Рішення № 39761203, 03.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10159/14 03.07.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди у порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 порушено провадження у справі №910/10159/14 та призначено її до розгляду на 19.06.2014 року.

06.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 27.05.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 19.06.2014, суд відклав розгляд справи на 03.07.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У судове засідання 03.07.2014 представник позивача не з'явився, проте про дату час та місце проведення якого повідомлений належним чином, про що свідчить його власноручний підпис на розписці про відкладення розгляду справи від 19.06.2014 року.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду від 27.05.2014 та 19.06.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення представника відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення. (а. с. 68; 79)

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013 між Акціонерним товариством «Страхова компанія "АХА Страхування" (правонаступником якого є позивач, відповідно до положень Статуту), як страховиком, та ОСОБА_1, як страхувальником, та Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк», як вигодонабувачем, укладено договір №ТП101156Га/13х добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом страхування за яким є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1. (а. с. 43-52)

Відповідно до довідки №9254242 про дорожньо-транспортну пригоду, 26.08.2013 по вул..СТ Літнє, у н/п Покотилівка, Харківського р-ну, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 (страхувальника), та транспортним засобом марки "Great Wall Hover", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (а. с. 59-60)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого постановою Харківського районного суду Харківської області від 15.10.2013 у справі №635/8755/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 10)

Як вбачається із матеріалів справи, 27.08.2013 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за договором №ТП101156Га/13х від 22.04.2013, та зазначив, що дану виплату просить здійснити на рахунок ТОВ «Артсіті» по системі «Аваль-Експрес». (а. с. 39-42)

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1, визначена на підставі Звіту №36/08/13 від 06.09.2013, у розмірі 15977,17 грн. (а. с. 19-38)

Розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку-фактури №1-00002236 від 31.08.2013 із калькуляцією №1.002.13.1 від 30.08.2013 та становить, відповідно до страхового акту №1.002.13.10678/VESKO31370 від 05.09.2013 та розрахунку до нього у розмірі 14291,92 грн. (а. с. 11-16)

Позивач, враховуючи умови договору №ТП101156Га/13х від 22.04.2013 та відповідно заяви страхувальника, перерахував на рахунок ТОВ «Артсіті» суму страхового відшкодування у розмірі 14291,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням №56215 від 06.09.2013 року. (а. с. 9)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "Great Wall Hover", державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» (відповідач у справі), за полісом №АС3624079, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ. (а. с. 70)

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 12.02.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою №1187/26/ЦВ про стягнення заборгованості в порядку регресу, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав. (а. с. 8)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Харківського районного суду Харківської області від 15.10.2013 у справі №635/8755/13-п встановлено вину ОСОБА_3 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Great Wall Hover", державний номер НОМЕР_2. (а. с. 10)

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував транспортним засобом марки "Great Wall Hover", державний номер НОМЕР_2, застрахована за полісом №АС3624079, виданим Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» (відповідач у справі), відповідно до витягу з Єдиної централізованої бази України МТСБУ. (а. с. 70)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №ТП101156Га/13х від 22.04.2013 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 9 Закону України "Про страхування", розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно висновком експертного дослідження, тобто сума, яка заявлена до стягнення в порядку регресу не може перевищувати вартість матеріального збитку, встановленого експертним дослідженням.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено у полісі №АС3624079, виданого відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія», розмір франшизи становить 1000,00 грн., яка вирахувана позивачем при зверненні із даним позовом до суду (14291,92 грн. - 1000,00 грн. = 13291,92 грн.)

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із страхового акту №1.002.13.10678/VESKO31370 від 05.09.2013 та рахунку-фактури №1-00002236 від 31.08.2013 із калькуляцією №1.002.13.1 від 30.08.2013, виставленого ТОВ «Артсіті», до загальної суми страхового відшкодування включено вартість полірування ТЗ марки «Toyota», державний номер НОМЕР_1 у розмірі 50,00 грн.

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість полірування, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 13241,92 грн. (13291,92 грн. - 50,00 грн. = 13241,92 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м.Київ, вул.Констянтинівська, буд.56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, ідентифікаційний код 20474912) 13241 (тринадцять тисяч двісті сорок одну) гривню 92 копійки сплаченого страхового відшкодування та 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) гривень 13 копійок судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03.07.2014.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.07.2014 року

Суддя К.В. Полякова