Рішення № 39769207, 15.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9390/14 15.07.14

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 1 742,40 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача не з'явились

від відповідача Омельченко О.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 742,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1026793 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування особі, майно якої було пошкоджено. У зв'язку з цим, позивач вважав, що відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1191 Цивільного кодексу України набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки особа, з вини якої трапилась ДТП, що підтверджується постановою суду, перебувала на момент скоєння ДТП у трудових відносинах з відповідачем, позивачем було направлено останньому заяву з регресною вимогою.

Враховуючи, що відповідачем не відшкодована заявлена сума, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 1 742,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9390/14 та призначено її розгляд на 10.06.2014 р. Також направлено судовий запит № 06-37.1/1675/14 від 20.05.2014 р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України про витребування відомостей щодо наявності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за автомобілем Иж 2717, державний номерний знак НОМЕР_2, станом на 21.05.2013 р.

05.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду надійшов лист від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-28/14945 від 03.06.2014 р. та відомості, витребувані судовим запитом від 20.05.2014 р.

10.06.2014 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відкладення розгляду справи, які були задоволені судом.

У судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01.07.2014 р.

11.06.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

01.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви з огляд на те, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачена можливість звернення з регресним позовом до страхувальника або водія у випадку не надання водієм письмового повідомлення про ДТП. Крім того, відповідач вказав, що водій, з вини якого сталась ДТП - ОСОБА_2, повідомив позивача про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21.05.2013 р., телефоном, а також в офісі позивача заповнив бланк письмового повідомлення про настання страхового випадку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 15.07.2014 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

У судове засідання 15.07.2014 р. представник позивача не з'явився. Судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13.06.2012 р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» було укладено договір страхування першого типу, яким на період з 23.06.2012 р. до 22.06.2013 р. був забезпечений транспортний засіб марки Иж 2717, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1026793 (далі - поліс), копія якого долучена до матеріалів справи. Вказане також підтверджується листом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-28/14945 від 03.06.2014 р.

Пунктом 2 полісу передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

21.05.2013 р. у м. Києві по вул. Я. Коласа, 25, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Иж 2717, державний номерний знак НОМЕР_2 (далі - автомобіль марки Иж 2717), під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля марки Мазда, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль марки Мазда), що належить ОСОБА_3, внаслідок якої автомобілі отримали пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2013 р. винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21.05.2013 р., визнано ОСОБА_2

Святошинським районним судом міста Києва також встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював водієм-експедитором у товаристві з обмеженою відповідальністю «Український папір» (відповідач).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21.05.2013 р., встановлений судом та повторного доведення не потребує.

06.06.2013 р. ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою про подію що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ, у якій повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, що відбулась 21.05.2013 р., та пошкодження, які отримав автомобіль Мазда.

08.07.2013 р. ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування, в якій просив виплатити страхове відшкодування на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервісний центр «Отаман».

Відповідно до страхового акту № 47968/1 від 23.07.3013 р. дорожньо-транспортну пригоду, що відбулась 21.05.2013 р., за участю ОСОБА_2, визнано страховим випадком, позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 1 742,40 грн. Наказом № 47968/1/1 від 23.07.2013 р. бухгалтерію позивача зобов'язано здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 1 742,40 грн.

01.08.2013 р. позивач виплатив на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервісний центр «Отаман» страхове відшкодування в розмірі 1 742,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7071, копія якого долучена до матеріалів справи.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 не повідомив позивача про настання страхового випадку протягом встановленого законодавством стоку, позивач звернувся до відповідача з вимогами щодо відшкодування шкоди в порядку регресу № 18-10/2013Р від 24.10.2013 р., № 16-12/2013Р від 26.12.2013 р., № 26-02/2014Р від 17.02.2014 р., в яких просив відшкодувати суму виплати, здійсненої позивачем, в розмірі 1 742,40 грн. або надати докази письмового повідомлення відповідачем позивача про ДТП в строки передбачені законодавством.

У відповідь на вищевказані вимоги відповідач направив на адресу позивача листи № 219/юр/13 від 29.11.2013 р., № 33/юр/14 від 07.02.2014 р., № 122/юр/14 від 10.04.2014 р.

У листі № 219/юр/13 від 29.11.2013 р. відповідач відмовив у задоволенні вимоги позивача, оскільки в тексті вимоги було зазначено іншу юридичну особу - страхувалька, а саме - МПП «Нові Технології». Відповідач вважав, що оскільки він не має жодного відношення до МПП «Нові Технології», підстави для задоволення вимоги позивача відсутні.

Листом № 33/юр/14 від 07.02.2014 р., відповідач відмовив у задоволенні вимоги позивача з огляду на те, що текст вимоги, а також копії доданих документів були неналежної якості, що унеможливило їх розгляд. Крім того, відповідач вказав, що до вимоги не була долучена довіреність представника позивача, що звертався з вимогою.

У листі № 122/юр/14 від 10.04.2014 р. відповідач гарантував оплату коштів в розмірі 1 742,00 грн. після отримання оригіналу платіжного доручення № 7071 від 01.08.2013 р., документального підтвердження зарахування коштів на рахунок ТОВ «Автосервісний центр «Отаман» та довідки ТОВ «Автосервісний центр «Отаман» про зарахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Автосервісний центр «Отаман» у розмірі 1 742,40 грн.

Разом з тим, відповідач у жодному з листів, направлених на адресу позивача, не повідомив про те, що звертався до останнього з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що відбулася 21.05.2013 р.

Вважаючи вимоги відповідача, викладені в листі 122/юр/14 від 10.04.2014 р., необґрунтованими, а відмови у відшкодуванні сплаченої позивачем страхової виплати - безпідставними, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 1 742,40 грн.

01.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви з огляд на те, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачена можливість звернення з регресним позовом до страхувальника або водія у випадку не надання водієм письмового повідомлення про ДТП, а ОСОБА_2 повідомив позивача про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21.05.2013 р., телефоном, а також в офісі позивача заповнив бланк письмового повідомлення про настання страхового випадку. Крім того, відповідач зазначив, що у платіжному дорученні № 7071 від 01.08.2013 р. вказано, що сплачується страхове відшкодування за автомобіль «Тойота», в той час як внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21.05.2013 р., було пошкоджено автомобіль марки Мазда.

Доводи відповідача спростовуються наступним.

У графі «Призначення платежу» платіжного доручення № 7071 від 01.08.2013 р. вказано: сплата страхового відшкодування згідно наказу № 47968/1/1 та акта № 47968/1 від 23.07.2013 р. за пошкодження автомобіля марки Тойота НОМЕР_1 страхувальник ОСОБА_3 без ПДВ.

Враховуючи те, що відповідно до страхового акту № 47968/1 та наказу 47968/1/1 від 23.07.3013 р. позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 1 742,40 грн. внаслідок пошкодження автомобіля марки Мазда, державний номер НОМЕР_1, у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 21.05.2013 р., а також те, що у платіжному дорученні вказаний саме державний номер НОМЕР_1, тобто державний номер автомобіля Мазда, суд дійшов висновку про те, що марка автомобіля «Тойота» була вказана у платіжному дорученні № 7071 від 01.08.2013 р. помилково, а страхове відшкодування було сплачено позивачем у зв'язку з пошкодженням автомобілю марки Мазда, державний номер НОМЕР_1.

У відзиві відповідач стверджував, що ОСОБА_2 повідомив позивача про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21.05.2013 р., телефоном, а також в офісі позивача заповнив бланк письмового повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача документів, які підтверджували б, що ОСОБА_2 у встановлений законом термін письмово повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 21.05.2013 р., суду не надав.

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону країни «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 1.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Представник відповідача документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 1 742,40 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 4, 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, будинок 2-Б, код 25394112) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, будинок 3, код 20344871) суму страхового відшкодування в розмірі 1 742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 40 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.07.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова