Рішення № 39761089, 08.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24812/13 08.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан»

про стягнення 2 367 427, 50 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С. Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Грищенко О.М. за довіреністю б/н від 19.11.2013 р.;

Коверга А.П. за довіреністю б/н від 03.02.2014 р.;

від відповідача: Карманніков М.О. за довіреністю б/н від 29.07.2013 р.

В судовому засіданні присутній вільний слухач ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму в розмірі 2 367 427, 50 грн. та стягнення 2 367 427, 50 грн. основного боргу. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору про надання дозволу на користування програмним забезпеченням SAP та послуг підтримки № SAPUA37-рпк//2008 від 27.06.2008 р. він надав відповідачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP, про що сторони підписали Акт передачі прав (дозволу) користування програмним забезпеченням SAP № 868414/2R/2008 від 27.06.2008 р. на загальну суму 2 367 427, 50 грн. Як зазначає позивач, відповідач мав оплатити вартість користування програмним забезпеченням протягом 14 банківських днів з дати отримання рахунку. У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення боргу й рішенням від 12.06.2012 р. у справі № 5011-23/5116-2012 відповідний позов було задоволено частково, однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України вказане рішення було скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, апеляційний суд виходив з того, що пунктом 5.3 спірних Договорів сторонами було передбачено, що рахунок підлягає сплаті партнером протягом 14 банківських днів з дати отримання такого рахунку. Встановивши, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення та вручення відповідачу рахунків позивача на оплату наданих прав користування програмним забезпеченням SAP, апеляційний суд вказав, що неможливо встановити настання порушення строків оплати згідно умов Договорів. Наразі, як зазначає позивач, він на виконання п. 5.3. Договору направив відповідачу рахунок-фактуру № 849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. на суму 2 367 427, 50 грн., який було отримано відповідачем 11.10.2012 р. Враховуючи зазначене, оскільки відповідач так і не здійснив відповідні платежі з оплати вказаного рахунку, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом. При цьому, він вказує на те, що строк позовної давності за спірними вимогами перервався, у зв'язку з його зверненням до суду з позовом, який було розглянуто у справі № 5011-23/5116-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/24812/13, розгляд справи призначено на 04.02.2014 р.

31.01.2014 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/24812/13 було передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/24812/13 та призначено її до розгляду на 19.02.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. справу № 910/24812/13 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/24812/13 та призначено її до розгляду на 19.02.2014 р.

Судове засідання, призначене на 19.02.2014 р., з технічних причин не відбулось.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. розгляд справи було призначено на 18.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/24812/13 було передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/24812/13 та призначено її до розгляду на 18.03.2014 р.

У судовому засіданні 18.03.2014 р. судом було оголошено перерву до 08.04.2013 р.

04.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про застосування строків позовної давності, відповідно до якого він зазначає, що Додатком № 2 до Договору було встановлено графік надання прав користування та план платежу за надання прав користування, у відповідності до якого відповідач зобов'язаний був здійснити наступні платежі: до 25.10.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.11.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.12.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.01.2009 р. 295 928, 44 грн., до 25.02.2009 р. 295 928, 44 грн., до 25.03.2008 р. 295 928, 44 грн. Станом на 20.04.2012 р. строк позовної давності щодо вимог відносно вказаних платежів збіг і пред'явленням позову 20.04.2012 р., згідно з твердженнями відповідача, перерватись не міг. Щодо іншої частини боргу в сумі 591 856, 86 грн. вимоги були розглянуті в судовому порядку і відповідно в цій частині, на думку відповідача, провадження у справі має бути припинено.

Крім того, від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких він вказує на те, що спірний Договір є договором на користь третьої особи, а саме: на його підставі у АТ «АК «Богдан-Моторс» виникає право вимагати від позивача надання прав користування програмним забезпеченням. Як зазначає відповідач, у відповідності до п. 8.4. Договору він мав у разі продажу кінцевому користувачу прав, не пізніше ніж через 5 днів передати позивачу заповнену кінцевим користувачем заявку на інсталяцію, завірену копію листа, що підтверджує передачу прав користування програмним забезпеченням та лист кінцевого користувача, що підтверджує отримання прав користування програмним забезпеченням. При цьому, згідно з п. 8.5. після отримання позивачем документів, що зазначені в п. 8.4. Договору, він мав надати фактичну можливість вивантаження програмного забезпечення шляхом направлення контактній особі, що зазначена в заявці на інсталяцію, листа повідомлення про умови отримання прав шляхом вивантаження програмного забезпечення, який також мав включати адресу, логін та пароль доступу до програмного забезпечення. Водночас, як зазначає відповідач, ні він, ні кінцевий користувач не надавали позивачу заявку на інсталяцію, лист від кінцевого користувача, а позивач не направляв лист-повідомлення з адресою, логіном та паролем доступу до програмного забезпечення, а отже, зобов'язання позивача виконані не були. З огляду на вказане, відповідач посилаючись на приписи ст. 538 ЦК України, стверджує про відмову від здійснення оплати.

Також, 04.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, мотивоване тим, що позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача за спірним Договором і постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2013 р. у справі № 5011-23/5116-2012 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

04.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від позивача, який зазначає, що в даному випадку перебіг позовної давності перервався, у зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом щодо стягнення боргу за спірним договором. При цьому, підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України підстав, на його думку, не має, оскільки підставою позову у даній справі є інші обставини, а саме: не виконання відповідачем обов'язку з оплати виставленого позивачем рахунку. Крім того, позивач звертає увагу на відмінність позовних вимог у відповідних справах.

У судовому засіданні 08.04.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про витребування від позивача оригіналу заповненої кінцевим користувачем заявки на інсталяцію (передбачена п. 8.4. Договору); оригіналу листа від АТ «АК «Богдан Моторс», що підтверджує отримання прав користування програмним забезпеченням SAP ПАТ «АК «Богдан Моторс» (передбачений п. 8.4. Договору); оригіналу листа-повідомлення від ТОВ «САП Україна» про умови отримання прав шляхом вивантаження програмного забезпечення (Download letter) із доказами направлення контактній особі, зазначеній в заявці на інсталяцію (передбачений п. 8.5. Договору); відомості щодо наданих ліцензійних ключів (постійних та обмежених), що надають доступ до програмного забезпечення (передбачені п. п. 11.11 - 11.13 Договору).

У судовому засіданні 08.04.2014 р. судом було оголошено перерву до 15.04.2014 р. Розгляд клопотань відповідача відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

14.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від позивача, який зазначає, що надані ним первинні бухгалтерські документи в якості доказів отримання відповідачем товару відповідають вимогам чинного законодавства. Також, позивач звертає увагу на те, що плата за послуги, про які йде мова в п. 2.1. Договорів, не є предметом вимог у даній справі. При цьому, він зазначає про наявність у нього документів, про витребування яких заявлено відповідачем відповідне клопотання та надає їх суду, а також вказує на те, що відповідачу ще у 2007 році було надано лист Download letter з адресою інтернет ресурсу, логіном та паролем, що створені для кожного кінцевого користувача, які є достатніми для користування відповідними послугами. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач замовляв послуги з підтримки програмного забезпечення, що свідчить про фактичне використання такого програмного забезпечення.

У судовому засіданні 15.04.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 15.04.2014 р. судом було оголошено перерву до 24.04.2014 р. Розгляд клопотань відповідача відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

24.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 24.04.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. на підставі клопотання представника відповідача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.05.2014 р.

23.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від позивача, який зазначає про абсурдність твердження відповідача про те, що послуги позивачем не надавались, оскільки відповідач одержані послуги передав кінцевому споживачу - ВАТ «Луцький автомобільний завод» та, крім того, були підписані додаткові угоди про внесення змін до договору щодо порядку проведення розрахунків за отримані послуги. При цьому, позивач надає до матеріалів справи фотокопії окремих документів, про витребування яких заявлено відповідачем, зроблені з матеріалів справи № 5011-23/5116-2012 та просить витребувати вказану справу з архіву для перевірки позиції відповідача.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він звертає увагу, зокрема, на те, що оплата відповідачем наданих позивачем послуг, не залежить від фактичного використання програмного забезпечення кінцевим користувачем.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. судом було оголошено перерву до 10.06.2014 р. Розгляд клопотань відповідача відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

06.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від позивача, який повторно наголошує на безпідставності заперечень відповідача проти позову. При цьому, позивач заперечує проти клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, вважаючи, що такий строк перервався, а також проти клопотання про припинення провадження у справі, оскільки в даному випадку, на його думку, має місце інша підстава позову, ніж у справі № 5011-23/5116-2012, а саме: порушення зобов'язання з оплати за рахунком № 849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. справу № 910/24812/13 було передано для розгляду колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/24812/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 08.07.2014 р.

У судовому засіданні 08.07.2014 р. від представника позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму в розмірі 2 367 427, 50 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд вирішив її задовольнити, прийняти відмову позивача від вказаних позовних вимог та припинити в цій частині провадження у справі.

Так, приписами ст. 22 ГПК України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він відмовляється від позову в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму в розмірі 2 367 427, 50 грн., підписана уповноваженою особою.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, його відмова від частини позовних вимог не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Від представника відповідача у судовому засіданні надійшли додаткові документи у справі, а саме: Довідка ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» про те, що відповідач не отримував від позивача дозволу (ліцензії) на використання програмного забезпечення SAP, як і не створював в системі для АТ «АК «Богдан Моторс» технічної інсталяції.

Крім того, від представника відповідача надійшло повторно клопотання про витребування від позивача оригіналу заповненої кінцевим користувачем заявки на інсталяцію (передбачена п. 8.4. Договору); оригіналу листа від АТ «АК «Богдан Моторс», що підтверджує отримання прав користування програмним забезпеченням SAP ПАТ «АК «Богдан Моторс» (передбачений п. 8.4. Договору); оригіналу листа-повідомлення від ТОВ «САП Україна» про умови отримання прав шляхом вивантаження програмного забезпечення (Download letter) із доказами направлення контактній особі, зазначеній в заявці на інсталяцію (передбачений п. 8.5. Договору); відомості щодо наданих ліцензійних ключів (постійних та обмежених), що надають доступ до програмного забезпечення (передбачені п. п. 11.11 - 11.13 Договору).

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про витребування доказів у справі, суд вирішив його відхилити, оскільки воно неналежним чином обґрунтоване в контексті предмету доказування у даній справі.

Також, суд відхилив клопотання позивача про витребування з архіву суду для дослідження матеріалів справи № 5011-23/5116-2012, оскільки значення при вирішенні даного спору має саме рішення суду, прийняте у вказаній справі. У свою чергу докази, долучені до зазначеної справи, якщо вони стосуються предмету спору у даній справі, можуть бути подані повторно до суду при розгляді даного спору і обґрунтованих причин неможливості їх подання, в тому числі шляхом ознайомлення сторін з матеріалами справи № 5011-23/5116-2012 та зняття з неї копій, суду не представлено.

У судовому засіданні 08.07.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2008 р. між позивачем (товариство) та відповідачем (партнер) було укладено Договір про надання дозволу на користування програмним забезпеченням SAP та послуг підтримки № SAPUA37-рпк//2008, відповідно до п. 2.1. якого позивач зобов'язався надати визначеним відповідачем особам дозвіл (ліцензію) на використання програмного забезпечення SAP (прикладний програмний засіб).

Крім того, згідно з п. 2.4 Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з підтримки переданого відповідачу програмного забезпечення SAP, а партнер оплатити такі послуги в порядку та розмірах, зазначених цим Договором, а також в Додатках до нього.

Відповідно до п. 5.1. Договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість користування програмним забезпеченням SAP у розмірі 2 367 427, 50 грн.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата здійснюється на підставі погодженого плану платежів відповідно до Додатку № 2 до цього Договору.

Зокрема, Додатком № 2 до Договору було встановлено графік надання прав користування та план платежу за надання прав користування, у відповідності до якого відповідач зобов'язаний був здійснити наступні платежі: до 25.10.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.11.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.12.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.01.2009 р. 295 928, 44 грн., до 25.02.2009 р. 295 928, 44 грн., до 25.03.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.03.2008 р. 295 928, 44 грн., до 25.05.2008 р. 295 928, 44 грн.

При цьому, пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що рахунок підлягає оплаті відповідачем протягом 14 банківських днів з дати отримання ним такого рахунку.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору було надано відповідачу дозвіл на користування програмним забезпеченням SAP та його інсталяції шляхом відповідної передачі ліцензій в кількості наступних користувачів: пакет ERP (включає 5 професійних користувачів) - 1; професійний користувач - 115; професійний користувач з обмеженими правами - 45; ліцензія «Документообігу» SAP «Document Management System» - 30; База даних Oracle - 1, всього на суму 2 367 427, 50 грн., про що сторони підписали Акт передачі прав користування програмним забезпеченням SAP № 864814/2R/2008 від 27.06.2008 р.

В Акті відзначено, що програмне забезпечення передається за електронними каналами зв'язку шляхом вивантаження програмного забезпечення з Інтернету та шляхом надання доступу до мережі SAP порталу за адресою: http://www.service.sap.com. Крім того, в Акті зазначається, що сторони не мають жодних претензій щодо наданого дозволу та переданого позивачем відповідачу ПЗ.

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення боргу й рішенням від 12.06.2012 р. у справі № 5011-23/5116-2012 відповідний позов було задоволено частково, однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України вказане рішення було скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд виходив з того, що пунктом 5.3 спірних Договорів сторонами було передбачено, що рахунок підлягає сплаті партнером протягом 14 банківських днів з дати отримання такого рахунку. Встановивши, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення та вручення відповідачу рахунків позивача на оплату наданих прав користування програмним забезпеченням SAP, апеляційний суд вказав, що неможливо встановити настання порушення строків оплати згідно умов Договорів.

Обставини, встановлені у справі № 5011-23/5116-2012, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

В подальшому, позивач на виконання п. 5.3. Договору направив відповідачу рахунок-фактуру № 849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. на суму 2 367 427, 50 грн., який було отримано відповідачем 10.10.2012 р., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення та опису-вкладення.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку, з урахуванням висновків апеляційного господарського суду, викладених у справі № 5011-23/5116-2012, з якими також погодився Вищий господарський суд України, строк з виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості користування програмним забезпеченням настав лише 31.10.2012 р., тобто через 14 банківських днів після отримання ним виставленого позивачем рахунку.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки його перебіг почався лише з початком прострочення відповідачем зобов'язання з оплати, тобто з 31.10.2012 р.

Так, відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Також, суд відхиляє доводи щодо необхідності припинити провадження у справі з огляду на те, що частина вимог відносно суми спірного боргу вже була предметом розгляду у справі № 5011-23/5116-2012.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В даному випадку, позивач вказує на невиконання відповідачем обов'язку з оплати, не зважаючи на настання строку виконання такого зобов'язання, враховуючи направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури.

Під час розгляду справи № 5011-23/5116-2012 вказані підстави не входили до обґрунтування позовних вимог, в тому числі з причин того, що позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № 849123-2008/2R-2012 від 09.10.2012 р. на суму 2 367 427, 50 грн. лише в жовтні 2012 року, тобто вже після завершення розгляду справи № 5011-23/5116-2012.

Оскільки у визначений умовами укладеного між сторонами Договору строк, відповідач так і не розрахувався, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить ознаки ліцензійного договору та договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач отримав від позивача дозвіл на користування програмним забезпеченням SAP та його інсталяції шляхом відповідної передачі ліцензій, однак в обумовлені строки не сплатив їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується доводів відповідача про те, що зобов'язання позивача виконані не були, оскільки ні відповідач, ні кінцевий користувач не надавали позивачу заявку на інсталяцію та лист від кінцевого користувача, а позивач не направляв лист-повідомлення з адресою, логіном та паролем доступу до програмного забезпечення, - до уваги судом не приймаються.

Так, дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Водночас, посилаючись на те, що позивач не направляв контактній особі лист-повідомлення з адресою, логіном та паролем доступу до програмного забезпечення, відповідач ігнорує той факт, що саме дане зобов'язання є зустрічним по відношенню до зобов'язання відповідача, визначеного п. 8.4. Договору з надання позивачу заповненої кінцевим користувачем заявки на інсталяцію, завіреної копію листа, що підтверджує передачу прав користування програмним забезпеченням та листа кінцевого користувача, що підтверджує отримання прав користування програмним забезпеченням.

Як про те вказує відповідач, він зазначених у п. 8.4. Договору документів позивачу не направляв, а відповідно, не має права посилатись на не виконання позивачем обов'язків, визначених п. 8.5. Договору, як на підставу звільнення від обов'язку з оплати.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо розрахунків з позивачем, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

При цьому, що стосується позовних вимог, щодо яких суд припинив провадження, то слід враховувати, що відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А; код ЄДРПОУ 32347815) перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5; код ЄДРПОУ 31242924) грошову суму в розмірі 2 367 427, 50 грн., - припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А; код ЄДРПОУ 32347815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5; код ЄДРПОУ 31242924) 2 367 427 (два мільйони триста шістдесят сім тисяч чотириста двадцять сім) грн. 50 коп. основного боргу та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко