Рішення № 39769184, 19.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" травня 2014 р. Справа № 911/1396/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІЗНЕС КОНТИНЕНТ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОДЖЕКТ», м. Ірпінь, смт. Ворзель

про стягнення 203 376,64 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІЗНЕС КОНТИНЕНТ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОДЖЕКТ» про стягнення 203 376,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору про поставку товару № 112 від 18.10.2012р. в частині своєчасної оплати поставленого товару, у зв’язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2014р. у справі №911/1396/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 19.05.2014р.

Позивач та відповідач, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання, документів, витребуваних в попередній ухвалі суду не надали, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення до суду не надсилали.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка повноважних представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

19.05.2014р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

18.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІЗНЕС КОНТИНЕНТ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОДЖЕКТ» (Покупець) було укладено договір про поставку товару № 112, відповідно до умов якого Продавець зобов’язаний передати у власність, а Покупець зобов’язаний прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату, на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом постачання є ветеринарні препарати. Ціна вказується в рахунку-фактурі, який є невід’ємною частиною договору. Передача товару від Продавця Покупцю здійснюється на основі довіреностей від Покупця та підтверджується видатковими накладними, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України шляхом виплати суми, яка вказана у рахунку-фактурі та підтверджена у накладній на поставку товару на рахунок Продавця.

Вартість товару чи відповідної партії товару вказується в накладних у гривні. (п. 5.2.).

Порядок оплати товару визначено пунктом 5.3. договору, відповідно до якого оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку на рахунок Продавця в розмірі 100% суми кожної поставки в термін 7 (сім) робочих днів з дати поставки партії товару, або шляхом попередньої оплати.

Згідно з положеннями пункту 7.1. договору, він діє до 31.12.2012 року, а відповідно до пункту 7.3. договору, у випадку якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір протягом місяця після його закінчення, договір вважається пролонгованим на один рік.

Протягом січня 2013 року жодна зі сторін не заявила про розірвання договору, таким чином договір продовжив свою дію.

Крім того, згідно того ж пункту 7.1. Договору в частині взасморозрахунків сторін та оплати штрафних санкцій договір діє до повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом часу дії договору, позивач свої зобов’язання за договором виконував належним чином, поставивши відповідачу товар згідно видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, на загальну суму 207 459,91 гривень 91 коп.

Проте, відповідач умови договору виконував неналежним чином та здійснив лише часткову оплату отриманого товару у розмірі 142 259, 40 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться у матеріалах справи.

З огляду на це, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 65 200,51 грн.

В зв’язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору в частині повної оплати за поставлений товар, позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про сплату боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

В статті 526 Цивільного кодексу України вказано, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та те, що товар був прийнятий відповідачем, відповідач, у встановлений договором строк, за отриманий товар не розрахувався, в судове засідання не з’явився та доказів повної оплати товару суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 65 200,51 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2% від суми простроченого платежу в порядку п. 8.2 Договору.

Даним пунктом передбачено, що за порушення терміну розрахунків, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 2% за кожний день затримки від суми заборгованості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізувавши умови п. 8.2. Договору, враховуючи норму ст. 549 Цивільного кодексу України, суд встановив, що сторони фактично передбачили в договорі неустойку у вигляді пені, оскільки неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення є пеня.

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована в розмірі 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення, що всупереч Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Судом здійснено вірний розрахунок пені від кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням часткових проплат, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, судом встановлено, що вірний розрахунок штрафних санкцій мав бути здійснений наступним чином:

Видаткова накладна РН-0000143:

– на суму 29 805,67 грн. за період з 13.03.2013р. по 28.08.2013р. пеня становить 1991,67 грн.

– на суму 26 415,62 грн. за період з 29.08.2013р. по 10.09.2013р. пеня становить 122,31 грн.

Видаткова накладна РН-0000691:

– на суму 11 920,36 грн. за період з 31.08.2013р. по 28.02.2014р. пеня становить 772,70 грн.

Видаткова накладна РН-0000776:

– на суму 2 757,90 грн. за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р. пеня становить 178,77 грн.

Видаткова накладна РН-0000778:

– на суму 12 831,00 грн. за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р. пеня становить 831,73 грн.

Видаткова накладна РН-0000779:

– на суму 11 237,64,00 грн. за період з 01.10.2013р. по 31.03.2014р. пеня становить 728,45 грн.

Загальна сума пені за розрахунком суду становить 4625, 63 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 65 200,51 грн. основного боргу за договором про поставку товару № 112 від 18.10.2012р. та 4625, 63 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ПРОДЖЕКТ» (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Окружна,11, код ЄДРПОУ 36285407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІЗНЕС КОНТИНЕНТ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, код ЄДРПОУ 36439071) 65 200 (шістдесят п’ять тисяч двісті) грн. 51 коп. основного боргу, 4625 (чотири тисячі шістсот двадцять п’ять) грн. 63 коп. пені та 1396 (одну тисячу триста дев’яносто шість) грн. 52 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 05.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.