Ухвала суду № 39761124, 01.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

01 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4988/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченко К.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2013р., скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 13.11.2013р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013р. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (далі-Товариство) звернулось в суд із позовом до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2013р., скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 13.11.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 1 квітня 2013р. між позивачем та ВАТ «Єдина торгова компанія» укладено контракт №RF/RD/79-13/11-M (далі-Контракт), за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу 201500 тон натру їдкого (гідроксиду натрію). Ціна товару, за домовленістю сторін повинна визначатись за допомогою формули за кожні 10500 тон товару (п.2.2. Контракту) і за кожну тону товару окремо (п. 2.3).

Відповідно до специфікації №9 від 21 жовтня 2013р., у листопаді 2013р. ВАТ «Єдина торгова компанія» зобов'язувалось поставити позивачу 5615,0 +/- 10% тон гідроксиду натрію, за ціною 297,50 доларів США за 1 тону, а всього 1 670 462,50 доларів США +/- 10%.

08.11.2013р. позивач подав до Митниці електронну митну декларацію №504010000/2013/002448, в якій визначив митну вартість товару за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим п.1 ч.1 ст.57МК України та на підтвердження її вартості надав необхідні документи.

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим витребував у позивача додаткові документи, зокрема документи на підтвердження оплати страхування товару.

Позивач повідомив Митницю, що страхування товару не здійснювалось, оскільки умовами Контракту це не передбачено. В своєму Листі позивача пояснив причин відсутності у нього договорів із третіми особами.

13.11.2013р. Митниця склала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за №504010000/2013/00017, в якій вказала, що основний метод визначення вартості товарів, на думку Митниці, не може бути застосовано, оскільки подані Товариством документи не містять всіх даних, які б підтверджували числові значення складової митної вартості: зокрема позивачем не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2013/000156/2 (далі-Рішення), в якому визначив митну вартість товарів за другорядним методом, передбаченим п.п.«б» п.2 ч.1 ст.57МК України - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.17-18).

У зв'язку із потребою використання товару у виробництві, позивач 08.11.2013р. подав до Митниці нову митну декларацію №504010000/2013/002499, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем Рішення (а.с.21-22).

Позивач вважає, що при подачі митної декларації вірно визначив митну вартість імпортованих товарів за основним методом, передбаченим МК України, а саме за ціною контракту, тоді як визначення відповідачем вартості товарів за другорядним методом, а саме за ціною подібних (аналогічних) товарів, є протиправним, оскільки подані для митного оформлення товару документи не містили будь-яких розбіжностей або неточностей.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 13.11.2013р. №504000003/2013/000156/2, прийняте Миколаївською митницею Міндоходів.

Визнано не чинною та скасовано картку відмови Миколаївської митниці Міндоходів від 13.11.2013р. №504010000/2013/00017 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав можливість визначити ціну товару за основним методом і Товариство надало йому усі необхідні для цього документи, а відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу є безпідставним.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством та ВАТ «Єдина торгова компанія» 1 квітня 2013р. укладено контракт №RF/RD/79-13/11-M, предметом якого є поставка позивачу 201500т. натру їдкого (гідроксиду натрію) (а.с.23-27). Ціна товару повинна визначатись за допомогою формули за кожні 10500т. товару (п.2.2. Контракту) і за кожну тону товару окремо (п.2.3). Відповідно до специфікації №9 від 21.10.2013р., у листопаді 2013 р. ВАТ «Єдина торгова компанія» повинно поставити позивачу 5615,0 +/- 10% тон гідроксиду натрію, за ціною 297,50 доларів США за 1 тону, а всього 1 670 462,50 доларів США +/- 10% (а.с.28).

У зв'язку із поставкою товару 08.11.2013р. позивачем подано до Митниці електронну митну декларацію за №504010000/2013/002448, в якій визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) (а.с.13-14) та подало наступні документи: Контракт, специфікацію №9, додаткову угоду від 25.04.2013р. №1, інвойс №ЕТК/ВЭС/ВХ-159 від 01.11.2013р., картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №504/2012/0000113 від 29 жовтня 2012р., накладну СМГС від 02.11.2013р., довідку про декларування валютних цінностей від 24.10.2013р. №43/40.4-24/Н, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару RUUA 3048394 від 05.11.2013 р., паспорти якості.

Працівниками Миколаївської митниці Міндоходів поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару із визначенням митної вартості за основним методом, оскільки спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, у зв'язку з чим зобов'язано позивача надати бухгалтерську інформацію щодо складової митної вартості товару, зокрема страхування товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, визначену згідно п.2.3. Контракту; договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

Позивачем 13.11.2013р. надано Митниці платіжне доручення в іноземній валюті №4644 від 08.11.2013р.; інформацію щодо біржових котирувань Caustic Soda (Europe) ICIS prising за останні 4 тижні, які формували ціну на товар, згідно умов Контракту; митну декларацію країни відправлення від 01.11.2013р. №10311090/011113/0006853.

Крім того, позивач повідомив Митницю, що сторони страхування товару не здійснювали, оскільки умовами Контракту це не передбачено, договори із третіми особами, пов'язані з контрактом не укладались, тому у Товариства вони відсутні.

У зв'язку з тим, що Товариством не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості, 13.11.2013р. працівниками Миколаївської митниці Міндоходів прийнята картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №504010000/2013/00017 (а.с.19-20) та рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2013/000156/2, в якому митна вартість визначена за другорядним методом, передбаченим пп. «б» п.2 ч.1 ст.57 МК України - за ціною подібних (аналогічних) товарів (а.с.17-18).

У зв`язку із необхідністю використання вказаного товару у виробництві, Товариством 08.11.2013р. подано до Митниці нову митну декларацію №504010000/2013/002499, в якій визначено ціну товару відповідно до прийнятого Митницею рішення (а.с.21-22).

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття митним органом спірних рішень, суд першої інстанції виходив з наступного.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст.53 Митного кодексу України. Відповідно до ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З наведеної норми вбачається, якщо страхування здійснювалось, то митний орган має право витребувати страхові документи для підтвердження складової митної вартості товару.

Судом першої інстанції встановлено, що страхування товару не здійснювалось, це також підтверджується повідомленням ВАТ «Єдина торгова компанія» на запит від 16.10.2013р. (а.с.52), про що митний орган було повідомлено.

За правилами ч.3 ст.53МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно ч.4 ст.53МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, ч.5,6 ст.53МК України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Отже, судова колегія вважає, що митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, які зазначені в ч.3, 4 ст.53МК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані усі необхідні документи, на підставі яких можливо визначити митну вартість товару для його митного оформлення, а саме: Контракт, специфікацію №9, додаткову угоду від 25.04.2013р. №1, інвойс №ЕТК/ВЭС/ВХ-159 від 01.11.2013р., картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №504/2012/0000113 від 29 жовтня 2012р., накладну СМГС від 02.11.2013р., довідку про декларування валютних цінностей від 24.10.2013р. №43/40.4-24/Н, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару RUUA 3048394 від 05.11.2013 р., паспорти якості (а.с.23-48).

В судовому засіданні представник Миколаївської митниці Міндоходів вказував на те, що відповідно до ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000р. №1644-III та ЗУ «Про страхування» від 07.03.1996р., в Україні існує такий вид обов'язкового страхування, як страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів. Виходячи з наведеного, представник відповідача вважав, що імпортований товар відноситься до небезпечних вантажів, а тому повинен бути застрахований, а вказана сума входити до митної вартості товару.

З рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації (а.с.17-20) вбачається, що митний орган посилався на відсутність інформації щодо страхування імпортованого товару.

Проте, з таким висновком митного органу погодитись не можливо, оскільки страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів є різними за змістом видами страхування.

Оскільки страхування товару та страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів не здійснювалось, позивачем і не було надано відповідних документів.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Товариства пояснив, що раніше аналогічний товар оформлявся митницею за ціною контракту, претензій щодо його страхування у відповідача не виникало. На підтвердження вказаного факту до матеріалів справи були додані відповідні ВМД. Цей факт, також підтвердив в судовому засіданні і представник митниці.

Як визначено в ст.49МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, з наведених норм митного законодавства вбачається, що митним органом не були здійсненні відповідні консультації, не наданий аналіз митному оформленню подібного товару раніше, що призвело до прийняття помилкового рішення про застосування митної вартості аналогічного товару.

Судова колегія також зазначає, що митним органам надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. В той же час, митним органом не доведена правомірність та обґрунтованість застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості товарів, передбаченого п.п.«б» п.2 ч.1 ст.57МК України - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Застосування другорядного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів можливо тільки у разі неможливості застосування кожного попереднього методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Миколаївська митниця Міндоходів не надала належних доказів та не обґрунтувала правомірність митного оформлення товару за його митною вартістю визначеною не за першим, а за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не довела здійснення заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що працівниками Миколаївської митниці Міндоходів неправомірно застосований другорядний метод, оскільки позивачем надані усі документи, які підтверджують обґрунтованість вартості товару.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицької

К.В. Кравченко