Ухвала суду № 39778321, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/63074/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Нестеренко О. А. Шило М. Ю.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалуМиколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 рокуу справі№ 814/530/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року у справі № 814/530/13-а, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби № 0000040260, № 0000050260, № 0000060260, № 0000070260, № 0000080260, № 0000090260.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1, п. 192.1, ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.1 98, п. 199.4, ст. 199, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, пп. «г» п. 160.1, п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, складено акт № 2/26/22439446, яким зафіксовано порушення пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п. 3 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України» № 392 від 31.10.1995 року, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2011 року у сумі 2 680 081,00 грн.; пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п. 3 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України» № 392 від 31.10.1995 року, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 1 761 034,00 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188., пп. 192.1.1, п. 192.1, ст. 192, п. п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 199.4, ст. 199, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим: занижено суми податку на додану вартість всього в сумі 1 775 247,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року всього в сумі 260 309,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року завищення на суму ПДВ - 260 309.00 грн., занижено від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року всього в сумі 240 945,00 грн.; пп. «г» п. 160.1, п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу України в частині утримання податку з доходу отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті доходу (фрахту) нерезидентам.

На підставі акта перевірки відповідачем 24.01.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000040260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 761 034,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 164 450,50 грн.; № 0000050260 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в розмірі 2 680 081,00 грн.; № 0000060260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 6 877,06 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 543,28 грн.; № 0000070260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 775 247,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 887 623,50 грн.; № 0000080260 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 260 309,00 грн.; № 0000090260 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень та серпень 2012 року в розмірі 130 123,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, що виходили з того, що висновки акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, враховуючи наступне.

Податковий орган стверджує, що позивачем не застосовано в господарській діяльності тарифи, встановлені відповідно до Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України» № 392 від 31.10.1995 року, зокрема на сторінках 9-10, 12 акта зазначено, що відповідно до Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, позивач зобов'язаний використовувати тарифи, які передбачені для Портів 7 тарифної групи - усі річкові порти і пристані річок басейнів Дніпра та Південного Бугу.

На думку відповідача, позивач повинен застосовувати тариф в розмірі 5,428 доларів США за тону (без урахування ПДВ) для зовнішньоторговельних вантажів та 5,192 доларів США за тону (без урахування ПДВ) для транзитних вантажів.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідач стверджує, що незастосування позивачем Збірника тарифів, призвело до заниження доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) по операціям з компанією SPODOLA VENTURES LIMITED та компанією «Yavosan Trading Ltd» всього в сумі 7 880 467,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 2 680 081.00 грн. в ІІ-ІІІ кварталах 2011 року; заниження податку на прибуток в загальній сумі 17 761 034 грн., в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання суму ПДВ у розмірі 788 877,00 грн.; заниження показників задекларованих даних у рядку 15.1 (Б) декларацій з податку на додану вартість у сумі 336 924,00 грн. та заниження податкового кредиту на 183 516,00 грн. при перевірці правильності визначення частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених протягом 2011 року.

Відповідно до п. 1 Збірника тарифів наведені в Збірнику тарифи встановлені на комплекс робіт (послуг), пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних, імпортних) і транзитних вантажів у морських портах (причалах) Чорноморсько-Азовського басейну, р. Дунай і річкових портах (причалах) басейнів річок Дніпра та Південного Бугу. Тарифні ставки Збірника та порядок їх обчислення застосовуються всіма суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги, передбачені цим Збірником, у морських портах, на причалах суднобудівних і судноремонтних заводів, інших портах, причалах (пристанях), незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності (далі - Порти).

Згідно із п. 7 Збірника тарифів, порти за тарифними групами розподіляються на:

1 тарифна група - Іллічівськ, Одеса, Южний;

2 тарифна група - Дніпро-Бузький, Миколаїв, Октябрськ, Херсон;

3 тарифна група - Євпаторія, Скадовськ, Ялта;

4 тарифна група - Бердянськ, Ізмаїл, Керч, Маріуполь, Севастополь, Феодосія;

5 тарифна група - Білгород-Дністровський, Рені, Державне підприємство «Укрспецобладнання»;

6 тарифна група - Усть-Дунайськ;

7 тарифна група - усі річкові порти і пристані річок басейнів Дніпра та Південного Бугу.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено наявності підстав для обов'язку ТОВ «МСП Ніка-Тера» застосовувати 7 тарифної групи, висновки перевіряючих щодо порушення платником пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України є хибними, а податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Доводи відповідача, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання в травні 2012 року суму ПДВ у розмірі 340 491 грн., сформовану за рахунок невідображення списання дебіторської заборгованості по підприємству ТОВ «Ресойл Шиппінг» в зв'язку з тим, що дебіторська заборгованість по підприємству ТОВ «Ресойл Шиппінг» є безповоротною фінансовою допомогою.

Пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначені випадки, в яких платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість по підприємству ТОВ «Ресойл Шиппінг» списана у зв'язку з тим, що остання була визнана безнадійною заборгованістю за ознаками, наведеними у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Позивачем було вжито заходи щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Ресойл Шиппінг» в сумі 2 042 946,09 грн., які не призвели до погашення зазначеної суми дебіторської заборгованості, та в травні 2012 року на підставі інформації з ЄДР стосовно припинення 10.04.2012 року держаної реєстрації ТОВ «Ресойл Шиппінг» в результаті його ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією. До складу витрат зазначена сума не була віднесена ні при перерахуванні авансового платежу, ні при формуванні резерву сумнівних боргів (стор. 36 акта).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Позивач перерахував ТОВ «Ресойл Шиппінг» авансові платежі за послуги, які мали бути надані позивачу контрагентом в майбутньому, але у зв'язку з ліквідацією ТОВ «Ресойл Шиппінг» ці послуги надати неможливо.

Оскільки положення ст. 192 Податкового кодексу України передбачають тільки випадок зміни суми компенсації вартості послуг після їх надання, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для її застосування у випадку, коли послуги не надавались.

В акті перевірки відповідач зазначає про порушення п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту всього на суму 82 910,00 грн. в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих за рахунок отриманих товарів та послуг від постачальників: ТОВ «ХАРКІВ-ЕНЕРГОПРОМ», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ПП «ПРОМПОСТАЧ», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ДФМ», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ», ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ», ТОВ «АВТОМАГ ПЛЮС», ТОВ «ЮГАС», МП ТОВ «ГАМАЛС», ТОВ «АЛТАМІРА», ТОВ «МЕТАЛУРГПРОМ ЗАПЧАСТИНА», ТОВ «НВП ТЕХНОПРОГРЕС», ТОВ НВО «АВІА», які проведені на підставі нікчемних правочинів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару від контрагентів на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач в порядку визначеному вказаними нормами правомірно відніс до податкового кредиту отриманий ПДВ при придбані товару у контрагентів.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність виконання господарських операцій позивача та ТОВ «ХАРКІВ-ЕНЕРГОПРОМ», ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», ПП «ПРОМПОСТАЧ», ТОВ «ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ДФМ», ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС-МИКОЛАЇВ», ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ», ТОВ «АВТОМАГ ПЛЮС», ТОВ «ЮГАС», МП ТОВ «ГАМАЛС», ТОВ «АЛТАМІРА», ТОВ «МЕТАЛУРГПРОМ ЗАПЧАСТИНА», ТОВ «НВП ТЕХНОПРОГРЕС», ТОВ НВО «АВІА» підтверджується наявним у справі первинними документами.

Доводи скаржника про те, що вказані операції фактично не відбувалися, зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 8 (Б) в сумі «-» 6 612 181,00 грн. на підставі таких документів: реєстру отриманих та виданих податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, відомостей по рахункам: 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», інших документів встановлено заниження задекларованих позивачем показників в рядку 8 Б на загальну суму 537 390,84 грн., в т.ч. за березень 2012 року в сумі 537 390,84 грн. Заниження задекларованих позивачем показників в рядку 8 Б на загальну суму 313 682,33 грн. за січень 2012 року встановлено відповідачем в ході розгляду заперечень позивача на акт перевірки, подані в порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, про що повідомлено листом від 21.01.2013 року № 103/10/26-039.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що виконання договору № НКТ-23/09-2011 від 23.09.2011 року, укладеного компанією SPODOLA VENTURES LIMITED та позивачем щодо надання послуги з перевантаження як експортних так і транзитних вантажів, компанія SPODOLA VENTURES LIMITED перераховувала попередню оплату за договором без визначення податкового статусу (митного режиму) майбутнього вантажу, тому позивач застосував до отриманих передплат ставку ПДВ 20%. Після надання послуг та оформлення актів виконаних робіт та визначення податкового статусу вантажів, що перевантажувались (транзит або експорт) позивач здійснив відповідне коригування податкових зобов'язань з ПДВ в зв'язку із зміною суми компенсації за надані позивачем послуги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем до суду надані копії листів Компанії SPODOLA VENTURES LIMITED на врахування попередньої оплати, яка раніше перерахована Компанією SPODOLA VENTURES LIMITED на розрахунковий рахунок ТОВ «МСП Ніка-Тера» на виконання договору № НКТ-23/09-2011 без чіткого визначення направлення попередньої оплати, в рахунок оплати наданих Позивачем послуг з перевантаження транзитних вантажів, що є доказом змін компенсації ціни наданих послуг.

Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що позивач правомірно при отримані від контрагента авансових платежів застосував ставку ПДВ 20%, а після надання послуг та оформлення актів виконаних робіт та визначення податкового статусу вантажів, що перевантажувались (транзит або експорт), позивач правомірно, в порядку визначеному ст. 192 Податкового кодексу України, здійснив відповідне коригування податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із зміною суми компенсації за надані ним послуги.

Вирішуючи питання про правомірність висновку податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб судом першої інстанції зазначено таке.

З урахуванням висновків, прийнятих за результатами розгляду заперечень до акта перевірки, зазначено про те, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем пп. «г» п. 160.1, п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу України в частині утримання податку з доходу, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності з джерелом його походження з України при виплаті доходу (фрахту) нерезидентам: SIA «RISON INTER», Латвія згідно із контрактом № 02/2012 від 20.02.2012 року; ООО «ВЕЙКСМЕ», Російська Федерація згідно із контрактом № 5-э від 12.12.2011 року; «INDEXATOR AB», Швеція згідно із контрактом № 1 від 15.11.2011 року; Компанія «Cimbria Unigrain A/S», Данія згідно із контрактом № 12-324713-124 від 31.08.2012 року, в результаті чого занижено суму податку на прибуток іноземних осіб в загальній сумі 6 877,06 грн.

Відповідач вважає, що між позивачем та SIA «RISON INTER», Латвія; ООО «ВЕЙКСМЕ», Російська Федерація; фірмою «INDEXATOR AB», Швеція; та компанією «Cimbria Unigrain A/S» укладено змішані контракти - постачання та фрахту, в зв'язку з чим позивач повинен був відповідно до пп. «г» п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України при виплаті зазначеним нерезидентам доходу у вигляді фрахту утримати податок за ставкою 6 %.

Відповідно до п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. Їх оподаткування здійснюється в такому порядку:

1) базою для оподаткування є базова ставка фрахту;

2) особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником податку на прибуток чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Підпунктом 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

- перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

- перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Зазначаючи, що договір фрахтування - це окремий договір перевезення, і він не має ніякого відношення до договорів поставки, суди зазичили, що неможливо вважати, що при поставці товару на умовах CРТ і DAP покупець товару окремо оплачує фрахт та тим самим здійснює виплати на користь нерезидента, та повинен до таких виплат застосовувати норми ст. 160 Податкового кодексу України.

Оскільки з вказаних контрактів вбачається, що постачальники товарів не є їх перевізниками, а, навпаки, такі постачальники товарів самі укладають договори на перевезення товарів до вказаних портів на території України, позивач не зобов'язаний був застосовувати ст. 160 Податкового кодексу України при купівлі (отриманні) товарів від нерезидентів.

У зв'язку з цим дії ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» є правомірними і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі № 814/530/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак