Постанова № 39776470, 19.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року 10 год. 01 хв. м. Львів № 813/3646/14

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

за участі секретаря судового засідання Харіва М.Ю.

представника позивача - Чир І.С.

представника відповідача - Лісника І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство - 14631» до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним і скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство - 14631» (далі - позивач, ПАТ «АТП - 14631») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач, Фонд) про визнання протиправним і скасування рішення від 08.04.2014 року № 55 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині повернення 4284,00 грн вартості наданої соціальної послуги та нарахування 2142,00 грн штрафу за порушення п.4.14 Порядку 12.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на основі відповідної заяви застрахованої особи та медичної довідки виділив 10.12.2012 року застрахованій особі - водію ОСОБА_3 путівку. ОСОБА_3 здійснив часткову оплату путівки в розмірі 1071 грн, що становить 20% вартості путівки і ця сума була вчасно зарахована позивачем на транзитний рахунок відповідача. Застрахована особа використала путівку, про що свідчить заповнений лікувальним закладом зворотній талон до путівки № 036754. Вважає, що путівку № 036754 позивач одержав правомірно, виділив її конкретній застрахованій особі правомірно, застрахована особа скористалась належним чином правом на лікування згідно путівки та повністю оплатила ту частину вартості путівки, яку повинна була оплатити, і ці кошти були вчасно перераховані на транзитний рахунок відповідача. Отже, кошти відповідача використані згідно призначення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить задовольнити позов.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 04.06.2014 року № 06-16-1088. Зазначив, що путівка на санаторно-курортне лікування видана з порушенням п. 4.14. Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що встановлено за результатами перевірки, відповідно страхові кошти Фонду використані з порушенням. А саме дана довідка видана підприємством, за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки. Отже, дану путівку застрахованій особі підприємство не мало права видавати. Враховуючи це, згідно з п. 6.2 Порядку № 12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника. Страхувальник у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовує Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми, що передбачено ст. 30 Закону № 2240. На підставі наведеного вважає, що рішення від 08.04.2014 року № 55 є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і просить повністю відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ПАТ «АТП - 14631» зареєстроване як страхувальник у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Як встановлено у судовому засіданні, 30.11.2012 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до Голови комісії Державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ПАТ «Львівське АТП-14630» з проханням надати путівку в санаторій «Шкло» на грудень місяць, згідно медичної довідки від 29.11.2012 року № 611-4/611.

Згідно з витягом протоколу засідання комісії Державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30.11.2012 року № 11 постановлено виділити санаторну путівку ОСОБА_3 на лікування в санаторій «Шкло» з 31.12.2012 року, згідно рекомендації медичної довідки для одержання путівки форми № 070/о від 29.11.2012 року № 611-4/611, з оплатою 20 % вартості путівки (1071,00 грн).

ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» 03.12.2012 року було отримано саноторно-курортну путівку № 036754 від Львівської міської ВД ЛОВ ФСС з ТВП в ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» з датою заїзду 31.12.2012 року по 20.01.2013 року, вартістю 5355,00 грн.

Дата заїзду по даній путівці, згідно листа підприємства від 03.12.2012 року № 1415, за погодженням з санаторієм була перенесена з 31.12.2012 року на 07.12.2012 року.

Відповідно до зворотнього боку талону до путівки та листа від 02.04.2014 року № 251 ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» працівник підприємства ОСОБА_3 перебував в санаторії на лікуванні по путівці № 036754 в термін з 07.12.2012 року по 27.12.2012 року.

Дана путівка була видана підприємством застрахованій особі 06.12.2012 року, про що свідчить бланк путівки з печаткою підприємства.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1183 часткова вартість за путівку в сумі 1071 грн 00 коп. була внесена в касу підприємства 10.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.03.2014 року по 28.03.2014 року головним спеціалістом Фонду Сарахманом Іваном Петровичем проведено планову перевірку ПАТ «АТП - 14631» правильності нарахування та використання коштів Фонду за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року, за результатами якої складено Акт від 27.03.2014 року № 62 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою виявлено порушення абз. 3 п. 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 та п. 4.14 «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності».

На підставі Акта перевірки виконавчою дирекцією 08.04.2014 року прийнято рішення № 55 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого неправомірно витрачена позивачем сума страхових коштів склала 7305,48 грн та відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» накладено штраф за порушення порядку використання страхових коштів в сумі 3652,74 грн. Загальна сума фінансових санкцій склала 10958,22 грн.

ПАТ «Львівське АТП - 14630» 14.04.2014 року оскаржило рішення від 08.04.2014 року № 55 до виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду, в частині що стосується коштів, які підлягають перерахуванню в Фонд у розмірі 4284,00 грн вартості путівки та нарахування 2142,00 грн штрафу за порушення п. 4.14 Порядку № 12.

За результатами розгляду скарги виконавча дирекція Львівського обласного відділення Фонду 05.05.2014 року прийняла рішення № 2, згідно якого відмовила в задоволенні даної скарги.

Позивач не погоджуючись з рішенням звернувся з позовом у судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань.

Правові основи надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240 (далі - Закон № 2240).

Згідно ст. 47 Закону № 2240 для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 12 затверджено «Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» (далі - Порядок № 12).

Згідно п. 1.1 Порядку № 12 цей Порядок визначає умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей (а також особами, які навчаються у вищому навчальному закладі) санаторно-курортного лікування, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до Закону № 2240.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 12 рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.1999 року № 302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)») (далі - медична довідка).

Згідно з п. 4.13 Порядку № 12 часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій.

При цьому п. 4.14 цього Порядку № 12 передбачено, що за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

Згідно з п. 6.2 Порядку № 12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Відповідно до ст. 30 Закону № 2240-ІІІ страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону № 2240-ІІІ страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.

При цьому ст. 30 вказаного Закону також встановлено, що за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Виходячи з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено відповідальність саме за порушення порядку використання страхових коштів.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, що працівнику ВАТ «АТП - 14631» ОСОБА_3 згідно рекомендації медичної довідки для одержання путівки форми № 070/о від 29.11.2012 року № 611-4/611 була видана путівка 06.12.2012 року, про що свідчить бланк путівки з печаткою підприємства.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1183 часткова вартість за путівку в сумі 1071,00 грн була внесена в касу підприємства 10.12.2012 року

Відповідно зворотного талону до цієї путівки ОСОБА_3 перебував в санаторії на лікуванні по путівці № 036754 в термін з 07.12.2012 року по 27.12.2012 року, тобто, оплата здійснена після видачі такої путівки.

Суд враховує твердження позивача про те, що оплата путівки із запізненням була зумовлена перенесенням терміну дії путівки із 31.12.2012 року на 07.12.2012 року.

Разом з тим, суд зазначає, що застрахована особа належним чином скористалась правом на лікування згідно путівки, повністю оплатила ту частину вартості путівки, яку повинна була оплатити, і ці кошти були перераховані на транзитний рахунок відповідача. Факт часткової оплати вартості путівки та повернення вказаних коштів до Фонду позивачем було виконано в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до переконання, що хоча позивачем і був порушений порядок видачі (отримання) застрахованою особою санаторно-курортного путівки, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, однак відсутнє саме порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами судового розгляду справи відповідачем не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та встановлені судом обставини, не доведено, що він діяв обгрунтовано та розсудливо, з урахуванням всіх необхідних обставин, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. У той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08.04.2014 року № 55 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині, зобов'язання повернути 4284,00 грн вартості наданої соціальної послуги та нарахування 2142,00 грн штрафу, підлягають до задоволення повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167, 256 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 08.04.2014 року № 55 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, в частині зобов'язання повернути 4284,00 грн вартості наданої соціальної послуги та нарахування 2142,00 грн штрафу.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство - 14631» (ЄДРПОУ 03114744, вул. Городницька, 47, м. Львів) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійки судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 24 червня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.