Ухвала суду № 39776798, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1941/14 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства Київський експериментальний виробничо-рекламний комбінат до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову, оскільки вважає, що суд першої інстанції неправильно вирішив спір.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, відповідно до наказу від 10.07.2013 № 605 посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Спільного підприємства «Київський експериментальний виробничо - рекламний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ВКФ «Мілана» за період серпень, вересень 2012 року.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення, а саме:

- п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 ПК України та п. 4 Порядку проведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 № 1401/18696, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість, рядок 25 Декларації з податку на додану вартість, на загальну суму податку на додану вартість - 4 333,00 грн., в тому числі за вересень 2012 року;

- п.п. 14.1.27, п.п." 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 4 450,00 грн., в тому числі за III квартал 2012 року на суму 4 450,00 грн.

У зв'язку із встановленими порушеннями, податковий орган прийняв податкові повідомлення - рішення № 0000422301 від 20.08.2013 (форми Р), якими йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5562,00 грн. та № 0000432301 від 20.08.2013 (форми Р), яким було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5416,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0000422301 та № 0000432301 від 20.08.2013.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а

також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання тоВарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачаться з матеріалів справи, між СП Київський експериментальний виробничо -рекламний комбінат та TOB ВКФ «Мілана» укладено договір № 63 від 03.08.2012 про надання послуг з придбання приміщень майнового комплексу та договір № 64 від 03.08.2012 про надання послуг.

Згідно з договором № 63 від 03.08.2012 виконавець - TOB ВКФ «Мілана» зобов'язується за вказівкою замовника - позивача надати послуги з придбання приміщень майнового комплексу та прилеглої прибудинкової території СП Київський експериментальний виробничо - рекламний комбінат, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Залізнична, 92.

За договором № 64 від 03.08.2012 позивач як замовник доручає виконавцю - TOB ВКФ «Мілана» виконати дії з подальшого оновлення бази даних потенційних орендарів для здачі в оренду вільних приміщень замовника, що знаходиться за адресою Київської області, м. Вишневе, вул. Залізнична, 92.

На підставі отриманих від контрагента податкових накладних № 197 від 31.08.2012, № 148 від 28.09.2012, № 198 від 31.08.2012 та № 154 від 30.09.2012 позивачем сформовано податковий кредит. При цьому .податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, мають усі обов'язкові реквізити.

Згідно з матеріалами справи, на підтвердження наданих послуг суб'єктами підприємницької діяльності підписано звіти про надані послуги за серпень 2012 року та вересень 2012, акти наданих послуг № 197 від 31.08.2012, № 148 від 28.09.2012, № 198 від 31.08.2012 та № 154 від 30.09.2012.

Окрім того, на підтвердження реальності укладеного договору позивачем також надано копії платіжних доручень №411,413 щодо оплати наданих послуг, копії банківських виписок.

Водночас слід зауважити, що позивач, укладаючи договір, переслідував ділову мету, про що свідчать досліджені документи, при цьому з наданих первинних документів вбачається реальна зміна майнового стану платника податків.

Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджується отримання послуг від TOB ВКФ «Мілана», що свідчить про те, що правочини між підприємствами здійснені з метою настання реальних наслідків та збільшення обсягів продажу.

Що стосується доводів відповідача, на підставі яких останній дійшов висновку про нікчемність укладеного правочину, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки податковий орган взяв до уваги висновки акту Бориспільської ОДПІ від 18.04.2013 № 214/22-1/30523272 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB ВКФ «Мілана» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово - господарських взаємовідносин із TOB «Маркітант груп» за період з 1.05.2012 по 30.06.2012, з 01.08.2012 по 31.08.2012, з 01.11.2012 по 30.11.2012, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства безпідставними, оскільки позивач не несе юридичної відповідальності за дії, або бездіяльність своїх контрагентів.

З даного акту перевірки слідує, що у зв'язку з ненаданням первинних документів контрагентами, які не надані, оскільки неможливо було провести зустрічну звірку, не підтверджуються поставки товарів від контрагента TOB ВКФ «Мілана» - TOB «Маркітан Груп» підприємствам-покупцям.

Проте, суд апеляційної інстанції не вважає це належними та допустими доказами, що підтверджують нікчемність укладеного правочину між позивачем та TOB ВКФ «Мілана», оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, а письмовий документ, який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи, а тому такі висновки є протиправними та не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Жодних інших обґрунтованих доказів на підтвердження протиправності дій позивача податковим органом не наведено.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.