Ухвала суду № 39778393, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/16698/11

№ К/9991/16698/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011

у справі № 2-а-4578/10/0270 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Агроспецекспо»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010: № 0000902310/0 та № 0000892310/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ПП «Агроспецекспо» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.10.2010 № 2319/2310/30164484, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» (далі - Закон № 334/94-ВР), а саме: завищено валові витрати за період із ІІІ кварталу 2008 року по ІV квартал 2009 року на суму 1034700,00 грн. за господарськими операціям з придбання у ТОВ «Немирівський КХП» послуг із переробки зерна з огляду на відсутність обов`язкових реквізитів у актах виконаних робіт, складених за їх наслідками, що виключає їх значення як первинних документів - не конкретизують зміст наданих послуг; вказано - «переробка зерна», не вказано клас пшениці, що перероблялась, вид помольної кондиції, завантаження і т.д. Крім того, податковим органом встановлено порушення позивачем норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за травень, червень, липень 2009 року на загальну суму 16666,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Агрохім-Захід», в яких відсутні обов`язкові реквізити: не сказано «опис (номенклатуру) товарів».

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.20106 № 0000902310/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 24978,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 16544,00 грн. та 8434,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000892310/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 410897,00 грн. (у т.ч. основний платіж - 274081,00 грн. та 136816,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Немирівський КХП» (виконавець) укладено договір про надання послуг по переробці давальницької сировини від 01.01.2009, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи по переробці зерна пшениці продовольчої на борошно та висівки, а замовник зобов'язується в свою чергу забезпечити виконавця сировиною, прийняти та оплатити виконані роботи на умовах вказаного договору. За наслідками виконання цього договору ТОВ «Немирівський КХП» виписало позивачу податкові накладні, а останній оплатив вартість отриманих послуг.

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій актів здачі-прийняття робіт (а.с. 58-74), банківськими виписками із розрахункового рахунку позивача (а.с. 128-134), податковими накладними (а.с. 74-89), суди попередніх інстанцій встановили реальний характер операцій з поставки позивачу ТОВ «Немирівський КХП» послуг із переробки зерна та витрат по ним. Оцінка доказів зроблена судами за правилами ст. 86 КАС України.

Застосовуючи норми частини 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно яких зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції віднесено до обов`язкових реквізитів первинних документів, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що акти здачі-прийняття робіт, складені за наслідками поставки позивачу послуг із переробки зерна відтворюють вказаний реквізит.

Інформація щодо класу пшениці, що перероблялась, виду помольної кондиції, завантаження і т.д. є деталізуючою інформацією, яка не має в обов`язковому порядку відображатись у актах здачі-прийняття робіт, а тому невідображення її в актах не впливає на їх значення як первинних документів.

Правильними є також висновки судів щодо безпідставного виключення із податкового обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Агрохім-Захід».

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 цього пункту визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За нормами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Неприйняття податковим органом податкових накладних № 131 від 21.05.2009, № 170 від 01.06.2009, № 182 від 08.07.2009, отриманих позивачем від ТОВ «Агрохім - Захист», обґрунтовано з посиланням на те, що в графі «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено «авансовий платіж», замість конкретизації товарів (послуг). Разом із тим, позивач правомірно відобразив у власному податковому обліку податковий кредит за правилом першої з подій відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Відсутність у податковій накладній деталізації товарів (послуг), за які була здійснено авансовий платіж за відсутності доказів відсутності намірів сторін на реальне настання наслідків, не позбавляє таку накладну значення документа, який підтверджує правомірність формування податкового кредиту.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2010 № 0000902310/0 та № 0000892310/0, як таких, що прийнятті із порушення законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош