Ухвала суду № 39763844, 16.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2756/13-к Головуючий у І інстанції Кухленко Д.С.Провадження № 11-кп/780/523/14 Доповідач у 2 інстанції ШрольКатегорія 5 16.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

08 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - В.Р.Шроля,

суддів - М.П.Матюшка, А.І.Орла,

при секретарі К.Б.Журавель,

з участю прокурора І.Ю.Пухи,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача ОСОБА_5,

перекладача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами обвинуваченого, захисника, представника цивільного відповідача та представника потерпілого на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 01.04.2014 року, яким

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сімферополь, проживаючий в АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, раніше не судимий, працюючий поваром ресторану «Шкіпер»,

засуджений за ч.1 ст.122 КК України до одного року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави в розмірі 10 відсотків від суми заробітку. Вироком також частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 1121, 05 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 19.10.2012 року близько 23 год., перебуваючи біля подвір'я будинку АДРЕСА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удар кулаком правої руки в нижню щелепу з лівої сторони ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості.

В аналогічних за змістом апеляційних скаргах обвинувачений та представник цивільного відповідача просять вирок скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, виправдати ОСОБА_1 та залишити заявлений цивільний позов без розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що суд не надав належної оцінки показам про те, що обвинувачений не наносив удару в область щелепи потерпілому, під час конфлікту не було освітлення на вулиці, що спростовує показання свідків, які не могли бачити сварку, за інформацією медичного закладу потерпілий звертався до лікарні ще до встановленого судом часу події, що свідчить про непричетність ОСОБА_1 до отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що суд не звернув уваги на виписку з медичної картки, яка спростовує висновок про отримання потерпілим тілесних ушкоджень близько 23 години 19.10.2012 року, на те, що акт судово-медичного дослідження № 326, яким експерт визначив ступінь тяжкості завданого тілесного ушкодження, складений з порушенням вимог Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, а також не врахував неправомірну поведінку потерпілого, що призвела до сильного душевного хвилювання обвинуваченого.

В апеляційній скарзі представник потерпілого просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, а також задовольнити цивільний позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що вирок суду є несправедливим внаслідок м'якості призначеного покарання, оскільки суддею не було враховано ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, що полягає у невизнанні ним вини за скоєне та відсутність намагання залагодити конфлікт. Вважає, що суд безпідставно не стягнув з обвинуваченого на його користь сплачені ним 1000 грн. як благодійний внесок до лікарні та 1312,5 грн. за втрачену можливість навчання у Київському національному університеті технологій та дизайну у зв'язку з перебуванням у лікарні. Також зазначає про неправильне визначення судом розміру заподіяної моральної шкоди, оскільки вона визначена без належного врахування ступеню його душевних страждань внаслідок вимушених змін у його житті, пов'язаних з проведенням операції на щелепі, необхідності хірургічного втручання у майбутньому та погіршенні стану його здоров'я.

Захисником обвинуваченого було подано заперечення на апеляційну скаргу представника потерпілого, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційних вимог представника потерпілого. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ту обставину, що оскільки обвинуваченням не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному правопорушенні, то він не має правових підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди і не може понести покарання за злочин, який він не вчиняв.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, його захисника, представника цивільного відповідача, які підтримали подані у інтересах обвинуваченого апеляційні скарги, та заперечили проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого, потерпілого та його представника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого, його захисника, представника цивільного відповідача, та підтримали апеляційну скаргу представника потерпілого, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних скарг, допитавши свідка ОСОБА_7, заслухавши сторін у судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_1 в умисному нанесені середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_3 за обставин, викладених у вироку, стверджуються матеріалами справи, зокрема, поясненнями потерпілого та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, висновком судово-медичного експерта про характер і ступінь тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого, представника цивільного відповідача про те, що ОСОБА_1 не наносив удари у область щелепи потерпілого спростовуються показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_1 у помсту за побиття свого пасинка ОСОБА_10 один раз вдарив ОСОБА_3 у щелепу.

Також , при апеляційному розгляді був допитаний у якості свідка лікар ОСОБА_7, який здійснив прийом потерпілого ОСОБА_3 у травмпункті і підтвердив запис про час звернення ОСОБА_3 до травмпункту, та досліджений журнал реєстрації прийому хворих у травмпункт, у відповідності до якого потерпілий з ушкодженнями щелепи звернувся до медичного закладу 19.10.2002 р. о 22-05.

Проте, на думку колегії суддів, за умов підтвердження винуватості ОСОБА_1 у нанесенні удару потерпілому, зазначена обставина не суперечить висновкам суду про те, що тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_3 близько 23 години того ж дня.

Також є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях обвинуваченого складу злочину, так як останній наносив тілесні ушкодження потерпілому у стані сильного душевного хвилювання, оскільки докази перебування ОСОБА_1 у такому стані під час нанесення ОСОБА_3 удару у область щелепи у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Твердження апеляційної скарги захисника про невідповідність складання Акту судово-медичного дослідження №326 від 27.10.2012 року Правилам судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки вищевказаним нормативним актом регулюються питання проведення судово-медичних експертиз, а не судово-медичних обстежень чи досліджень, метою яких є виявлення ознак, які можуть бути підставами для відкриття кримінального провадження.

Доказам по справі судом першої інстанції надана належна оцінка і правова кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України є вірною.

Покарання обвинуваченому визначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України з урахуванням конкретних обставин справи, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, і є домірним вчиненому.

Судом з дотриманням вимог Цивільного Кодексу України вирішений цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Так, правомірно було відмовлено у стягненні з обвинуваченого коштів, сплачених у якості благодійного внеску до медичного закладу та коштів за неотримані послуги освітнього закладу, оскільки вони не є реальними обов'язковими втратами потерпілого, пов'язаними з діями ОСОБА_1

З урахуванням конкретних обставин справи судом вірно визначений розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди, який відповідає принципам об'єктивності , справедливості та виваженості.

Порушень кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 01.04.2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Суддя: Суддя: Суддя: