оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

15.07.2014р. о 12 год. 24 хв., тобто за 6 хвилин до початку судового засідання, представник відповідача надав до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із його поганим самопочуттям. Однак, вказана заява представника відповідача задоволенню не підлягає, оскільки доводи викладені в ній нічим не підтвердженні, а представник відповідача мав можливість зайти до зали судового засідання та повідомити колегію суддів про неможливість його присутності у судовому засіданні у зв'язку із його поганим самопочуттям та викликати швидку медичну допомогу, яка б підтвердила факт його поганого самопочуття і надала би необхідну медичну допомогу, а відповідно із цим у суду були б підстави відкласти розгляд апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

28.09.2012р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (Продавець) та КВЕП "Котовськтеплокомуненерго" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1079-БО-23, у відповідності до п.п 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

На виконання п. 2.1 Договору Позивач поставив протягом жовтня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 818,924 тис. куб. м. на загальну суму 3 817 607,49 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 30.11.12 б/н за жовтень на суму 385 781,97 грн.; від 30.04.13 б/н за листопад на суму 1 183 409,65 грн.; від 31.12.12 б/н за грудень на суму 2 248 415,87 грн.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав неналежним чином, так як невчасно сплачував вартість природного газу, чим порушив умови п. 6.1 Договору.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також розрахунок позивача, який є правильним, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача 13 109,23 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 65 764,83 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд 1 інстанції перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 174339,67 грн. та 7% штрафу у розмірі 175180,68грн. правомірно задовольнив вказані позовні вимоги.

Доводи скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки згідно із п.9.3 договору сторони встановили 5-річний строк позовної давності щодо стягнення основного боргу, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань. Посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати грошових зобов'язань.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника щодо скасування судового рішення у зв'язку із неправильним зазначенням позивачем його фактичного місцезнаходження, оскільки його представник приймав участь у розгляді спору в суді 1 інстанції, а відповідно із цим його процесуальні права не були порушені.

За таких обставин, апеляційна скарга КВЕП «Котовськтеплокомуненерго» підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.06.14 р. - без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального виробничо - експлуатаційного підприємства «Котовськтеплокомуненерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 02.06.14 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 16.07. 2014 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.