Рішення № 39767873, 15.07.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року

Справа № 912/1992/14

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1992/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис", м. Харків

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта", с. Коробчине, Новомиргородський район, Кіровоградська область

про стягнення 144 042,08 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 2108/06 від 20.06.2014 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" 144 042,08 грн., з яких: 129 082,64 грн. основного боргу, 4 869,78 грн. пені, 9 293,95 грн. інфляційних та 795,71 грн. річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору поставки № ДВ2358 від 19.12.2013 по оплаті у встановлений строк поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.06.2014 року порушено провадження у справі № 912/1992/14 за даним позовом.

В судове засідання 15.07.2014 представники сторін не з'явились.

Між тим, на адресу господарського суду надійшла заява позивача про підтримання позовних вимог та про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 15).

15.07.2014 року до господарського суду надійшло клопотання відповідача №134 від 10.07.2014 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача (а.с. 21). Крім того, відповідач надіслав до суду відзив №132 від 09.07.2014, в якому не заперечив існування заборгованості в сумі 129 082,64 грн. (а.с. 22).

З приводу клопотання відповідача про відкладення розгляду справи господарський суд зазначає, що виходячи з приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою; відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи, що обидві сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання та наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з огляду на граничні строки вирішення спору у даній справі, господарський судова вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 15.07.2014 за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує, що 19.12.2013 між ТОВ "ТД Ирбис" (Постачальник) та ТОВ виробничо-комерційна фірма "Велта" (Покупець) укладено договір № ДВ 4358 (надалі - Договір № ДВ 4358 від 19.12.2013, Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар партіями, в строки, в асортименті, кількості, по цінах, вказаних у видаткових накладних або специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору після підписання їх сторонами, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору оплату товару Покупець повинен здійснити на протязі 14 днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 4.3. Договору датою поставки товару є дата підписання Покупцем видаткової накладної про прийняття товару.

Договір вступив в дію з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2015 року (пункт 10.7. Договору).

За правилами ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору поставки №ДВ 4358 від 19.12.2013 поставлено, а відповідачем прийнято узгоджений Договором товар на загальну суму 129 082,64 грн.

Поставка товару оформлена за видатковою накладною № С-019508 від 24.03.2014 на суму 129 082,64 грн., яка містить посилання на Договір № ДВ 4358 від 19.12.2013 (а.с. 9).

Підпис особи про отримання товару на видатковій накладній № С-019508 від 24.03.2014 скріплено печаткою ТОВ виробничо-комерційна фірма "Велта". Особа, яка отримала товар за видатковою накладною № С-019508 від 24.03.2014, уповноважена на отримання згідно довіреності № 177/14 від 24.03.2014 (а.с. 10).

Оформленні вище документи відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо вимог, встановлених до первинних документів, та положенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 N 99, а отже оцінюються судом як належні докази на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем відповідного товару.

За вимогами ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар в розмірі 129 082,64 грн. не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено загальні умови виконання зобов’язань та закріплено основний принцип виконання зобов’язань – принцип належного виконання, що стосується як суб’єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 - 545 ЦК України).

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України належне виконання зобов’язання – це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України, якщо умовами договору сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами в Договорі № ДВ 4358 від 19.12.2013, на виконання якого здійснено поставку товару, встановлено, що Покупець повинен оплатити відповідний товар протягом 14 днів з моменту отримання товару.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, відповідач в установлений Договором строк за отриманий товар не розрахувався та у відзиві на позов №132 від 09.07.2014 існування заборгованості в сумі 129 082,64 грн. не заперечив.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи отримання відповідачем товару на загальну суму 129 082,64 грн. та відсутність доказів його оплати, враховуючи наведені вище положення чинного законодавства та умови Договору поставки № ДВ 4358 від 19.12.2013, позовні вимоги ТОВ "ТД Ирбис" про стягнення з ТОВ виробничо-комерційна фірма "Велта" 129 082,64 грн. суми основного боргу, що є вартістю поставленого товару, підлягають задоволенню повністю.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у строки визначені Договором поставки № ДВ 4358 від 19.12.2013 в повному обсязі не виконав, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ виробничо-комерційна фірма "Велта" 4 869,78 грн. пені, 9 293,95 грн. інфляційних та 795,71 грн. річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. Сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 8.1. договору №ДВ4358 від 19.12.2013 передбачено, що Покупець у випадку несвоєчасної оплати товару у відповідності з п. 3.1. Договору сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого товару, за кожен день прострочення.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, господарський суд зазначає, що позивачем в даному випадку неправильно визначено період прострочення для нарахування відповідних сум.

При розрахунку вказаних сум, господарський суд враховує, що за правилами ст. ст. 253, 255 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його почато; якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

На підставі викладеного, враховуючи наявні у справі докази та в межах розрахунку позивача, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:

граничний строк оплати товару, поставленого згідно видаткової накладної № С-019508 від 24.03.2014 на суму 129 082,64 грн. - 07.04.2014; період прострочення з 08.04.2014 по 20.06.2014 включно (74 к.дн.) на суму боргу 129 082,64 грн., що становить: пеня - 4 823,80 грн., річні - 785,11 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з ТОВ виробничо-комерційна фірма "Велта" 4 869,78 грн. та 795,71 грн. річних підлягають частковому задоволенню в сумі 4 823,80 грн. пені та 785,11 грн. 3% річних. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних в іншій частині господарський суд відмовляє.

Нарахування інфляційних втрат за період з квітня по червень 2014 згідно наданого розрахунку (а.с. 3), що загалом становить 9 293,95 грн., не перевищує суму, яка підлягає стягненню за період з квітня по червень 2014, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 9 293,95 грн. підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ТД Ирбис" до ТОВ виробничо-комерційна фірма "Велта" підлягають частковому задоволенню в сумі 129 082,64 грн. основного боргу, 4 823,80 грн. пені, 9 293,95 грн. інфляційних та 785,11 грн. 3% річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" (26014, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Коробчине, вул. Хутір Комінтерн, 3, ідентифікаційний код 30912734) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24, ідентифікаційний код 31559190) заборгованість в сумі 143 985,50 грн., з якої: 129 082,64 грн. основного боргу, 4 823,80 грн. пені, 9 293,95 грн. інфляційних та 785,11 грн. - 3% річних, а також 2 879,71 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.В.Тимошевська