Рішення № 39769210, 07.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2014 р.Справа № 916/1909/14

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНСМЕТ-ЮГ"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ПРОМБУДСЕРВІС"

про стягнення 5579,84грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Щелакова К.В.- довіреність;

Від відповідача: Городенко М.Ю. - довіреність;

В судовому засіданні 07.07.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Щелакова К.В.- довіреність;

Від відповідача: Городенко М.Ю. - довіреність;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНСМЕТ-ЮГ" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ПРОМБУДСЕРВІС" про стягнення заборгованості в сумі 208029,84грн., яка складається з основного боргу в сумі 202450грн., пені в розмірі 4764,50грн. та три процентів річних в сумі 815,34грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2014р. було порушено провадження по справі №916/1909/14

Позивач неодноразово надав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до останньої заяви від 17.06.2014р. позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5579,84грн., яка складається з пені в розмірі 4764,50грн. та три проценти річних в сумі 815,34грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСМЕТ-ЮГ", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого зменшений розмір позовних вимог не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними в зв'язку з чим просить суд в задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні 07.07.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

10.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРАНСМЕТ-ЮГ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Будівельна компанія „ПРОМБУДСЕРВІС" (Покупець) був укладений договір поставки №10/1/14 (далі - договір).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представника сторін та діє до 31.12.2014р. (п.9.1. договору).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язаний у порядку та в строки, встановлені договором, у відповідності до письмових замовлень покупця, в зазначені покупцем терміни передати у власність покупця (поставити) чорний металопрокат (далі - товар), асортимент, кількість та строки поставки якого вказується в письмових замовленнях та рахунку на оплату, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийнять товар та оплатити його на умовах договору.

Постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями у відповідності до письмових замовлень покупця на кожну поставку , в зазначені покупцем терміни (п.2.1 договору).

Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту приймання товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у накладній (п.2.5 договору).

Пунктом 5.1 договору визначається, що приймання товару здійснюється, зокрема, відповідно супровідних документів, які засвідчують якість товару що поставляється: видаткова накладна; акт приймання-передачі; копія сертифікату якості.

Розділом 3 договору передбачена ціна та порядок розрахунків за договором. Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що усі розрахунки за договором відбуваються виключно у національній валюті України - гривні. Оплата здійснюється покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у р. 10 договору; підтвердженням оплати покупця вважається надходження грошових коштів на цей поточний рахунок (п.3.2 договору). Порядок розрахунків: до початку поставки товару покупець здійснює передоплату за постачання партії товару в розмірі 100 (сто) % вартості партії товару, замовленої покупцем на наступний місяць згідно з рахунками, наданими постачальником. Порядок розрахунків за цим договором може бути змінено сторонами (п.3.3 договору). Ціна договору складається із вартості всіх партій товару, що були поставлені за договором у відповідності до видаткових накладних, за період його дії (п.3.4 договору).

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконував належним чинном, за період з 20.01.2014р. по 02.04.2014р. поставив відповідачу товар на загальну суму 270238,81грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та рахунками на оплату.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо розрахунку за отриманий товар виконав не належним чином, заборгованість в повному обсязі не сплатив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 202450грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаного між сторонами по справі.

Втім, як зазначає позивач під час розгляду зазначеної справи в суді відповідачем заборгованість була сплачена, що обумовило надання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар змусило Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНСМЕТ-ЮГ" звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та враховуючи вищенаведене у відповідача дійсно існувала заборгованість за поставлений товар, яка під час розгляду справи ним була сплачена, в зв'язку з чим позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Проте, факт сплати заборгованості відповідачем не позбавило позивача права нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Договором поставки №10/1/14 від 10.01.2014р. який укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю „ТРАНСМЕТ-ЮГ" (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Будівельна компанія „ПРОМБУДСЕРВІС" не передбачено стягнення пені за невиконання Покупцем грошового зобов'язання тому суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення пені в розмірі 4764,50грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 815,34грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 815,34грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ПРОМБУДСЕРВІС" трьох відсотків річних в сумі 815,34грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи відмову в стягненні пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ПРОМБУДСЕРВІС" (67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, вул. Зелена, буд.20-А; код:25433556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСМЕТ-ЮГ" (65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд.7, код 32751609) 815 (вісімсот пятнадцять)грн. 34 коп. - 3% річних та 16 (шістнадцять) грн. 30коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14.07.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.