Ухвала суду № 39778255, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/64921/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вичівського сільського споживчого товариства

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року

у справі № 2а-5816/10/1770

за позовом Вичівського сільського споживчого товариства

до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вичівське сільське споживче товариство (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042301/0 від 25 травня 2010 року повністю з моменту прийняття.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Вичівське ССТ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Дубровицька МДПІ Рівненської області провела планову виїзну перевірку Вичівського ССТ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт від 11 травня 2010 року № 241-23/01765035.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги абзацу 1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15010,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року - 770,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 5038,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 700,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 8502,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно не включив до валового доходу 2 кварталу 2009 року виручку від реалізації продукції на загальну суму 18230,00 грн.; позивач занизив валові доходи по рядку 1.6 декларації «Інші доходи» за 2009 рік на загальну суму 41810,00 грн. у зв'язку з неправильним відображенням у складі валових доходів внесків в пайовий капітал (у загальному розмірі 8852,00 грн.), а також суму отриманої від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги (у розмірі 32959,00 грн.), яка станом на 01 січня 2010 року залишилась неповернутою.

25 травня 2010року Дубровицька МДПІ Рівненської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042301/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Вичівському ССТ суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 19320,20 грн., в тому числі: 15010,00 грн. - за основним платежем, 4310,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювань податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: первинними бухгалтерськими документами, наданими позивачем в процесі перевірки, був підтверджений факт невключення Вичівським ССТ до складу валових доходів виручку від продажу у сумі 18230,00 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок в банку; позивач неправомірно не включив до складу валового доходу суму отриманої від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги, яка станом на 01 січня 2010 року залишилась неповернутою, що підтверджується прибутковими касовими ордерами та кредитовим сальдо по оборотній відомості по розрахунках з іншими дебіторами та кредиторами, з урахуванням того, позовна заява, а також скарги позивача, подані в процедурі адміністративного оскарження, не містили доводів з посиланням на докази, які б спростовували вказане порушення; грошові внески працівників, утримані з їхньої заробітної плати, помилково були віднесені позивачем на рахунок 41 «Пайовий капітал», оскільки підлягали відображенню по рахунку 42 «Інший додатковий капітал», оскільки фактично такі грошові утримання не вплинули на зміст (розмір) корпоративних прав пайовиків у будь-який спосіб, що не дає підстав їх оцінювати як інвестицію у корпоративні права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Вичівським ССТ при визначенні валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) не в повному обсязі включено у доходи від продажу суму, яка надійшла від реалізації товарів за безготівковий розрахунок (через розрахунковий рахунок у банку). Зокрема, судами було встановлено, що в квітні 2009 року згідно записів у журнал-ордері № 14 по рахунку №361 сума валових доходів разом з податком на додану вартість складала 202800,00 грн., без податку на додану вартість - 169000,00 грн., в той час як до валових доходіввід продажу позивачем було включено суму 150770,00 грн. (без податку на додану вартість), тобто занижено доходи від продажу за 2 квартал 2009 року на суму 18230,00 грн.

Як вбачається із заперечень на акт перевірки (т.1 арк. справи 63-64), будь-яких доводів на спростування виявлених порушень в зазначеній вище частині позивач не наводив, не вказував їх і в первинній та повторних скаргах в ході процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість доводів податкового органу про заниження позивачем валових доходів за вказаним епізодом.

Відповідно до положень абзаців 2, 3 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не включив до складу валового доходу суму отриманої від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги, яка станом на 01 січня 2010 року залишилась неповернутою, що підтверджується прибутковими касовими ордерами та кредитовим сальдо по оборотній відомості по розрахунках з іншими дебіторами та кредиторами, з урахуванням того, позовна заява, а також скарги позивача, подані в процедурі адміністративного оскарження, не містили доводів з посиланням на докази, які б спростовували вказане порушення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість доводів податкового органу про заниження позивачем валових доходів за вказаним епізодом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 54 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

За приписами частин 2, 3, 8 статті 111 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту. Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань).

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України «Про кооперацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пай - це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; додатковий пай - це добровільний грошовий чи інший майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу; вступний внесок - це грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації; членський внесок - це грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання; цільові внески - це грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації; пайовий фонд - це фонд, що формується із пайових внесків членів кооперативу при створенні кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

За визначенням, наведеним у пункті 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Згідно з підпунктами 1.28.1. 1.28.2, 1.28.3 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій). Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що грошові кошти, отримані позивачем із заробітної плати працівників товариства згідно поданих працівниками заяв «на поповнення власних обігових коштів» (т.2 арк. справи 50-65) за своєю правовою природою не являються пайовими внесками таких працівників у пайовий фонд, а цільовими внесками понад пай для забезпечення статутної діяльності товариства.

Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рахунок 41 «Пайовий капітал» призначено для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами. Рахунок 42 «Додатковий капітал» призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 було затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», відповідно до якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

Згідно з пунктами 38, 39, 40 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у статті «Пайовий капітал» наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. У статті «Додатковий вкладений капітал» акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал. У статті «Інший додатковий капітал» відображаються сума дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, статутом Вичівського ССТ сума пайових внесків пайовиків не передбачена (т.1 арк. справи 101-109).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що грошові внески працівників, утримані з їхньої заробітної плати, помилково були віднесені позивачем на рахунок 41 «Пайовий капітал», оскільки підлягали відображенню по рахунку 42 «Інший додатковий капітал», оскільки фактично такі грошові утримання не вплинули на зміст (розмір) корпоративних прав пайовиків у будь-який спосіб, що не дає підстав їх оцінювати як інвестицію у корпоративні права.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про обґрунтованість доводів податкового органу про заниження позивачем валових доходів за вказаним епізодом.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні посилання позивача на те, що при проведення перевірки податковим органом неправомірно не були враховані витрати на придбання товарів у сумі 56775,00 грн., що вплинуло на завищення об'єкта оподаткування, оскільки в пункті 3.1.2 акту перевірки було встановлено, що перевіркою задекларованих Вичівським ССТ у період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року скоригованих валових витрат у сумі 1983630,00 грн., не встановлено їх завищення або заниження, з урахуванням того, що документи, які підтверджують валові витрати, перевірялись податковим органом суцільним порядком, а уточнюючий розрахунок, яким позивач збільшив показник в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за 2009 рік на суму 59260,00 грн., був поданий до податкового органу 03 червня 2010 року, тобто після закінчення перевірки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Вичівського ССТ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вичівського сільського споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна