Ухвала суду № 39772100, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/3586/14 Головуючий у 1-й інстанції: Філатова Л.Б. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Твердохліб В.А.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівькій області на постанову Новозаводського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівькій області про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. від 07.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 32704220.

Постановою Новозаводського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10.06.2011 року, прийнятої у скороченому провадженні, зобов'язано УПСЗН Новозаводської районної у місті Чернігові ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 разову щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2011 рік, у розмірі визначеному ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - 7 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що 17.05.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-а-6490\2011 від 18.04.2012 року, а 27.06.2012 року постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з тим, що застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені ст. ст. 75,89 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо (відсутні кошти на рахунках для даного виду виплат).

Постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25.09.2012 року постанову про закінчення виконавчого провадження визнано незаконною.

07.06.2013 року старшим державним виконавцем Сенченко М.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, а 07.04.2014 року постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказує, що копію постанови про закінчення виконавчого провадження №32704220 отримав поштою 15.04.2014 року.

Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм закону, а тому має бути визнана незаконною.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Чернігівській області на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-6490/2011, виданого 18.04.2012 року (а.с.3).

Згідно змісту вказаної постанови від 07.04.2014 року встановлено, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.06.2011 року, на підставі якого було видано виконавчий лист № 2-а-6490/2011 від 18.04.2012 року, виконано в частині перерахунку необхідної виплати, а в частині здійснення виплати неможливо виконати рішення суду без участі боржника (а.с.3).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень п.11 ч.1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 75 цього Закону, яка передбачає, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно ч. 1 статті 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 статті 47 Закону та п 3.15 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, підставою для повернення виконавчого документа є встановлення безпосередньо у Законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.

Таким чином, державний виконавець мав встановити, що безпосередньо у законі встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні і у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також що в законі наявна заборона щодо проведення інших виконавчих дій стосовно цього боржника, що виключає можливість виконання виконавчого листа.

Про наявність обставини, зазначених у п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, державний виконавець зобов'язаний скласти акт, що передбачено ч. 2 ст. 47 зазначеного Закону.

Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що державним виконавцем закінчено виконавче провадження не у зв'язку з тим, що постанову суду без участі боржника виконати не можливо, а у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника - УПСЗН в Новозаводської районної у місті Чернігові ради для даного виду виплат та не передбачення їх в кошторисних видатках та в Державному бюджеті України.

Вказане твердження також покладено в основу обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. При цьому в силу приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа саме з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст. 49, ч.3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо її незаконності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, виходячи з меж апеляційного оскарження та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівькій області - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду Чернігівської області від 07 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: В.А.Твердохліб

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Твердохліб В.А.

Пилипенко О.Є.