Рішення № 39777406, 03.07.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа№ 161/4300/14-ц

Провадження № 2/161/1848/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

при секретарі Соколовій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області про встановлення факту перебування на утриманні, визначення часток в праві спільної сумісної власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що вона з 1984 року проживала з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в квартирі АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується довідкою ЖЕКу №2 від 04.04.1995 р. № 8746, довідкою ЖЕКу № 2 від 29.01.2014 р. № 292 та будинковою книгою на квартиру. В шлюбі між собою та кожен окремо вони не перебували, однак були однією сім'єю, оскільки проживали разом, вели спільне господарство і були пов'язані спільним побутом.

В 1993 році в порядку приватизації житлового фонду вони набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 01.04.1993 р. та технічним паспортом на квартиру. В цих документах (свідоцтві та технічному паспорті) при їх видачі була допущена технічна помилка - в свідоцтві помилково вказано прізвище «ОСОБА_1», а в технічному паспорті -«ОСОБА_1», замість «ОСОБА_1». Вказані помилки виправлені згідно розпорядження Департаменту Житлово-комунального господарства Відділу реєстру житлового фонду Луцької міської ради від 18.04.2013 р. № 588-в «Про внесення часткових змін у розпорядження про приватизацію квартир», про що в свідоцтві та технічному паспорті внесені відповіді записи. Домовленості щодо виділу часток квартири і порядку користування квартирою між ними не було. Відтак презюмується, що частки співвласників у спільній сумісній власності є рівними і у випадку виділу часток з квартири кожному з нас належало б по 1/2 частині.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.04.1995 р. серія НОМЕР_1. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. До спадкової маси відповідно має входити і 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_3 вона фактично вступила в управління та володіння квартирою, в тому числі і 1/2 її частини, яка б при виділі часток належала б ОСОБА_3 Жодних спадкоємців у ОСОБА_3 крім неї не має.

05.02.2014 р. нотаріусом їй роз'яснено, що факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.

3 метою підтвердження свого права на спадщину та визнання права власності, вона змушена звертатися до суду з даною позовною заявою про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_3 не менше одного року до його смерті, визначення часток в праві спільної сумісної власності та про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3

Просить суд встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_3 з метою підтвердження права на спадкування в силу положень ст. 531 ЦК УРСР.

З посвідчення і довідки вбачається з 01.12.1993 р. пенсія ОСОБА_3 становила 404000 крб., а її 360000 крб., тобто пенсія ОСОБА_3 була більшою, ніж її. Також з довідки УПФУ та листа Департаменту соціальної політики Луцької міської ради вбачається, що будь-які інші відомості про розмір пенсії ОСОБА_3 відсутні.

Крім того, 10.08.1990 р. вона досягла пенсійного віку (55 років) і з цього часу отримує пенсію за віком, а тому згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», які були чинними на той час - відносилась і відноситься до категорії непрацездатних громадян.

Вона та ОСОБА_3 проживали разом в одній квартирі, в тому числі і період її непрацездатності, його дохід у вигляді пенсій був більшим, ніж її, і він оплачував, зокрема, всі комунальні послуги. Тобто, саме доходи ОСОБА_3 були достатнім джерелом засобів їхнього з ним спільного проживання оскільки її пенсії не вистачало б і на оплату комунальних послуг і на інші потреби (одяг, харчування, тощо).

Квартиру АДРЕСА_1 вона та ОСОБА_3 набули у спільну сумісну власність в порядку приватизації.

Оскільки вона на даний час являється співвласником квартири АДРЕСА_1 і таке її право продовжує існувати після набрання чинності ЦК України, то до таких правовідносин можуть бути застосовані наступні положення цього кодексу.

Домовленості щодо виділу часток квартири і порядку користування квартирою між нею та ОСОБА_3, як співвласниками не було. Тому, презюмується, що частки співвласників у спільній сумісній власності є рівними і частка кожного з співвласників становить по 1/2 частині (ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 372 ЦК України), як співвласниками не було. Тому, презюмується, що частки співвласників у спільній сумісній власності є рівними і частка кожного з співвласників становить по 1/2 частині (ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 372 ЦК України).

Для реалізації її права на спадщину необхідним є визначення часток у спільній сумісній власності, а саме, що частка померлого ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила - 1/2 частину, і що моя частка становить також 1/2 частину.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. До складу спадщини, відповідно, входить і 1/2 частина квартири АДРЕСА_1.

Про прийняття нею спадщини шляхом вступу у фактичне управління та володіння спадковим майном свідчать мої активні дії спрямовані на володіння, користування та розпорядження кватирою, в тому числі її 1/2 частиною. Так, після смерті ОСОБА_3, вона залишаюсь зареєстрована і продовжує проживати (більше шести місяців) в цій квартирі, що підтверджується довідками з ЖЕКу, будинковою книгою. Вона оплачує комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями. Жодних спадкоємців у ОСОБА_3 крім неї не має.

Просить визначити, що частка померлого ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила - 1/2 частину. Визначити, що частка ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.) в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становить - 1/2 частину.

Встановити факт перебування непрацездатної ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.) на утриманні в ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не менше одного року до його смерті з 10.08.1990 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Ухвалою суду від 16 червня 2014 року було замінено первинного відповідача Луцьку міську раду на належного відповідача - Луцьку ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомляв. Подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає повністю. Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про визначення, що частка померлого ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в праві спільної сумісної власності становила ? частку, а частка позивача ? частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, то вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 01 квітня 1993 року (а.с. 17).

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. При цьому частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту перебування непрацездатної ОСОБА_1 на утриманні в ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не менше одного року до його смерті з 10.08.1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, то вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від ІНФОРМАЦІЯ_2 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1984 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується довідками ЖКП № 2 від 04.04.1995 року № 874 та від 29 січня 2014 року № 292 (а.с. 13-14), будинковою книгою (а.с. 15-16), технічним паспортом (а.с. 18-20).

Також встановлено, що ОСОБА_1 з 10.08.1990 року перебуває на обліку в УПФ України у м. Луцьку, як одержувач пенсії за віком. При цьому у період часу з 01.12.1993 року пенсія ОСОБА_3 становила 404 000 крб., а пенсія ОСОБА_1 - 360 000 крб., що підтверджується довідкою УПФ України у м. Луцьку від 08.10.2013 року № 8168/02-4626 та пенсійним посвідченням ОСОБА_3 № 3105000 (а.с. 25).

Також встановлено, що саме ОСОБА_3 оплачував житлово-комунальні послуги, що підтверджується розрахунковими книжками за 1989-1995 року (а.с. 28-71).

Також встановлено, що встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 має значення для одержання спадщини.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що сукупний дохід ОСОБА_3 значно перевищував сукупний дохід ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи, крім того ОСОБА_3 здійснювались інші дії спрямовані на утримання ОСОБА_1 При цьому встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 має значення для одержання спадщини. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування, то вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Судом при розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 01 квітня 1995 року (а.с. 22). Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Відповідно до 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіту щодо розпорядження своїм майном не складав. А тому спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_3 на момент смерті набув право на ? квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач по справі, яка перебувала на утриманні померлого понад один рік.

Також встановлено і це підтверджено письмовими матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння квартирою, а тому саме вона є особою, яка прийняла відповідну спадщину у встановленому законом порядку.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини. Проте, до приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 відмовлено позивачеві ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця (а.с. 23).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя не оформив у встановленому законом

порядку право власності на ? квартири АДРЕСА_1. А тому позивач не може оформити свої спадкові права після його смерті саме через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право приватної власності померлого ОСОБА_3 на зазначене майно. За таких обставин приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 правомірно відмовив позивачу у оформленні права на спадщину за законом на ? квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, оскільки відсутні правовстановлюючі документів про належність вказаного майна спадкодавцю.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у встановленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але не може оформити свої спадкові права через відсутність правовстановлюючих документів про належність ? квартири спадкодавцю. А тому суд приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги.

Керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1222, 1223, 1266, 1267 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області про встановлення факту перебування на утриманні, визначення часток в праві спільної сумісної власності, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1

Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утримані в ОСОБА_3 в період часу з 10.08.1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на ? квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Ковтуненко