Постанова № 39764665, 10.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа№ 911/887/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Привалова О.Ю. - за дов.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: ОСОБА_3 - за дов.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2014

у справі № 911/887/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до 1) Відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: 1) ОСОБА_4;

2) ОСОБА_5

про визнання недійсними прилюдних торгів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс» (далі, відповідач-2) про визнання недійсними прилюдних торгів за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_4 (далі, третя особа-1) та ОСОБА_5 (далі, третя особа-2).

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі № 911/887/13 задоволено повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме: визнано недійсними прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_1: нежитлової будівлі магазину за адресою АДРЕСА_1, які відбулися 28.12.2012, оформлені протоколом № 11-0095/12 проведення прилюдних торгів та складеним за результатом їх проведення актом від 22.01.2013 про реалізацію нерухомого майна з публічних (прилюдних) торгів.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_5, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі № 911/887/13, відповідно до якої просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що згідно пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг».

Також, третя особа-1, ОСОБА_4, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення суду скасувати, провадження по справі припинити.

Апеляційна скарга третьої особи-1 обгрунтована тим, що оскільки відповідачами по справі являються фізичні особи - сторони за спірним договором, суб'єктний склад даного спору не відповідає вимогам статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, а отже провадження у справі повинно бути припиненим на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційні скарги у справі № 911/887/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 у справі № 911/887/13 сформовано для розгляду даних апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді: Чорна Л.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 вказаною колегією суддів прийнято апеляційні скарги третіх осіб до провадження, об'єднано їх в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.04.2014.

У зв'язку з відпусткою суддів Чорної Л.В., Шаптали Є.Ю., розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2014, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

30.04.2014 головуючим суддею Гончаровим С.А. заявлено самовідвід від розгляду справи № 911/887/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 заяву про самовідвід головуючого судді Гончарова С.А. від розгляду справи № 911/887/13 задоволено.

Розпорядженням керівника апарату від 05.05.2014 № 02-15/67 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 911/887/13 за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за результатами якого справу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі № 911/887/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи призначено на 03.06.2014.

12.05.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу третьої особи-1, у якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2013 без змін.

03.06.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу третьої особи-2, у якому наголосив на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято правомірно, з належним дослідженням усіх доказів та згідно чинного законодавства України, а тому просив апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2013 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача -1, -2 та третьої особи-1 розгляд справи було відкладено на 03.07.2014.

У судове засідання, призначене на 03.07.2014, представники відповідачів -1 та -2 не з'явились, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 розгляд справи було відкладено на 10.07.2014.

У судове засідання, призначене на 10.07.2014, представники відповідачів та третьої особи-1 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Як зазначено у пункті 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014, 03.06.2014 та 03.07.2014 у справі № 911/887/13 надсилались учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідачів та третьої особи -1 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу-1, повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу-2, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та розписка третьої особи-1 про дату та час розгляду справи від 03.07.2014, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів та третьої особи-1.

Розглянувши у судових засіданнях апеляційні скарги, відзиви на них, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

20.10.2011 відділом державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 29345412 (том 1, а.с. 32-33) з виконання виконавчого листа Бородянського районного суду Київської області № 2-1831 від 11.10.2011 про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 951 489,02 грн. та судових витрат в розмірі 1 820,00 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно пункту 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході виконавчого провадження ВП № 29345412 державним виконавцем Відділу ДВС Бородянського РУЮ 05.12.2011 було здійснено опис та арешт майна боржника, а саме: нежитлової будівлі магазину загальною площею 66,30 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (далі також: нерухоме майно), про що складено відповідний акт.

Зазначене майно перебуває в іпотеці позивача згідно договору іпотеки, укладеного 22.10.2009 між ОСОБА_5 та АТ «Райффайзен Банк Аваль». Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 224 000,00 грн. (пункт 1.5. Договору іпотеки).

Після проведення виконавчих дій стосовно опису та арешту майна боржника, державним виконавцем на виконання вимог статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ОСОБА_10.

Відповідно до висновку з незалежної оцінки майна від 03.04.2012, складеного експертом ОСОБА_10 (том 1, а.с. 40), вартість нерухомого майна станом на 03.04.2012 становить 189 847,00 грн.

Супровідним листом Відділу ДВС Бородянського РУЮ від 15.06.2012 № 4577/1 (том 1, а.с. 41) в особі в.о. начальника відділу ДВС Ободзінської І.Л. без підпису посадової особи пакет документів, необхідних для реалізації нерухомого майна було передано на реалізацію. Даний лист було адресовано начальнику управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 (далі, Тимчасове положення).

Згідно пункту 1.2. Тимчасового положення прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Пунктом 3.1. Тимчасового положення встановлено, що орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Так, 03.10.2012 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 11-0095/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (том 1, а.с. 67-70).

Прилюдні торги по реалізації спірного майна були призначені на 30.10.2012, про що опубліковано відповідні оголошення у газетах «Шлях перемоги» (том 1, а.с. 119-120) та «Експрес об'ява» (том 1, а.с. 121-122).

Призначені відповідачем-2 на 30.10.2012 перші публічні (прилюдні) торги з реалізації нерухомого майна не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців.

Частиною 5 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

05.11.2012 державним виконавцем Відділу ДВС Бородянського РУЮ нерухоме майно було уцінено на 25 % від початкової вартості, після чого вартість майна склала 142 385,25 грн.

23.11.2012 призначені відповідачем-2 другі публічні (прилюдні) торги з реалізації нерухомого майна не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців.

03.12.2012 державним виконавцем Відділу ДВС Бородянського РУЮ складено акт переоцінки майна, відповідно до якого зменшено вартість майна на 49 % від початкової вартості, після чого вартість нерухомого майна склала 96 821,97 грн.

28.12.2012 відповідачем-2 було проведено треті публічні (прилюдні) торги з реалізації арештованого нерухомого майна; переможцем торгів визнано єдиного учасника - ОСОБА_4, який придбав вказане нерухоме майно за ціною 96 821,97 грн., що підтверджується протоколом № 11-0095/12 від 28.12.2012 (том 1, а.с. 25-26), підписаним ліцитатором і переможцем торгів, а також затвердженим в.о. директора Київської філії ТОВ «ТД Еліт Сервіс».

Згідно пункту 6.1. Тимчасового положення після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Так, на підставі протоколу № 11-0095/12 від 28.12.2012 було видано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 22.01.2013.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки, виходячи зі змісту частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у справі виник у зв'язку із оскарженням позивачем правомірності проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Так, позивач вважає, що процедура реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) відбулася з порушеннями вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, Законів України «Про іпотеку» та «Про виконавче провадження».

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції у своєму рішенні прийшов до висновку, що спірне нерухоме майно було реалізоване торгуючою організацією на підставі недійсного звіту про оцінку майна, який, відповідно, не міг бути підставою для визначення ціни лоту на повторних прилюдних торгах; відповідачами -1 та -2 порушено приписи частини 2, 3 та 6 статті 47 Закону України «Про іпотеку», неправомірно застосовано приписи статті 49 Закону України «Про іпотеку» щодо проведення повторної уцінки нерухомого майна та проведення третіх прилюдних торгів з його реалізації, а також порушено вимоги пункту 4.2. Тимчасового положення, відповідно до якого лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців.

Апеляційна скарга третьої особи-2 мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки експертна оцінка спірного майна була чинною на момент передачі його на реалізацію, тобто на момент укладення договору про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Скаржник зазначив, що дії державного виконавця у виконавчому провадження, зокрема, у частині арешту майна та складення акту про реалізацію предмета іпотеки, не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» і не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Стосовно посилання суду у рішенні на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 № 3795-VI, апелянт наголосив на тому, що оскільки спірні правовідносини фактично виникли в грудні 2012 року під час проведення прилюдних торгів, норми зазначеного закону до правовідносин, що склалися, застосовуватись не можуть.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені третьою особою-2 у апеляційній скарзі, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне:

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Тобто, державний виконавець повинен здійснити дії, що передують передачі майна на реалізацію (зокрема, замовити та отримати експертний висновок), в строк, що не перевищує шість місяців з моменту відкриття виконавчого провадження (строк проведення експертної оцінки при цьому не враховується).

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частиною 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, звіт про оцінку вартості будівлі був складений та підписаний оцінювачем ОСОБА_10 03.04.2012 та зареєстровано в Головному управлінні юстиції у Київській області 04.04.2012, вартість спірного майна відповідно до нього становила 189 847,00 грн. З огляду на приписи частини 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» строк чинності зазначеного звіту - до 04.10.2012.

Згідно частини 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Нормами чинного законодавства, що регулюють відносини в сфері примусової реалізації майна, передбачений спеціальний порядок передачі арештованого майна на реалізацію, за яким, згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передання на реалізацію арештованого майна здійснюється на тендерній основі, в окремо визначений день тижня та на підставі прийнятого тендерною комісією рішення. В подальшому спеціалізованій організації встановлено семиденний термін для забезпечення укладення договору про надання послуг з організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Пунктом 3.1. Тимчасового положення визначено, що орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Згідно пункту 3.2. Тимчасового положення спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 15.12.1999 за № 865/4158 (із змінами і доповненнями).

Так, 03.10.2012 між відповідачами було укладено Договір № 11-0095/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), відповідно до пункту 1.2. якого Відділ передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», іншими законами України та Тимчасовим положенням.

Відповідно до пункту 1.3. Договору № 11-0095/12 стартова ціна майна визначена у висновку про вартість майна, складеному оцінювачем ОСОБА_10 03.04.2012.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що необхідним і достатнім є чинність експертної оцінки саме на момент передачі майна на реалізацію, що виключає необхідність чинності експертної оцінки майна саме на момент проведення прилюдних торгів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки фактично моментом передачі майна на реалізацію є дата укладення договору про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме 03.10.2012, станом на вказану дату висновок з незалежної оцінки майна від 03.04.2012 був чинним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що після передачі майна на реалізацію закон надає державному виконавцю лише право самостійно проводити уцінку майна у разі його нереалізації на торгах (частина 5 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас, норми Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють правовідносини щодо проведення уцінки майна, не містять жодного застереження, що на момент уцінки експертний висновок повинен бути чинним.

Окрім того, чинним законодавством не передбачений механізм повернення майна від торговельної організації до виконавчої служби для проведення нової експертної оцінки (окрім повернення майна стягувачу, якщо він виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно - і в цьому випадку, знову ж таки, майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна).

Таким чином, враховуючи те, що позивач не надав суду доказів визнання в установленому законодавством порядку протиправними дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби під час проведення первинної оцінки та проведення уцінки майна та враховуючи те, що на момент передачі майна на реалізацію висновок про оцінку вартості спірного майна був чинним, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку спірного майна втратив чинність є безпідставними та необґрунтованими, оскільки на момент передачі майна на реалізацію останній був чинним.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що виконавче провадження, в рамках якого були проведені спірні прилюдні торги, було відкрито на підставі наказу суду, виданого на виконання рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, а не на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак, підстави для застосування положень Закону України «Про іпотеку» були відсутні, а до правовідносин, що склались у ході реалізації спірного нерухомого майна, підлягали застосуванню Закон України «Про виконавче провадження» та Тимчасове положення, зазначаючи про наступне.

Так, суд у рішенні посилається на порушення відповідачем-2 пункту 4.2. Тимчасового положення, згідно якого лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців, тоді як із протоколу № 11-0095/12 від 28.12.2012 вбачається, що в прилюдних торгах брав участь лише один учасник - третя особа-1, який і став переможцем.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Із матеріалів справи не вбачається, що позивач заперечував проти звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу спірного майна з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості з боржника.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення суду про стягнення заборгованості має проводитись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що застосовуючи положення частини 3 статті 45 Закону України «Про іпотеку» щодо можливості проведення прилюдних торгів за умови присутності одного учасника, торгуючою організацією не були порушені правила проведення прилюдних торгів.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, посилання позивача на порушення відповідачем-2 вимог статті 43 Закону України «Про іпотеку» стосовно доведення до відома потенційних покупців інформації про лот є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-2 було здійснено публікації в газеті «Шлях Перемоги» від 12.12.2012 № 50(3051) та газеті «Експрес Об'ява» від 12.12.2012 № 241(4721), які є друкованими засобами масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, що відповідає вимогам статті 43 Закону України «Про іпотеку».

Також, суд у своєму рішенні дійшов правильного висновку щодо недоведеності позивачем за допомогою належних та допустимих доказів факту присутності на прилюдних торгах будь-якої сторонньої особи. Докази на підтвердження порушення ліцитатором пункту 4.5. та 4.11. Тимчасового положення щодо дотримання відведеного часу, протягом якого ліцитатором триразово повторювалась стартова ціна, за яку учасник погодився придбати майно, позивачем суду також не надані.

Стосовно тверджень позивача щодо неправомірності проведення третіх торгів з реалізації майна колегія суддів зазначає наступне.

На час реалізації спірного майна на прилюдних торгах вступив в законну силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011, який набрав чинності 16.10.2011. Цим законом, зокрема, внесено зміни до частини 2 статті 49 Закону України «Про іпотеку» та доповнено її реченнями такого змісту: «Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна». Тобто, предмет іпотеки стало можливим реалізовувати не на двох торгах, а на трьох.

Як уже зазначалося вище, підставою для визнання недійсними прилюдних торгів є порушення торгуючою організацією правил їх проведення. Як вбачається із матеріалів справи, прилюдні торги проводились відповідачем-2 у 2012 році, а відтак спірні правовідносини повинні регулюватись законодавством, чинним на момент їх проведення, тобто Законом України «Про іпотеку» із урахуванням вищезазначених змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності проведення відповідачем-2 третіх прилюдних торгів, що повністю узгоджується із вимогами статті 49 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачами -1 та -2 приписів частин 2, 3 та частини 6 статті 47 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України «Про іпотеку» протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки.

Як вбачається з акту державного виконавця, переможцем торгів - третьою особою-1 сума внесена повністю на депозитний рахунок відділу ДВС 11.01.2013, проте, як зазначає позивач, сам акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки складено 22.01.2013, тобто з порушенням вимог частини 2 статті 47 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини 3 та частини 6 статті 47 Закону України «Про іпотеку», акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, яка проводила прилюдні торги. Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор проведення прилюдних торгів видає цей акт покупцеві, нотаріально посвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Так, позивач у позовній заяві зазначав, що відповідачами -1, -2 не виконані приписи частини 3 та частини 6 статті 47 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

При вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено суду того факту, що не виконання відповідачами -1 та -2 приписів частин 2, 3 та 6 статті 47 Закону України «Про іпотеку» вплинули на правильність та на результати проведених торгів та не доведено суду, яке саме право позивача у зв'язку з цим було порушено.

Водночас, колегія суддів ще раз наголошує на тому, переможцем торгів - третьою особою-1 повністю внесена сума на депозитний рахунок відділу ДВС за придбаний на прилюдних торгах об'єкт нерухомості.

Доводи апеляційної скарги третьої особи-1 мотивовані тим, що належними відповідачами у справі мали бути залучені фізичні особи - сторони за спірним договором, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_5. У такому випадку, як зазначає третя особа-1, суб'єктний склад даного спору не відповідає вимогам статті 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому провадження у справі повинно було бути припиненим на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на це, третя особа-1 у апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції, а провадження у справі припинити.

Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги третьої особи-1, вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, колегія суддів відзначає, що позиція стосовно можливості розгляду спору про визнання прилюдних торгів недійсними, переможцем в яких є фізична особа, в порядку господарського судочинства з залученням такої особи лише в якості третьої особи відповідає позиції, наведеній в пункті 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (зі змінами) згідно із якою господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону). При цьому в останньому випадку набувач майна, реалізованого на торгах (аукціоні), незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб'єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом.

Таким чином, враховуючи те, що позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заявлено з підстав порушення ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» правил проведення прилюдних торгів, останній є належним відповідачем у даній справі, а посилання третьої особи-1 на факт не залучення його судом першої інстанції у справу в якості відповідача - безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для припинення провадження у справі з підстав, визначених у пункті 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому апеляційна скарга третьої особи-1 у цій частині задоволенню не підлягає.

Як уже зазначалося вище, відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу.

Відповідно до чинного цивільного законодавства України така угода може визнаватись недійсною на підставі норм про недійсність правочину, зокрема статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Визнання результатів прилюдних торгів недійсними є видом визнання недійсним правочину про купівлю-продаж майна (частина 4 статті 656 Цивільного кодексу України).

Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем не обґрунтовано позовні вимоги з посиланням на обставини, визначені частиною 1 статті 215 та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України підставами визнання спірного правочину недійсним. Порушень правил проведення прилюдних торгів під час реалізації спірного нерухомого майна колегією суддів не виявлено.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог. Апеляційна скарга ОСОБА_5 є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі. Апеляційна скарга ОСОБА_4 задовольняється частково з огляду на відсутність підстав для припинення провадження у справі, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі № 911/887/13 задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі № 911/887/13 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2014 у справі № 911/887/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7 «б»; код ЄДРПОУ 23494105) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до норм процесуального законодавства.

Матеріали справи № 911/887/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко