Постанова № 39779372, 08.07.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року справа № 823/1938/14

м. Черкаси

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Гордієнку Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області (далі-позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області (далі-відповідач), в якій просить скасувати постанову про накладення штрафу на позивача, винесену головним державним виконавцем Вакуленко С.М. від 11.06.2014р. ВП № 40881503.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.07.2014р. до участі у справі в якості другого відповідача залучено управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області № 40881503 від 11.06.2014р. накладено штраф, за невиконання судового рішення у сумі 340 грн. Позивач вважає, що дана постанова незаконна, оскільки на даний час УПФУ не здійснює адміністрування єдиного внеску, а також не отримувало вимогу від 02.06.2014р. і не могло виконати останню. Внаслідок чого позивач вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі і здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях. Та зазначивши при цьому, що відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду №823/2382/13-а та виконавчого листа по якому і відкрито виконавче провадження, належним боржником являється саме УПФ в м. Каневі та Канівського району Черкаської області. Представник відповідача наголошує, що повідомлення про перенаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження до Корсунь-Шевченківської ОДПІ, яка не є стороною виконавчого провадження, не являється доказом виконання рішення суду, а тому державний виконавець діяв у відповідності до норм ЗУ "Про виконавче провадження".

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

У провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції перебуває виконавче провадження № 40881503 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду № 823/2382/13-а, виданого 14.10.2013р. про зобов'язання УПФУ в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області звільнити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2012р., як пенсіонера за віком та фізичну особу-підприємця, що обрав спрощену систему оподаткування, яке відкрите 18.11.2013р.(ухвала про відкриття виконавчого провадження).

На виконання рішення суду УПФУ листом від 19.12.2013р. № 11047/03 «Про перенаправлення виконавчого листа» повідомлено виконавчу службу, що відповідачем листом від 18.12.2013р. № 11028/03 передано постанову про відкриття виконавчого провадження № 40881503 до Канівського відділення Корсунь-Шевченківської ОДПІ у зв'язку з передачею з 01.10.2013р. повноважень щодо адміністрування єдиного внеску податковим органам.

В подальшому 02.06.2014р. позивачем на адресу відповідача у зв'язку з невиконанням рішення суду, направлено вимогу державного виконавця № 1368/2.1-28, якою зобов'язано останнього у строк до 11.06.2014р. виконати рішення суду про що повідомити державного виконавця та роз'яснено про наслідки невиконання без поважних причин та у встановлений строк вимоги державного виконавця.

11.06.2014р. державним виконавцем складено акт про те, що у строк наданий для самостійного виконання рішення суду боржником не виконано а вимога державного виконавця проігнорована.

Після чого 11.06.2013 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу в сумі 680,00 грн. у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду та вимоги державного виконавця. Також 11.06.2013р. за № 3304/2.1-28 державним виконавцем винесена повторна вимога, якою зобов'язано боржника у строк до 16.06.2014р. виконати рішення суду.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку являється Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV)

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктами 1-2 ст. 2 Закону № 606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом(ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 606-XIV ).

Частиною 1, 3 статті 5 Закону № 606-XIV передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону (ч.1 ст. 19 Закону № 606-XIV).

Пунктом 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р. № 512/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802(далі - Інструкція) передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події, текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт (п. 1.5.2 Інструкції).

Відповідно до стаття 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.(ч.1 ст. 89 Закону № 606-XIV).

Згідно вимог п. 13.4.5 Інструкції у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.(ст. 124 Конституції). Крім того аналогічну правову норму закріплено в п. 9 ст. 129 Конституції, яка визначає засади судочинства, зокрема і обов'язковість рішень суду.

Також, як вбачається зі ст. 8 Закону № 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Виходячи з аналізу Законодавства суд зазначає, що державним виконавцем правомірно застосовано штрафну санкцію за невиконання рішення суду. Суд не бере до уваги доводи позивача, що на даний час адміністрування єдиного внеску здійснюється податковими органами, та у зв'язку з цим неможливістю виконати рішення суду. Суд повідомляє позивача, оскільки згідно виконавчого документа належним боржником (виконавчий лист) являється саме УПФУ в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області а не податкова інспекція то і виконувати рішення зобов'язаний позивач або надати беззаперечні докази того, що ним вчинялися всі можливі дії для виконання рішення суду. Суд наголошує, що лише лист про перенаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання ДПІ не є достатнім доказом намаганням боржника виконати рішення суду.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163, 181 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлений 14.07.2014р.