Рішення № 39769150, 14.07.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/59/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2014 Справа № 908/1915/14

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (69002 м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Лімітед» (69032, місто Запоріжжя, проїзд Дружний, 11)

про стягнення 1656,81 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Красняк О.С., довіреність № 19/1-2934/Рб від 27.12.2013 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 06.11.2001 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 05.06.2014 року звернулося Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Лімітед» про стягнення 1333,12 грн. основного боргу, 192,35 грн. пені, 41,58 грн. 3% річних, 89,76 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 202 ГК України та умовами договору № 17-41612/222 від 01.04.2009 р.

Ухвалою суду від 05.06.2014 року порушено провадження у справі № 908/1915/14, присвоєно справі номер провадження 18/59/14, судове засідання призначено на 25.06.2014 року, Розгляд справи відкладався на 14.07.2014 року.

Представник позивача через канцелярію суду 04.07.2014 року надав заяву № 19/1-0407 від 04.07.2014 р. про зменшення позовних вимог. Заява про зменшення позовних вимог не прийнята до розгляду у зв'язку з тим, що копію зазначеної заяви не направлено відповідачеві (згідно опису вкладеного у цінний лист від 04.07.2014 р., ар.с. 44). Отже судом розглядаються первісні позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Підставою для звернення з позовом зазначив неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті послуг з охорони у травні 2013 р., червні 2013 р. на суму 1333,12 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач був попереджений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Відповідно до пунктів 3.9.1. та 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Неявка представника відповідача не перешкоджала вирішенню спору.

В судовому засіданні 14.07.2014 р. розгляд справи закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (надалі - Позивач, Виконавець) 01.04.2009 р. уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Базис Лімітед» (надалі - Відповідач, Замовник) договір на спостереження за системами тривожної сигналізації, що встановлені на «Об'єкті», з реагуванням наряду міліції ДСО № 17-41612/222 (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору «Замовник» передає, а «Виконавець» приймає під спостереження сигналізацію, встановлену на «Об'єктах», перерахованих в дислокації-розрахунку (Додаток № 1) та зобов'язується здійснювати негайний виїзд та прибуття в технічно можливий термін наряду міліції при спрацюванні сигналізації та перезакриття «Об'єкту» разом із «Замовником» або з його уповноваженою особою.

Згідно з п. 3.1. договору, сума договору визначається сторонами на основі Розрахунку (Додаток № 1) та Протоколу узгодження вартості по цьому договору (Додаток № 2), які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.5. договору оплата здійснюється «Замовником» передплатою платіжним дорученням до 5 числа кожного поточного місяця на розрахунковий рахунок «Виконавця».

Оплата витрат за обладнання, дообладнання і переобладнання Об'єкту технічними засобами тривожної сигналізації, та їх ремонт, а також за «спостереження» здійснюється Замовником у відповідності з наданими Виконавцем в установленому порядку розрахунками на ці послуги.

Відповідно до п. 3.10 Договору, в кінці кожного місяця Замовник надсилає до «Охорони» свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату, актів виконаних робіт, податкових накладних та інших необхідних йому фінансових документів. У разі несвоєчасного отримання цих документів, а також відмови від їх підписання (або не повернення до «Охорони») не є підставою для відмови від оплати і вважається, що охоронні послуги виконані своєчасно та в повному обсязі.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги в травні 2013 р. на суму 666,56 грн. та червні 2013 р. на суму 666,56 грн., що підтверджується підписаним сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 02_УО-03407 за травень 2013р. від 31.05.2013 р. на суму 666,56 грн. та № 02_УО-04237 за червень 2013 р. від 30.06.2013 р. на суму 666,56 грн.

Проте відповідач неналежно виконав свої грошові зобов'язання за договором та не оплатив надані в травні та червні 2013 року позивачем послуги, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 1333,12 грн.

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області зверталося до відповідача з претензією № 1049 від 04.12.2013р. щодо оплати заборгованості.

Претензія вручена безпосередньо відповідачеві, але залишена без відповіді, борг без оплати

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1333,12 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, підтверджується матеріалами справи, та визнаний відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 1333,12 грн. основного боргу, є обґрунтованими, а позов, в цій частині, таким, що підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 41,58 грн. за період часу з 06.05.2013 р. по 04.06.2014 р., а також 89,76 грн. інфляційних втрат за період часу з червня 2013 р. по квітень 2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаним вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період часу з 06.05.2013 р. по 04.06.2014 р. у розмірі 41,58 грн. та інфляційних втрат за період з червня 2013 р. по квітень 2014 р. у розмірі 89,76 грн. такими що підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків оплати позивач, враховуючи положення пункту 3.6. договору, просив стягнути 192,35 грн. пені за період прострочення з 06.05.2013 р. по 04.06.2014 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Частина 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 3.6. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за договором, нараховується пеня у розмірі 10% від суми простроченої плати за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

З огляду на зазначене, наведений позивачем розрахунок пені в сумі 192,35 грн. є невірним, оскільки нарахування зроблені за період, який перевищує шість місяців. За розрахунком суду до стягнення підлягає пеня у розмірі 91,37 грн. (за період з 06.05.2013 р. включно по 06.11.2013 р. - 46,37 грн., за період з 06.06.2013 р. включно по 06.12.2014 р. - 45,00 грн.); в частині стягнення 100,98 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Лімітед» (69032, місто Запоріжжя, проїзд Дружний, 11, код ЄДРПОУ 32297686, р/р 26005055896739 ЗРУ "Приватбанк", МФО 313399) на користь управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (69002 м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15, код ЄДРПОУ 08596891, р/р 26004060516823 у Запорізькому РУ КБ " Приватбанк", МФО 313399) 1333,12 грн. (одну тисячу триста тридцять три грн. 12 коп.) основного боргу, 41,58 грн. (сорок одну грн. 58 коп.) 3% річних, 89,76 грн. (вісімдесят дев'ять грн. 76 коп.) втрат від інфляції, 91,37 грн. (дев'яносто одну грн. 37 коп.) пені, 1716,65 грн. (одна тисячу сімсот шістнадцять грн. 65 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В інший частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 15 липня 2014 р.