Постанова № 39764426, 27.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р. Справа № 804/6012/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника позивача представника відповідача Голик М.О. Путря А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 19.12.2013 р. №0000282620.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Атлантіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Альянс-Іст» за лютий 2013 року та з ТОВ «Сідлей» за травень 2013 року, складено відповідний акт.

Згідно висновків Акту відповідачем встановлено нереальність здійснення господарських відносин між позивачем і вищевказаними контрагентами та встановлено порушення ТОВ «Атлантіс» п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 196 ПК України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість на суму 22 700,00 грн., що внесена до складу податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 34 050,00 грн.

Позивач з висновками Акту перевірки не погоджується та зазначає, що вони не відповідають дійсності, наголошує на тому, що факт здійснення господарської операції підтверджуються наявними первинними документами, що були надані перевіряючим під час проведення перевірки. Вказані документи зафіксували здійснення господарської операції, а на їх основі також, були сформовані документи бухгалтерського обліку.

Таким чином, позивач стверджує, що ним обґрунтовано та правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 22 700,00 грн. а посилання податкового органу на порушення ТОВ «Атлантіс» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України позивач вважає безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача, просив відмовити у їх задоволенні та додатково пояснив, що в ході перевірки були використані Акти Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.09.2013 р. №310/223/38199158 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сідлей» (код за ЄДРПОУ 38199158) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за період квітень-травень 2013 року» та Акт від 26.04.2013 р. №1431/224/38113730 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Альянс-Іст» (код ЄДРПОУ 38113730) за лютий, березень 2013 року."

Листом від 17.10.2013 року №11871/10/26.1-013 СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ було висловлено прохання надати всі документи щодо взаємовідносин між вищевказаними контрагентами, але підприємством не було надано договорів укладених з ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Альянс-Іст».

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до податкового обліку ТОВ «Атлантіс» включено до складу податкового кредиту травня 2013 р. суму ПДВ 366,67 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Сідлей».

Згідно даних товарно-транспортної накладної від 29.05.2013 р. №146, що була надана ТОВ «Атлантіс» до СДПІ, вантажовідправником є ТОВ «Єлмаксінвест» (код ЄДРПОУ 37150986), пункт навантаження - Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31. Встановлено, що адреса пункту навантаження, зазначена в товарно-транспортній накладній, є податковою адресою ТОВ «Вільногірське скло» (код ЄДРПОУ 30809384). У зв'язку з цим СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ було направлено запит до ТОВ «Вільногірське скло» від 07.11.2013 р. №14389/10/26-013 щодо взаємовідносин у травні з ТОВ «Єлмаксінвест». Листом від 13.11.2013 р. №954 ТОВ «Вільногірське скло», повідомило, що у травні поточного року відносин з ТОВ «Єлмаксінвест» не мало. ТОВ «Єлмаксінвест» зареєстровано за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект ім. газети «Правда», буд №76. Тобто, пункт навантаження вантажу згідно товарно-транспортної накладної розміщувався за адресою, яка не мала жодного відношення до вантажовідправника (ТОВ «Єлмаксінвест»).

В товарно-транспортній накладній також зазначено, що вантаж було перевезено транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1. Згідно бази даних ВРЕР УДАЇ УМВС у Дніпропетровській області зазначений автомобіль є вантажним марки SCANIA та зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_5. За допомогою АІС «Податковий блок» з'ясовано, що у податковій звітності ТОВ «Сідлей» відсутня будь-яка інформація щодо означеної фізичної особи.

Таким чином, стверджує представник відповідача, перевіркою ТОВ «Атлантіс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами ТОВ «Сідлей» за травень 2013 року та ТОВ «Альянс-Іст», за лютий 2013 року, а також встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого, ТОВ «Атлантіс» завищено суму ПДВ на загальну суму 22 700,00 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту по періодам: у травні 2013 року - 366,67 грн., у березні 2013 року - 22 333,33 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000282620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 34 050 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Дніпропетровську, відповідач) була проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (код за ЄДРПОУ 32148768) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Альянс-Іст» (код ЄДРПОУ 38113730) за лютий 2013 року та з ТОВ «Сідлей» (код ЄДРПОУ 38199158) за травень 2013 року.

Актом перевірки, було зроблено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами ТОВ «Сідлей» за травень 2013 року та ТОВ «Альянс-Іст» за лютий 2013 року та встановлено порушення ТОВ «Атлантіс» п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Атлантіс» завищено суму податку на додану вартість на суму 22 700,00 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту по періодам: у травні 2013 року - 366,67 грн., у березні 2013 року - 22 333,33 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від «19» грудня 2013 року №0000282620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 050,00 грн., з яких 22 700,00 грн. - основного платежу та 11 350,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем 26 грудня 2013 року.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та до Міністерства доходів і зборів України. Однак за результатами розгляду скарги позивача, в обох випадках, залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року залишено без змін.

Згідно п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до положень пп.6.1 п.6 Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі - Порядок №984), у висновку до акта перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Так, актом було встановлена нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «Атлантіс».

Підставою для вищевказаних висновків послугував Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 06.09.2013 р. №310/223/38199158 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сідлей» (код ЄДРПОУ 38199158) з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за період квітень-травень 2013 року.

У вказаному Акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю підприємства за його адресою та відповідно, відсутністю первинних та бухгалтерських документів - договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківських виписок та інших документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «Сідлей» надавав позивачу послуги транспортного експедирування з перевезення вантажу.

Так, факт перевезення вантажу автомобільним транспортом ТОВ «Сідлей» підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.05.2013 №146 встановленої форми та змісту.

Також, факт надання ТОВ «Сідлей» послуг з перевезення підтверджується виписаною останнім податковою накладною від 30.05.2013 №1053, актом здачі - прийняття робіт від 30.05.2013 №53005 та випискою з банку, що підтверджує факт оплати зазначеної послуги ТОВ «Атлантіс».

Суд не може прийняти як доказ про нереальність операцій твердження відповідача щодо того, що в товарно-транспортній накладній від 29.05.2014 р. №146 відсутні обов'язкові реквізити, як то: посада, прізвище, ім'я та по батькові водіїв ТОВ «Атлантіс», ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Єлмакінвест», у зв'язку з тим, що згідно ТТН водієм є ОСОБА_7

Крім того, відповідно до Переліку бланків цінних паперів, документів суворої звітності господарська діяльність з виготовлення яких підлягає ліцензуванню, затвердженого постановою КМУ від 14.05.2012 року №456, товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тому відсутність наявності посади та ПІБ особи при наявності достовірності змістовної частини товарно-транспортної накладної, а також підписів та печаток підприємств не може свідчити про неналежність товарно-транспортної накладної від 29.05.2014 р. №146.

Що стосується посилань відповідача на лист від ТОВ «Вільногірске скло», то суд має зазначити, що останній взагалі не мав законних підстав досліджувати постачання товару по контрагенту ТОВ «Єлмакінвест», оскільки перевірка не стосувалась взаємовідносин з означеним контрагентом. Зазначений Лист свідчить лише про те, що між ТОВ «Вільногірське скло» та ТОВ «Єлмакінвест» не було господарських операцій саме у травні 2013 року, проте жодним чином не свідчить, що ТОВ «Єлмакінвест» не мало законних підстав на відвантаження товарно-матеріальних цінностей за адресою Дніпропетровська область м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, а також не свідчить, що операції між ТОВ «Атлантіс» та ТОВ «Сідлей» є нереальними.

Між ТОВ «Атлантіс» та ТОВ «Альянс-Іст» був укладений договір з поставки двигуна ЯМЗ.

Відповідно до п.п.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, основні засоби це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отриманий від ТОВ «Альянс-Іст» двигун НОМЕР_2 до НОМЕР_3 відноситься до 5 групи основних засобів (транспортні засоби) відповідно до п. 145.1 ст.145 ПК України.

Відповідно до п.10 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561, підставою для зарахування на баланс основних засобів є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.

Акт, після його оформлення, з доданою технічною документацією та іншими первинними документами, що відносяться до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими.

Так, позивачем було затверджено акт прийму-передачі основних засобів, відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує факт безпосереднього використання зазначених об'єктів у власній господарській діяльності.

Позивач є власником транспортних засобів, які здійснюють транспортування продукції виробленої підприємством. Даний двигун був придбаний з метою монтування в транспортний засіб МАЗ НОМЕР_4 та використання справного транспортного засобу у господарській діяльності підприємства.

Підтвердженням даного факту слугує податкова накладна від 24.04.2013 р. №985 виписана товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», який безпосередньо здійснював монтаж даного двигуна та акт здачі-прийняття виконаних робіт від 24.04.2013 р. №00000000062 підписаний обома сторонами.

У Акті перевірки ТОВ «Атлантіс» відповідач посилається на Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати перевірки контрагента позивача ТОВ «Альянс-Іст» та Акт від 26.04.2013 р. №1431/224/38113730 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Альянс-Іст» (код ЄДРПОУ 38113730) за лютий, березень 2013 року."

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПК України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до р. V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Таким чином, аналізуючи положення ст. ст. 54, 58, 76, 86 ПК України, Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. №985, можна дійти висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Сам акт перевірки не містить владних приписів, а відтак, для можливості посилання на відомості в акті перевірки від 26.054.2014, контролюючий орган повинен встановити, що податкове повідомлення-рішення прийняте на його підставі було узгоджено та не оскаржувалося платником податків (в цьому випадку ТОВ «Альянс-Іст»).

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність носить індивідуальний характер, тобто особа не може відповідати за правочини своїх контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Жоден нормативно-правовий акт не передбачає відповідальності підприємства за дії контрагентів.

Також, необхідно зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження фактів реальності господарської операції, вчиненим між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно з положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 (далі - Закон №996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Приписами п.п.1.2 п.1 та п.п.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 закріплено, що первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до положень ст. 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з положеннями п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Так, з матеріалів акта вбачається, що податковий кредит відповідних періодів був сформований ТОВ «Атлантіс» за рахунок придбання товариством послуг (робіт) у ТОВ «Сідлей» та товару у ТОВ «Альянс-Іст».

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Так, постачальниками були виписані ТОВ «Атлантіс» належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджується відповідачем в акті перевірки, які в свою чергу були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. У відповідності до останніх ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Альянс - Іст» було сформовано власні податкові зобов'язання у звітних податкових деклараціях. Даний факт також підтверджується і актом перевірки.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Альянс-Іст» були зареєстровані в установленому законом порядку, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстровані як платники податку на додану вартість та свідоцтва платника податку на додану вартість не були анульовані.

Таким чином, податкові накладні по вказаним господарським операціям були заповнені з дотриманням нормативно-правових актів та підписані уповноваженою на це особою.

Згідно ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 -37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, і визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Послуги (товари), придбані у ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Альянс-Іст» були використані у подальшій господарській діяльності ТОВ «Атлантіс», а саме послуги з перевезення були використані з метою доставки (перевезення) необхідних матеріалів (пляшки) для виробництва алкогольної продукції, а двигун ЯМЗ - для ремонту автомобіля підприємства, який в подальшому використовувався в господарській діяльності підприємства.

Таким чином, позивач мав всі підстави для включення сум ПДВ сплачених ним при придбанні Послуг (товару) у ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Альянс-Іст» до складу податкового кредиту відповідних періодів, а отже формування зазначеного податкового кредиту було цілком обґрунтованим з точки зору чинного податкового законодавства.

Вищевикладене свідчить про те, що господарські операції між ТОВ «Атлантіс», ТОВ «Сідлей» та ТОВ «Альянс-Іст» є реальними, не суперечать чинному законодавству та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, ТОВ «Атлантіс» обґрунтовано та правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 20 700,00 грн. а посилання відповідача на порушення ТОВ «Атлантіс» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є безпідставними та необґрунтованими.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" з Державного бюджету України судові витрати у сумі 182,70 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282620 від 19.12.2013 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" з Державного бюджету України судові витрати у сумі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 02 червня 2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 02 червня 2014 року. Суддя З оригіналом згідно. Помічник судді В.М. Олійник В.М. Олійник Е.Г. Лоба