Рішення № 39762806, 03.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р.

Справа № 916/1698/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури – не з’явився,

від позивачів – не з'явились,

від відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Державного підприємства „Донецька залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” про стягнення заборгованості в сумі 437070,76 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання повернути майно, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Донецька звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Державного підприємства „Донецька залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” про:

- стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 437070,76 грн.,

- розірвання договору оренди № 5853/2013 від 30.10.2013 р., укладеного між РВ ФДМУ по Донецькій області та відповідачем;

- зобов’язання відповідача повернути державне майно – частини нежитлових вбудованих приміщень будівлі громадсько-торгівельного комплексу з приміським вокзалом та конкорсом для приміських пасажирів загальною площею 1496,46 кв.м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Сіверська, 4а, балансоутримувачу – вокзалу Донецьк ДП „Донецька залізниця” за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокуратурою м. Донецька встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” (відповідач) укладений договір оренди № 5853/2013 від 30.10.2013 р. на державне майно - частину нежитлових вбудованих приміщень будівлі громадсько-торгівельного комплексу з приміським вокзалом та конкорсом для приміських пасажирів (реєстровий номер 01074957.148.ВПСДИИ001) загальною площею 1 496,46 кв.м, у тому числі: на першому поверсі - 282,18 кв.м, на другому поверсі - 676,05 кв.м, на третьому поверсі - 538,23 кв.м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Сіверська, 4а, що перебуває на балансі вокзалу Донецьк ДП „Донецька залізниця” (балансоутримувач).

Пунктом 10.1 договору оренди встановлено, що даний договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 30.10.2013 р. по 24.10.2016 р. включно.

Пунктами 3.1, 3.6 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), та перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Наразі прокурор наголошує, що у відповідності з п. 5.11 договору оренди орендар зобов'язаний щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України); щоквартально до 10 числа проводити з орендодавцем звірку взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звірки на підставі наданих копій платіжних доручень.

Однак, за ствердженнями прокурора вказані зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону про оренду та п.п. 5.4, 5.11 договору оренди належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з грудня 2013 р. по лютий 2014 р. включно в розмірі 434601,55 грн. В свою чергу у зв'язку з фактичною наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати Регіональним відділенням була нарахована пеня за період з 16.01.2014 р. по 17.03.2014 р. в розмірі 2 469,21 грн. Таким чином, прокурор зазначає, що загальна заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 437070,76 грн., що підтверджується довідкою розгорнутого розрахунку боргу та пені.

Як вказує прокурор, листом від 24.02.2014 р. № 11-06-05-02193 Регіональне відділення ФДМУ повідомило відповідача про те, що останнім не виконуються істотні умови договору оренди в частині своєчасного перерахування орендної плати та попередило, що у разі невиконання вказаних вимог Регіональне відділення звернеться до суду з позовом про розірвання договору оренди. Вказаний лист одержано відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.03.2014 р. Проте, станом на момент подачі позову відповіді від відповідача не отримано, заборгованість залишається несплаченою.

Наразі листом № 619 від 13.03.2014 року ДП „Донецька залізниця” повідомило Регіональне відділення, що орендар використовує державне майно, яке зазначене у договорі оренди № 5853/2013 від 30.10.2013 р.

Відтак, на думку прокурора, факт невиконання відповідачем обов'язків, встановлених п.п. 5.4, 5.11 договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою вимагати розірвання договору оренди № 5853/2013 від 30.10.2013 р.

Також прокурор вказує, що за приписами ч. 1 ст. 27 Закону про оренду у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також п.п. 5.12, 10.9, 10.10 договору оренди закріплено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу та вважається поверненим з моменту підписання акту приймання - передачі між орендарем та балансоутримувачем, або особою яку вкаже орендодавець.

Отже, виходячи з наведеного, прокурор вважає, що відповідач зобов’язаний повернути орендоване майно балансоутримувачу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.05.2014 р. позовну заяву Прокурора м. Донецька прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1698/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 26.05.2014 р.

23.05.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про розгляд справи без участі представника.

26.05.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшло від Державного підприємства „Донецька залізниця” клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку виробничою необхідністю та неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2014 р. розгляд справи № 916/1698/14 було відкладено на 16.06.2014 р. у зв’язку з вказаним клопотанням ДП „Донецька залізниця” та неявкою в засідання суду прокурора і представників сторін.

16.06.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про розгляд справи без участі представника у зв’язку з неможливістю забезпечення його явки для участі у розгляді справи.

Також 03.07.2014 р. від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, в яких Регіональне відділення повністю підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та просить їх задовольнити, при цьому просить розглядати справи без участі представника.

Представник позивача - ДП „Донецька залізниця” у судове засідання не з’явився, при цьому позивачем було надіслано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 16903/14 від 01.07.2014 р.). Вказане клопотання позивача судом відхилено з огляду на приписи ст. 69 ГПК України.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Однак, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом ухвала про порушення провадження у справі повернута до суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30 жовтня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” (орендар) укладений договір оренди № 5853/2013 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно – частини нежитлових вбудованих приміщень будівлі громадсько-торгівельного комплексу з приміським вокзалом та конкорсом для приміських пасажирів (реєстровий номер 01074957.148.ВПСДИИ001) загальною площею 1 496,46 кв.м, у тому числі: на першому поверсі - 282,18 кв.м, на другому поверсі - 676,05 кв.м, на третьому поверсі - 538,23 кв.м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Сіверська, 4а, що перебуває на балансі вокзалу Донецьк ДП „Донецька залізниця” (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком станом на 30.04.2013 р. і становить за незалежною оцінкою 22752462,16 грн.

В п. 1.2 договору вказано, що майно передається в оренду з метою розміщення технологічних та допоміжних приміщень по обробці продовольчих товарів, торговельних об’єктів з продажу непродовольчих товарів; торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари; торговельних об’єктів з продажу книг, газет та журналів, виданих іноземними мовами; суб’єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення.

Пунктами 3.1, 3.6 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами), та перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У відповідності з п. 5.11 договору оренди орендар зобов'язаний щомісяця до 15 числа надавати балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача). На вимогу орендодавця орендар має проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Пунктом 10.1 договору оренди встановлено, що даний договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 30.10.2013 р. по 24.10.2016 р. включно.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2013 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” (орендар) склали акт приймання-передавання об’єкту оренди (а.с. 19), відповідно до якого на виконання умов вищевказаного договору оренди від 30.10.2013 р. відповідачу було фактично передано в оренду частину нежитлових вбудованих приміщень будівлі громадсько-торгівельного комплексу з приміським вокзалом та конкорсом для приміських пасажирів (реєстровий номер 01074957.148.ВПСДИИ001) загальною площею 1 496,46 кв.м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Сіверська, 4а.

Вказані приміщення є державною власністю та перебувають у господарському віданні ДП „Одеська залізниця”, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 16.04.2014 р. (а.с. 28).

Між тим, як вказує прокурор, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п.п. 5.4, 5.11 договору оренди не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором оренди від 30.10.2013 року щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі за період з грудня 2013 р. по лютий 2014 р. включно в розмірі 434601,55 грн.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 434601,55 грн.

При цьому Регіональним відділенням ФДМУ здійснено нарахування пені за період з 16.01.2014 р. по 17.03.2014 р. в розмірі 2469,21 грн. з огляду на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати.

Адже за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов’язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 3.7 вказаного договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем - Регіональним відділенням ФДМУ правомірно здійснено розрахунок пені за період з 16.01.2014 р. по 17.03.2014 р., розмір якої становить 2469,21 грн. згідно наданого прокурором розрахунку (а.с. 20).

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і пені відповідач не оспорив, наявність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано останнім. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, як з’ясовано судом, позивачем – Регіональним відділенням ФДМУ було направлено на адресу орендаря – відповідача лист від 24.02.2014 р. № 11-06-05-02193, в якому останнього попереджено про необхідність сплати орендної плати та у разі невиконання цих вимог про ініціювання позову про розірвання договору оренди. Вказаний лист одержано відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.03.2014 р. Однак, вказаний лист залишений без відповіді відповідачем, заборгованість не сплачено ним.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 437070,76 грн., що підтверджується довідкою розгорнутого розрахунку боргу та пені (а.с. 20).

Як вже зазначалось, у відповідності зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В п. 10.6. договору оренди встановлено, що чинність цього договору може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірного договору оренди за рішенням суду на вимогу прокурора та позивачів є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

Підставою для розірвання спірного договору оренди майна прокурор та позивач визначать той факт, що орендарем не виконано вимоги п. 5.4, 5.11 договору оренди щодо внесення орендної плати за користування орендованим майном.

Разом з тим слід зазначити, що об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України).

В п. 8.4. договору оренди встановлено, що орендодавець має право відмовитися від даного договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не вносить плату за користування зазначеним майном протягом трьох місяців підряд.

Також в п. 8.5 договору оренди зазначено, що орендодавець може вимагати розірвання договору оренди у випадках, передбачених діючим законодавством України, в тому числі, якщо орендар не сплачує або несвоєчасно сплачує оренду плату.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем порушено зобов’язання щодо сплати орендної плати, що є порушенням істотної умови спірного договору оренди, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про розірвання договору оренди № 5853/2012 від 30.10.2013 р., укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по Донецькій області та відповідачем.

В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також, п.п. 5.12, 10.9, 10.10 договору оренди закріплено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу та вважається поверненим з моменту підписання акту приймання - передачі між орендарем та балансоутримувачем, або особою яку вкаже орендодавець.

Так, оскільки спірний договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем частини нежитлових приміщень, які ним орендуються за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про зобов’язання відповідача повернути вказані приміщення балансоутримувачу – ДП „Донецька залізниця, у якого приміщення перебувають на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, згідно Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затверджене наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 р. № 678, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області реалізує повноваження Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, оскільки здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на спірне майно. Як вже зазначалось, ДП „Донецька залізниця” є балансоутримувачем орендованого відповідачем майна. Тому у даних спірних правовідносинах саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та ДП „Донецька залізниця” можуть виступати позивачами.

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивачів прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір” (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що на 01.01.2014 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати - 1218 грн., відповідно розмір судового збору за подану у 2014 році позовну заяву немайнового характеру становить 1218 грн.

Згідно ч. 3 ст. 6 зазначеного Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором заявлено вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості та вимоги немайнового характеру про розірвання договору і зобов’язання повернути майно.

З огляду на вказане та враховуючи вищенаведені вимоги законодавства за поданий позов судовий збір мав бути сплачений відповідно до кожної із заявлених майнової і немайнових вимог. Відтак, позивач при самостійному зверненні до суду із заявленими позовними вимогами мав сплатити до бюджету судовий збір у розмірі 11177,42 грн. (8741,42 грн. + 1218,00 грн. + 1218, 00 грн.)

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивачів, які звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 11177,42 грн. до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Державного підприємства „Донецька залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” про стягнення заборгованості в сумі 437070,76 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання повернути майно задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” (65010, м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 33-А; код ЄДРПОУ 37679061) заборгованість з орендної плати в сумі 434601,55 грн. (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот одна гривня 55 коп.) та пеню в сумі 2469,21 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень 21 коп.), всього 437070,76 грн. (чотириста тридцять сім тисяч сімдесят гривень 76 коп.), на користь державного бюджету (р/р 31116094700002, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач банк - Донецьке ГУК/м. Донецьк, код ЄДРПОУ 37967785, МФО 834016).

3. Розірвати договір оренди № 5853/2013 від 30.10.2013 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97; код ЄДРПОУ 13511245) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” (65010, м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 33-А; код ЄДРПОУ 37679061) на державне майно - частини нежитлових вбудованих приміщень будівлі громадсько-торгівельного комплексу з приміським вокзалом та конкорсом для приміських пасажирів (реєстровий номер 01074957.148.ВПСДИИ001) загальною площею 1496,46 кв.м, у тому числі: на першому поверсі - 282,18 кв.м, на другому поверсі - 676,05 кв.м, на третьому поверсі - 538,23 кв.м, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Сіверська, 4а, що перебуває на балансі ДП „Донецька залізниця”.

4. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” (65010, м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 33-А; код ЄДРПОУ 37679061) повернути балансоутримувачу – ДП „Донецька залізниця” за актом приймання-передачі державне майно - частину нежитлових вбудованих приміщень будівлі громадсько-торгівельного комплексу з приміським вокзалом та конкорсом для приміських пасажирів (реєстровий номер 01074957.148.ВПСДИИ00Г) загальною площею 1496,46 кв.м, у тому числі: на першому поверсі - 282,18 кв.м, на другому поверсі - 676,05 кв.м, на третьому поверсі - 538,23 кв.м, вартістю 22752462,16 грн., які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Сіверська, 4а.

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІМ-Мобілія” (65010, м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 33-А; код ЄДРПОУ 37679061) на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 11177/одинадцять тисяч сто сімдесят сім/грн. 42 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2014 р.

Суддя Петров В.С.