Постанова № 39777855, 15.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 924/105/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Васищак І.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані", м.Київ

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014

зі справи № 924/105/14

за позовом заступника Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м.Хмельницький (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, м.Київ (далі-МОУ)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані", м.Київ (далі - Товариство)

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізонторг", м.Старокостянтинів, Хмельницька область (далі-Гарнізонторг)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Концерн "Військторгсервіс", м.Київ

2.регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький

про визнання недійсним договору оренди.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокурора - Яговдік С.М.;

позивача - не з'явився;

відповідача-1 - Желінський В.М.;

відповідача-2 - не з'явився;

третя особа-1 - не з'явилася;

третя особа-2 - не з'явилася.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Прокурор в інтересах МОУ звернувся з позовом, згідно з яким просив визнати недійсним договір оренди від 01.04.2013 № 1/04/13, укладений Товариством та Гарнізонторгом.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.01.2014 зі справи № 924/105/14 були залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" та регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.02.2014 у справі № 924/105/14 (суддя Гладюк Ю.В.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 (колегія суддів у складі: суддя Саврій В.А. - головуючий, судді Грязнов В.В. і Мамченко Ю.А.), позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди від 01.04.2013 № 1/04/13, укладений Товариством та Гарнізонторгом.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.02.2014, постанову апеляційного суду від 14.05.2014 та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 25.07.2005 головним управлінням торгівлі тилу міністерства оборони України (далі-Сторона 1) (правонаступником якого є концерн "Військторгсервіс") та Гарнізонторгом (далі-Сторона2) (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп") був укладений договір про спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 (далі-Договір), з урахуванням низки укладених до нього додаткових угод, згідно з пунктами 3, 5 якого Сторона 1 зобов'язалася після підписання Договору передати Стороні 2, а остання зобов'язалася прийняти за актом приймання - передачі нежитлові приміщення, які розташовані у м.Старокостянтинів.

Відповідно до п.8.2 Договору, майно Сторони 1 передається Стороні 2 як Стороні, уповноваженій на ведення загальних справ, у тимчасове користування на термін дії Договору без права його відчуження.

Пунктом 11.1 Договору, в редакції додаткової угоди до нього від 30.10.2009, визначено, що він є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 24.07.2020 включно.

26.04.2011 була укладена додаткова угода до Договору, згідно з якою правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" за Договором стало Товариство. Пунктом 4 цієї угоди було визначено, що з 01.04.2013 додаткову угоду від 01.04.2011 до Договору, за якою, правонаступником Гарнізонторгу стало товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп", слід вважати такою, що втратила чинність.

01.04.2013 Товариством (орендодавець) та Гарнізонторгом (орендар) був укладений договір оренди № 1/04/13 (далі-Договір оренди), згідно з умовами п. 1.1 якого орендодавець передав за відповідним актом орендарю у строкове платне користування майно, перелік якого визначений цим же пунктом Договору оренди.

Пунктом 1.2 Договору оренди визначено, що майно знаходиться в користуванні орендодавця на підставі Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору оренди, строк його дії визначено до 24 липня 2020 року включно. У цьому ж зв'язку, 01.04.2013 Товариством та Гарнізонторгом була укладена додаткова угода до Договору оренди, згідно з якою строк дії цього договору був визначений до 24 липня 2015 року включно.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 Договору оренди, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк Договору починає свій перебіг у момент визначений п.12.1 цього договору та закінчується у строк, визначений пунктом 4.1 Договору оренди.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Прокурор посилався на те, що відповідно до вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Товариство не входить до кола осіб, яке наділено правом виступати орендодавцем тієї площі майна, яке було передано за Договором оренди, а також він не містить усіх істотних умов, які визначені цим законом, а тому є незаконним та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову, Товариство, спираючись на додаткову угоду від 26.04.2011 до Договору, вказувало на те, що воно вправі було укладати Договір оренди, оскільки відповідно до умов Договору відповідач-1 був наймодавцем спільного майна, який мав право виступати як управнена сторона на ведення спільних справ за Договором.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 5, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, ст.ст. 203, 215 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним Договору оренди.

При цьому суди правильно виходили з того, що Товариство, виступаючи стороною за Договором оренди, не було наділено відповідними повноваженнями на його укладання.

Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень вимог норм матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх обґрунтованість не підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.02.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 зі справи № 924/105/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Бенедисюк Суддя І.Васищак