Ухвала суду № 39764834, 15.07.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1923/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Гонтаренко Т. М.

Спори, що виникають із договорів найму (оренди) Доповідач Кодрул М. А.

УХВАЛА

Іменем України

15.07.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Черненко В.В., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря: Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС-АГРО», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держземагенства у Світловодському районі Кіровоградської області, Реєстраційна служба Головного Управління юстиції у Кіровоградській області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАС-АГРО», (далі ТОВ «МАС-АГРО»), та просив визнати недійними договір оренди землі, укладений 15.02.2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «МАС-АГРО», який зареєстрований 16.02.2007 року у Кіровоградській районній філії ДП „ЦДЗК" за № 106. Посилався на те, що зазначений договір оренди землі не містить всіх необхідних істотних умов, а тому є недійсним.

Під час розгляду справи до суду подано позовну заяву в новій редакції, в якості третіх осіб зазначені: Управління Держземагенства у Світловодському районі, Реєстраційна служба Головного Управління юстиції у Кіровоградській області, позовні вимоги доповнені вимогою про скасування державної реєстрації вказаного договору оренди землі.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ «МАС-АГРО», який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим і стосуватися, зокрема, питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що визначені позивачем підстави для визнання договору оренди землі недійсним, а саме: невідповідність розміру оплати за оренду землі у розмірі 1,5 відсотка від вартості грошової оцінки земельної ділянки діючим нормативно-правовим актам, якими встановлено таку плату у розмірі не менше 3 відсотків, а також невизначеність застосування ряду істотних умов (в тексті договору не закреслено відповідну позначку), як обмеження щодо використання земельної ділянки, чи є передача в оренду земельної ділянки підставою для припинення або зміни обтяжень та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку, не зазначено чи є перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря підставою для зміни умов або розірвання договору, відсутність розміру пені, яка підлягає нарахуванню у разі невнесення орендної плати у визначені строки, чи виплачується орендна плата з урахуванням індексу інфляції, відсутність умов збереження стану об»єкта оренди, хто несе ризик випадкового знищення або пошкодження об»єкта оренди, чи підлягає об»єкт оренди страхуванню та хто повинен його здійснювати, не можуть бути безумовною підставою для визнання договору оренди недійсним, оскільки всі істотні умови в договорі наявні та позивачем не доведено, що договором порушуються законні права позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно визначено, що правовідносини, які склалися між сторонами регулюються Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до п. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою цієї статті передбачено, що відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до ч.2 ст.15 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неодинакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов"язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного суду України.

У прававій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року по справі № 6-94 цс 13 і яка є обов»язковою для всіх судів, зазначено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв»язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з»ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 (батьку позивача) відповідно до Державного акту на право власності на землю від 23.04.2002 року на праві власності належала земельна ділянка № НОМЕР_1, що розташована на території Іванівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «МАС-АГРО» укладений договір оренди землі, зареєстрований 16 лютого 2007 року за № 106 у Кіровоградській районній філії ДП «ЦДЗК», відповідно до умов якого в оренду передана земельна ділянка площею 4,07 га, строком на 10 років.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2, який є позивачем по справі, є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, померлого 10.11.2012 року. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,07 га, в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іванівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на землю, серії 111-КР № 029038, кадастровий номер 3525283500:02:000:0415 виданого Світловодською районною державною адміністрацією 23.04.2002 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після смерті батька ОСОБА_2 йому стало відомо, що укладений Договір про оренду земельної ділянки суперечить законодавству України, зокрема Указу Презтидента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», тобто порушено істотну умову, а саме занижено розмір орендної плати. Так, згідно Договору, орендна плата, що передбачена п.9 складає 1,5 відсотки вартості грошової оцінки земельної ділянки, проте п.1 Указу Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» передбачає виплату у розмірі не меньше 3 відсотків, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Зазначені позовні вимоги є необгрунтованими та такими що суперечать законодавству, що діяло на момент укладення договору та чинному законодавству.

Указом Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (зі змінами внесеними згідно з Указом Президента України № 830/2002 від 13.09.2002 року) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадженню за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земель частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Указом Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 року „Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) внесено зміни до Указу Президента України від 02.02 2002 року та збільшено мінімальний розмір орендної плати до 3 відсотків.

Проте вищезазначений Указ від 19.08.2008 року має рекомендаційний характер і був прийнятий після укладення сторонами договору.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Розмір та умови орендної плати, вказані у договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено у лютому 2006 року, у період дії Указу Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року (зі змінами), яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, тобто у відповідності із чинним на час укладення договору законодавством.

Таким чином збільшення мінімального розміру орендної плати до 3 відсотків Указом Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 року не є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Крім того судом встановлено, що протягом дії договору оренди розмір орендної плати орендарем підвищувався та у 2012 році батьку позивача, а у 2013 році самому позивачу виплачена орендна плата у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації.

За таких обстави суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з цих підстав.

В судове засідання відповідач надав примірник договору укладеного 15 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «МАС-АГРО» , який подавався ним для реєстрації, в якому визначені всі необхідні істотні умови договору оренди шляхом підкреслення в типовому договорі оренди необхідних умов.

Тому правильними є також висновки суду першої інстанції про те, що позивач, на порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не довів обставини, які б свідчили про порушення його прав укладеним договором оренди землі.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: