Рішення № 39779501, 08.07.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/1100/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Гудкова Ю.Г. Провадження № 22-ц/789/647/14 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Фащевська М.М.

з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Монастириського районного суду від 10 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Соколівської сільської ради від 26 липня 2005 року, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на частину будинковолодіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд із вищезазначеним позовом. Свої вимоги обгрунтовували тим, що вони тривалий час (ОСОБА_3 з 1976 року, а ОСОБА_4 з народження, 1978 року) проживали в будинку, що в АДРЕСА_1, яке станом на 15 квітня 1991 року відносилось за суспільною групою до колгоспного двору, членами якого були шість осіб (в тому числі вони), а тому як члени колишнього колгоспного двору мають право на частку в ньому. У вересні 2013 року вони мали намір оформити право власності кожен на 1/6 частину будинковолодіння, однак отримали з Соколівської сільської ради відповідь про те, що на підставі рішення виконавчого комітету Соколівської сільської ради №31 від 26 липня 2005 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на дане будинковолодіння. Вважають, що вони, як члени колишньогоколгоспного двору мають право на частку в майні цього двору і просили визнати незаконним рішення Соколівської сільської ради №31 від 26 липня 2005 року про оформлення права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_6, скасувати свідоцтво про право власності на цей житловий будинок з надвірними будівлями, видане на підставі цього рішення 1 серпня 2005 року на ім"я ОСОБА_6, визнати за кожним з них право власності на 1/6 частину спірного будинковолодіння.

Рішенням Монастириського районного суду від 10 квітня 2014 року вказаний позов задоволено

Визнано незаконним рішення Соколівської сільської ради №31 від 26 липня 2005 року про оформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

Скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1, видане на підставі рішення виконавчого комітету Соколівської сільської ради №31 від 26 липня 2005 року на ім"я ОСОБА_6, реєстровий №153 в реєстровій книзі №16 від 1 серпня 2005 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1, як за членом колишнього колгоспного двору.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1, як за членом колишнього колгоспного двору.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з"ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила, що нею у 2003 році повністю був знесений будинок до фундаменту і збудовано новий житловий будинок значно більшого розміру з облаштованими даховими приміщеннями, а тому він не є майном колишнього колгоспного двору. Позивачам було відомо про повну перебудову будинку, участі в якій вони не брали, та не заперечували проти такої, в зв"язку з чим вважає, що позивачі пропустили строк позовної давності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що її дочка ОСОБА_6, після смерті бабусі (її матері) в 2003 році розібрала будинок і літню кухню з сараєм до фундаменту і збудувала їх з нових матеріалів, значно збільшивши їх площу. Так, будинок збудовано з великою верандою, яка включає коридор, кухню, санвузол, криту сходову площадку, а також з мансардними приміщеннями, які повністю облаштовані. А з будівлі літньої кухні, яка включала коридор і кухню збудовано приміщення, яке містить крім коридора і кухні додатково ще на 3 приміщення (спальню, кладову, та інше). Проведено повністю благоустрій забудови, обгороджено, зроблено настили бруківкою, зелені насадження, газони. В 1992 році вона спільно з позивачем побудували двохповерховий будинок, придбали два магазини, транспорт та інше майно і позивач лише після розлучення з нею та позову про поділ майна подружжя заявив претензії до будинку, який повністю перебудований сім"єю її дочки ( чоловік якої більше 10 років був на заробітках за кордоном) і з цих підстав не може претендувати на нього.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що майно колишнього колгоспного двору не збереглось, оскільки будинок та літня кухня з господарською будівлею повністю перебудовані з фундаменту і їхні площі значно збільшені (добудовано значну кількість приміщень, облаштовано мансардні приміщення). Позивачі проживають у тому ж селі та бачили, що майно перебудовано, створено нове майно, а тому з огляду на імперативні приписи законодавства повинні були дізнатись про порушення свого, права оформлення дозвільних та правовстановлюючих документів на будівництво, звернувшись до Соколівської сільської ради.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та вказав, що дійсно ОСОБА_6 перебудувала власними будівельними матеріалами житловий будинок з рівня віконних перемичок, збудувала в ньому мансардні приміщення, а також повністю перебудувала будівлю літньої кухні з фундаменту, збільшивши її площу та провела повний благоустрій території. В спірний будинок він прийшов проживати в 1976 році і за час проживання збудував там гараж з сараєм, підвал та криницю, які наявні по даний час. Вважає, що майно колишнього колгоспного двору збереглось і він з сином мають право на 1/6 його частину кожен.

Представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав, пояснив, що будинок збудований на старому фундаменті, а тому добудова веранди до будинку та перебудова літньої кухні не можуть позбавляти права власності членів двору на частку в майні двору.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року відносилось за суспільною групою до колгоспного двору. Членами цього двору були ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 вибули з двору в 1995 році.

Рішенням Соколівської сільської ради №31 від 26 липня 2005 року вирішено оформити право власності на спірний будинок за ОСОБА_6 На підставі цього рішення КП "Бучацьке РБТІ" видало ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на житловий будинок, згідно якого житловий будинок в цілому, який розташований в АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_6

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі, як члени колгоспного двору, мають право кожен на 1/6 частину майна двору, яке збереглось після припинення його існування.

Однак з таким висновком суду колегія не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності" до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

В суді апеляційної інстанції на підставі пояснень сторін та оглянутих фотографій будинковолодіння (фотографії оглядались і судом першої інстанції) до перебудови, під час та після перебудови, достовірність яких не заперечується позивачами, встановлено, що після смерті голови колгоспного двору ОСОБА_7, в 2003-2004 роках ОСОБА_6 повністю, з фундаменту перебудувала житловий будинок, збільшивши його на приміщення коридору, кухні, санвузла та критої сходової площадки,збудувала його з мансардними приміщеннями. Будинок облаштований для проживання. Це підтверджується і технічним паспортом на будинок, з якого вбачається, що площа житлового будинку з 78,10 кв.м. збільшилась до 99,2 кв.м. (а.с. 17, 232). Також ОСОБА_6 повністю, з фундаменту перебудувала будівлю літньої кухні, значно збільшивши її площу з коридора і кухні додатково ще на 3 приміщення (спальню, кладову, кімнату). Фактично з будівель будинку та літньої кухні залишились лише фундаменти. Відповідачка провела благоустрій будинку, загородила його, облаштувала частину подвір"я бруківкою, здійснила озеленення.

Всі перебудови ОСОБА_6 проводила з власних матеріалів.

Про проведення перебудов позивачам було відомо, оскільки вони проживають у тому ж селі і цього вони не заперечили в суді першої інстанції.

Наведене свідчить про те, що майно колишнього колгоспного двору, яке існувало після його припинення не збереглось. Проведення таких перебудов з нових матеріалів із збільшенням його площі та приміщень доводить факт створення нового майна.

За таких обставин, висновок суду про те, що майно колгоспного двору в АДРЕСА_1, яке існувало станом на 15 квітня 1991 року, збереглось, не відповідає обставинам справи.

Пояснення ОСОБА_3 про те, що будинок було перебудовано з рівня віконних перемичок не заслуговують уваги суду, оскільки на оглянутих в суді першої та апеляційної інстанції фотографіях перебудови будинку на нештукатуреній будівлі відсутні сліди старої штукатурки або сліди оббивання штукатурки на цеглі. Вказані обставини, а саме повну перебудову будинку, починаючи з фундаменту, який залишився від старого будинку, підтверджував допитаний в суді першої інстанції і свідок ОСОБА_10

Та обставина, що із майна колишнього колгоспного двору збереглись гараж з сараєм, підвал та криниця не дають підстав для висновку про те, що при перебудові будинку та літньої кухні з нових матеріалів майно, що існує на даний час є майном колгоспного двору.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" різні господарські будівлі (літні кухні, сараї, тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Відповідно вони не можуть бути самостійним (окремим) об"єктом права власності в будинковолодінні, яке включає ряд забудов.

Отже, висновок суду про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право кожен на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1, як члени колишнього колгоспного двору, за вищенаведених обставин є безпідставним.

Відпоідно до ст. 309 ЦПК України неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків обставинам справи є підставами для скасування рішення суду і ухвалення у справі нового рішення.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає до скасування і у справі слід ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Монастириського районного суду від 10 квітня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Соколівської сільської ради від 26 липня 2005 року, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власнсоті на частину будинковолодіння відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська