Рішення № 39767328, 10.07.2014, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/410/14-ц

Провадження № 2/378/134/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Галич Ю. М.

за участю секретаря: Заболотня Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернулось ПАТ КБ „ПриватБанк", посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № 03МКЖ/2008 від 08.04.2008 року ОСОБА_1 08.04.2008 року отримав кредит у розмірі 250 000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.04.2018 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач-1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої стагп 1050 Цивильного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 14.04.2014 року мае заборговність - 589672.95 грн., яка складасться з наступного:

-169687.10 грн. - заборгованість за кредитом;

-250702.54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-140965.55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відовідно до Договору:

-250.00 грн. - штраф (фіксована частина).

-28067.76 грн- штраф (процента складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і Відповідачі 08.04.2008 року уклали договір іпотеки №ДП-ОЗМКЖ/2008. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 160.30, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі - продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 336 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернения стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 03МКЖ/2008 від 08.04.2008 року в розмірі 589672, 95 гривень, звернути стягнення на будинок загальною площею 160,30. який розташований за адресою, АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ДП-03МКЖ/2008 р.) публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідачів договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією право чину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „Приватбанк" всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов, посилаючись на додержання банком умов договору і вимог закону та наявність заборгованості, що підтверджена розрахунком заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково, суду пояснив, що позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки він визнає, проте не згоден із сумою заборгованості нарахованою позивачем в сумі 589672, 95 гривень, поскільки ця сума заборгованості не підтверджена належними доказами, поскільки є рішення Ставищенського районного суду від 02 липня 2009 року згідно якого визначена сума заборгованості в розмірі 250374 гривні 56 копійок, та згідно довідки державної виконавчої служби в Ставищенському районі, із нього та ОСОБА_2 на користь позивача вже стягнуто 32274 гривні 05 копійок. Позивачем сума заборгованості нараховувалась без врахування вказаного рішення суду та коштів, що відповідачі сплатили, а тому суму заборгованості він визнає частково в розмірі визначеному судом за мінусом сплоченої суми по довідці виконавчої служби тобто визнає борг в сумі 218100 гривень 51 копійку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання, суд не повідомив. Відповідно до вимог ст.169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в межах строків встановлених ст. 157 ЦПК України, а поскільки двохмісячний строк розгляду справи закінчився і клопотання від сторін про продовження строків розгляду справи не надходило, то суд ухвалив, розглядати справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 і законних підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши та оцінивши надані ними докази, оглянувши матеріали цивільної справи, суд вважає правильним частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до укладеного договору № 03МКЖ/2008 від 08.04.2008 року, ОСОБА_1 08.04.2008 року отримав кредит у розмірі 250 000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.04.2018 року.(а.с.13-18).

Згідно заяви на видачу готівки, ОСОБА_1 отримав грошові кошти по кредитному договору.(а.с.19).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 08.04.2008 року уклали договір іпотеки №ДП-ОЗМКЖ/2008. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 160.30, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності на підставі договору купівлі - продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки, дорівнює 336 000,00 гривень. (а.с.20-22).

Згідно довідки Державної міграційної служби, за наявними обліками Ставищенського РС УДМС України в Київській області інформація щодо осіб зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1- відсутня. (а.с.68).

Згідно рішення Ставищенського районного суду від 02 липня 2009 року, визначена сума заборгованості в розмірі 250374 гривні 56 копійок, та згідно довідки державної виконавчої служби в Ставищенському районі, із нього та ОСОБА_2 на користь позивача вже стягнуто 32274 гривні 05 копійок.(а.с.69-70,77).

Визначаючи відповідні встановленим обставинам справи правовідносини сторін, суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. За правилом ч. 2 цієї статті докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч. 3 цієї статті).

За правилом ч. 1 ст. 61 цього Кодексу обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 цієї статті).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 визнав позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та визнав позов частково, в розмірі визначеному за судовим рішенням від 02 липня 2009 року, згідно якого визначена сума заборгованості в розмірі 250374 гривні 56 копійок, за мінусом сплоченої суми по довідці виконавчої служби в розмірі 32274 гривні 05 копійок, тобто визнає борг в сумі 218100 гривень 51 копійку, суд вважає, що позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню, а суму боргу слід визначити в такому розмірі який визнано відповідачем, поскільки позивач не надав суду переконливих доказів того, що сума заборгованості відповідачів складає 589672, 95 гривень яка вказана у розрахунку позивача (а.с.8-9). Як вбачається із рішення суду від 02 липня 2009 року, сума заборгованості за кредитним договором складає 248644 гривні 56 копійок та 1700 гривень сума судового збору і ця сума боргу по рішенню була стягнута із відповідача. Разом з тим як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 02 липня 2009 року, сума заборгованості не співпадає із сумою заборгованості вказаною в рішенні суду, а рішенням суду було встановлено заборгованість на підставі розрахунків позивача по попередній справі, враховуючи викладене суд вважає, що позивач надав суду в якості доказу, неналежний розрахунок заборгованості складений без врахування рішення Ставищенського суду, від 02липня 2009 року і сума боргу зафіксована в рішенні відсутня в поданому суду розрахунку. Враховуючи викладене суд вважає, що сума заборгованості має бути вказана в розмірі визначеному рішенням Ставищенського районного суду, від 02 липня 2009 року, тобто в сумі 218100 гривень 51 копійка, при зверненні стягнення на предмет іпотеки, поскільки належних доказів про інший розмір заборгованості відповідачів позивач не надав і клопотання про проведення експертизи з приводу визначення розміру заборгованості сторони не заявляли.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 цього Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

За правилом ч. 2 цієї статті якщо вимога за основним зобовязанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобовязання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги до змісту іпотечного договору, який укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі, викладені у ст. 18 зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 цього Закону у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч. 2 цієї статті положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Виходячи із наведених положень Кредитного договору, Договору іпотеки та положень Цивільного кодексу України і Закону України «Про іпотеку»та встановлених судом обставин справи, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки слід визнати обгрунтованими, оскільки іпотекодавець за Договором іпотеки і одночасно боржник за основним зобовязанням, встановленим Кредитним договором, - відповідач ОСОБА_1, порушив основне зобовязання, розмір якого встановлено у чітко визначеній сумі на конкретний час, відповідачами була одержана вимога іпотекодержателя про необхідність виконання порушеного зобов'язання, протягом 30 днів з дня одержання вимоги, з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі залишення цієї вимоги без задоволення, розмір заборгованості за Кредитним договором значно перевищує вартість предмета іпотеки, визначену сторонами у Договорі іпотеки, тобто встановлено наявність всіх необхідних підстав та умов, визначених договором та законом, для звернення стягнення на предмет іпотеки, в т.ч. за рішенням суду.

Як розяснено судам у п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обовязковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Задовольняючи позовні вимоги частково і відмовляючи у їх задоволенні в частині надання права позивачу на отримання витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, суд виходить з того, що такі повноваження іпотекодержателя не передбачені ні умовами укладеного Договору іпотеки, ні положеннями закону, які регулюють спірні відносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого уповноваження іпотекодавця.

Надання іпотекодержателю інших повноважень за рішенням суду, які не грунтуються на положеннях договору іпотеки та нормах закону, є фактичною видачею довіреності від імені іпотекодавця на розпорядження предметом іпотеки, що є недопустимим.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», за кредитним договором № 03МКЖ/2008 від 08.04.2008 року, в розмірі 218100( двісті вісімнадцять тисяч сто гривень) 51копійку.

Звернути стягнення на нежитлову будівлю загальною площею 160,30 кв.м., яка розташована за адресою, АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом Ставищенського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 1933, шляхом продажу будь-якій особі-покупцеві на підставі договору іпотеки від 08 квітня 2008 року, укладеного між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_1 та ОСОБА_2, із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», із встановленням початкової ціни на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати у розмірі 578, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ю. М. Галич