Постанова № 39773654, 09.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2014 року Справа № 912/310/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.

суддів: Павловського П.П., Науменка І.М.

секретар судового засідання:

за участю представників сторін:

від позивача: Таліпов В.В., довіреність №б/н від 02.04.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2014 р. у справі

за позовом приватного підприємства "ПРОК", м.Кіровоград

до дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Кіровоград

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- філія "Онуфріївський райавтодор" ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України";

- філія "Світловодський райавтодор" ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"

про стягнення 186 206,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2014 р. у даній справі (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь приватного підприємства "ПРОК" заборгованість в сумі 186 206,40 грн. та судовий збір в сумі 3 724,14 грн.

Рішення мотивовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, щодо оплати отриманого ним товару.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що докази, представлені позивачем не можуть розцінюватись, як підтвердження заборгованості саме за поставлений товар.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідач та треті особи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.08.2011 р. по справі № 5013/1386/11 було порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "ПРОК".

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2012 року по справі № 5023/1386/11 ліквідатором банкрута - приватного підприємства "Прок" призначено арбітражного керуючого Загребельного Богдана Миколайовича. Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Під час здійснення ліквідатором своїх обов'язків була виявлена заборгованість між позивачем та відповідачем в сумі 186 206,40 грн., що і стало причиною спору у даній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснив поставку товару (щебеневої продукції) на загальну суму 1162185,93 грн., що підтверджується накладними № 87 від 25.07.2008 на суму 75244,00 грн, № 81 від 15.07.2008 на суму 138780,00 грн, № 82 від 15.07.2008 на суму 86640,00 грн, № 83 від 15.07.2008 на суму 117432,00, № 84 від 15.07.2008 на суму 116771,52 грн, № 36 від 21.05.2008 на суму 232304,40 грн, № 49 від 20.06.2008 на суму 712008,00 грн, № 51 від 20.06.2008 на суму 190332,00 грн, № 71 від 24.06.2008 на суму 5604,00 грн, № 50 від 20.06.2008 на суму 166812,00 грн, № 39 від 02.06.2008 на суму 232304,40 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, оплату здійснив частково, що підтверджується банківськими виписками, поданими позивачем.

01.10.2011 р. між сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.09.2011 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 186206,40 грн.

Зазначений акт підписано представниками сторін без зауважень.

25.10.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу № 101, в якій просив перерахувати кошти в сумі 186206,40 грн.

Згадана вимога вручена відповідачу 25.09.2012 р. (вхідний штемпель № 1081) та залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 175, статті 193 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли правовідносини з виконання договору поставки.

Так, згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, передбачених договором чи законом, зокрема, у випадках порушення зобов'язання; такі випадки повинні підтверджуватися належними доказами, складеними та оформленими відповідно до вимог законодавства (ст..525 ЦК України).

Відповідно до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами і доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вказаного Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. До такого документа відноситься видаткова накладна.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що копії накладних, які містяться в матеріалах справи та на які посилається позивач, оформленні у відповідності до вказаних норм Закону.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів сплати заборгованості в сумі 186206,40 грн.

Крім того, відповідачем не спростовано належними доказами факт отримання товару чи неналежного виконання позивачем зобов'язання по поставці товару.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача щодо відсутності на підприємстві документів первинного бухгалтерського обліку, а тому і відсутності можливості з'ясувати дійсний стан розрахунків маж сторонами, з огляду на таке.

На вимогу ухвали господарського суду до матеріалів справи були надані слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Кіровоградській області належним чином засвідчені копії накладних, рахунків та додаткової угоди № 3 від 16.06.2008 року із зазначенням у листі від 10.02.2014 року № 1288/10/11-28-09-03-03 , що вказані документи були вилучені 23.04.2010 року при проведенні обшуку в офісному приміщенні ДП "Кіровоградський облавтодор", та які знаходилися в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи ГВПМ Кіровоградської ОДПІ № 53/2010, стосовно службових осіб ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України".

Доказів того, що відповідачем учинялись дії по поверненню чи відновленню документів первинного бухгалтерського обліку у паперовому вигляді, господарському суду не подано.

Доказів відсутності існування бухгалтерського обліку в електронному вигляді, господарському суду не подано.

Доведеність здійснення спірних господарських операцій ґрунтується на накладних, що містяться в матеріалах справи, а не а акті звірки взаєморозрахунків, як помилково зазначає скаржник в апеляційній скарзі.

Отже, матеріалами справи підтверджено, а скаржником не спростовано, що наявні в матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами в розумінні ст.33 ГПК України, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, передачу позивачем відповідачеві товару та одержання ним за накладною товару.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання на підставі підписаних сторонами накладних.

Колегія суддів вважає необгрунтованим твердження відповідача, що вимога № 101 від 25.10.2012 р. з пропозицією перерахувати 186 206,40 грн. його не стосується, так як ця вимога направлена фізичною особою підприємцем, з огляду на таке.

Відповідно до абз.17 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин) арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - особа яка має ліцензію, видану в установленому законом порядку.

Стаття 31 Закону передбачає загальні повноваження арбітражного керуючого, який є фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності та діє на підставі ліцензії.

Отже, звертаючись до відповідача з вимогою № 101 від 25.10.2012 р. арбітражний керуючий Загребельний Б.М. діяв в межах наданих йому повноважень.

Крім того, господарським судом вірно зазначено, що отримавши вказану вимогу, відповідач мав можливість звернутися до позивача за уточнювальною інформацією.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на додаткову угоду № 3 від 16.06.2008 р. тому, що відповідачем не надано доказів укладення між сторонами основного договору.

Щодо посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки, в силу ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем не надано доказів подання заяви про застосування судом позовної давності до прийняття господарським судом оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 186 206,40 грн. обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.04.2014 р. у справі № 912/310/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 14.07.2014 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді П.П.Павловський

І.М.Науменко