Постанова № 39762307, 15.07.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 р. Справа № 805/7601/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» м. Донецьк

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про: скасування податкового повідомлення - рішення від 28.05.2014 р. № 0003052201

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» м. Донецьк звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 р. № 0003052201.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки акту перевірки на підставі яких відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1770738 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 885369 грн., є хибними та такими, що спростовуються наявними первинними документами, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.05.2014 р. № 0003052201 підлягає скасуванню.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглянути справу в письмовому провадженні.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України особа, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі наведеної норми, а також врахувавши заяву позивача, суд прийшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» м. Донецьк є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 05744121, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, щодо взаємовідносин із платникам податків ТОВ «НІЦАХОН», ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШИН» за період грудень 2013 р., за результатами якої складено акт №304/05-62-22-01/05744121 від 20.05.2014 р., який було отримано 22.05.2014 р.

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) та порушення п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість по рядку 25 Декларації за грудень 2013 р. на суму 1770738 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подані заперечення від 29.05.2014 р. № К-0567. Листом-повідомленням від 29.05.2014 р. № К-0571 позивачем повідомлено податковий орган про направлення поштою заперечень на акт перевірки. Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення по заперечення на акт перевірки отримані відповідачем 06.06.2014 р.

28.05.2014 р. податковим органом на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003052201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1770738 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 885369 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковий кредит ТОВ «ТРК «Україна» за грудень 2013 р. сформовано за рахунок наступних постачальників: ТОВ «НІЦАХОН» на суму 1394667 грн. та ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШИН» на суму 376071 грн.

Згідно акту перевірки ТОВ «НІЦАХОН» (змінено назву ТОВ «Укрспецфрахт»), знаходиться на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. На запит відповідача від ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано довідку зустрічної звірки від 26.02.2014 р. № 635/26-59-22-03/36530505 щодо взаємовідносин з ТОВ «ТРК «Україна».

Згідно інформації вказаної у даній довідці видами діяльності ТОВ «НІЦАХОН» є видання журналів і періодичних видань, виробництво кіно - та відеофільмів, телевізійних програм. Станом на 01.12.2013 року загальні чисельність працюючих склала 49 осіб. Послуги по створюванню аудіо - візуальних творів здійснювалися за допомогою ТОВ «РОКФОР МАРКЕТ», ТОВ «ВЕЛТОРГ 2013».

В акті зазначено, що згідно інтегрованої автоматизованої системи ДПС «Податковий облік» підсистеми «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «ТРК «Україна» мінімізувало податки з залученням податкових ям, а саме створення аудіо-візуальних творів здійснювалось по ланцюгу ТОВ «ПРОМ-ПРОЕКТ» - ТОВ «РОКФОР МАРКЕТ» - та ТОВ «ВЕЛТОРГ 2013» - ТОВ «НІЦАХОН»- ТОВ «ТРК «Україна».

Також згідно акту перевірки ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН», знаходиться на обліку у ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ Міндоходіву м. Києві. Станом на час складання акту перевірки 20.05.2014 р., довідку щодо підтвердження взаємовідносин з позивачем не отримано.

Згідно даних інтегрованої автоматизованої системи ДПС «Податковий облік» підсистеми «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що створення аудіо - візуального твору відбулось за допомогою послуг наданих ТОВ «ЮНІКОН-С». Також встановлено, що податкове зобов'язання, яке сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН» не підтверджено актом про неможливість проведення зустрічної звірки № 237/20-33-22-03-07/38365039 від 25.03.2014 р., податковий кредит по податку на додану вартість ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН» не підтверджено актом № 178/22-03/35083342 від 29.04.2014 р. Також у ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН» не підтверджено зобов»язанння по взаємовідносинам з ТОВ «ТРК Україна».

Таким чином, податковий кредит ТОВ «ТРК Україна» сформований по податковій декларації за грудень 2013 р. не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН».

Відповідач робить висновок того, що взаємовідносини позивача по ланцюгу ТОВ «ПРОМ-ПРОЕКТ» - ТОВ «РОКФОР МАРКЕТ» - та ТОВ «ВЕЛТОРГ 2013» - ТОВ «НІЦАХОН»- ТОВ «ТРК «Україна» та ТОВ «ЮНІКОН-С» - ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН» не спричиняють реального настання правових наслідків. В зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування витрат по операціях з ТОВ «НІЦАХОН» та ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН» в розумінні ст. 134 ПК України та право на формування податкового кредиту за грудень 2013 р. у сумі 1394667 грн. та у сумі 376071 грн. відповідно.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецфрахт» (продюсер) 20.09.2013 року було укладено договір № ТРК-006371/2013 на виробництво аудіовізуальних творів-телевізійних передач, відповідно якого позивач замовив у продюсера роботи/послуги з виробництва 86 випусків аудіовізуальних творів-телевізійних передач під назвою «Говорить Україна» (а.с. 44-57).

На виконання умов договору між сторонами угоди було підписано акти прийому передачі, згідно яких продюсер передав, а замовник прийняв 63-86 випуски твору «Говорить Україна» через ftp-сервер, дата завантаження на сервер - з 17.10.2013 р. по 30.12.2013 р. (а.с. 58-67).

ТОВ «Укрспецфрахт» були виписані податкові накладні (а.с. 72-81). Вказані податкові накладні було включено позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Та була здійснена оплата відповідно до платіжних документів (а.с. 68-71).

Крім того, позивачем в доказ реально виконаної угоди надано ефірну довідку про вихід програми «Говорить Україна» в ефір у грудні 2013 року (а.с. 94-95).

23.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецфрахт» (продюсер) було укладено договір № ТРК-006376/2013 на виробництво аудіовізуального твору: документального фільму під робочою назвою «Планет мавп. Куди зникають розумні діти?» (а.с. 96-114).

На виконання умов договору між сторонами угоди було підписано акт прийому передачі, згідно якого продюсер передав, а замовник прийняв аудіовізуальний твір - документальний фільм під робочою назвою «Планета мавп. Куди зникають розумні діти?» через ftp-сервер, дата завантаження на сервер - 11.03.2014 р. (а.с. 115).

ТОВ «Укрспецфрахт» була виписана податкова накладна (а.с. 117). Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Та була здійснена оплата відповідно до платіжного документу (а.с. 118).

15.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ АП» (продюсер) (в подальшому змінено назву на ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШН») було укладено договір № ТРК-007425/2013 на виробництво аудіовізуальних творів - телевізійних передач під робочою назвою «Тайний код взломан» (а.с. 118-133).

На виконання умов договору між сторонами угоди було підписано акт прийому передачі, згідно якого продюсер передав, а замовник прийняв п'ять випусків аудіовізуальних творів - телевізійних передач з назвою «ЕДА», «ПАРАЛЛЕЛЬНЫЕ МИРЫ», «ПИРАМИДЫ», «ЖЕНЩИНЫ», «МУЗЫКА», які входять до циклу телевізійних передач під робочою назвою «Тайний код взломан», на матеріальних носіях DVD дисках (а.с. 134).

ТОВ «ФРЕШ АП» було виписано податкові накладні (а.с. 137-138). Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Та була здійснена оплата відповідно до платіжних документів (а.с. 135-136).

Крім того, позивачем в доказ реально виконаної угоди надано ефірну довідку про вихід програми «Тайний код взломан» в ефір у січні 2014 року (а.с. 142).

Спірним питанням по даній справі є правомірність коригування податковим органом податкового кредиту позивача за угодами, які відповідач фактично вважає нікчемними.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1. та 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з ТОВ «НІЦАХОН» (ТОВ «Укрспецфрахт») та ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШИН» (ТОВ «ФРЕШ АП») набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямований, а отже підтверджують правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування податкового кредиту.

Судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки позивача, щодо не підтвердження податкового кредиту ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», що сформований за здійсненими господарськими операціями з ТОВ «НІЦАХОН» (ТОВ «Укрспецфрахт») та ТОВ «ТЕЛЕМИР ПРОДАКШИН» (ТОВ «ФРЕШ АП») на підставі інших актів податкових органів, оскільки нормами Податкового кодексу України право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від інших перевірок по ланцюгу придбання товарів (отримання послуг).

Крім того суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки.

Вказані в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, який здійснив перевірку, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Вироків стосовно посадових контрагентів позивача суду не надано.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», «Булвес» АД проти Болгарії», позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що матеріалами справи спростовуються висновки акту перевірки та відповідачем не доведено суду порушення позивачем норм Податкового кодексу на підставі яках прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.05.2014 р. № 0003052201 прийнято відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що підлягає скасуванню.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 28.05.2014 р. № 0003052201 - задовольнити в повному повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 28.05.2014 р. № 0003052201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1770738 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 885369 грн.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.