Постанова № 39761085, 09.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2014 року 15:35 № 826/7180/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФГАРАНТ"доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпровизнання дій протиправними,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРПРОФГАРАНТ" (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпрофгарант», за результатами якої було складено Акт від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрпрофгарант» (ЄДРПОУ 38193308) за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.03.2014р.»; визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складення Акту від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрпрофгарант» (ЄДРПОУ 38193308) за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.03.2014р.».

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перевірка проводилася відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та Відповідачем протиправно внесено в Акт перевірки недостовірні дані.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що на адресу ТОВ "УКРПРОФГАРАНТ" Податковим органом підготовлено Запит від 16.04.2014 р. №3029/10/26-51-15-01-127 про інформації та документального підтвердження з питань декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період лютий 2014 року.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРПРОФГАРАНТ" за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року. За результатом зустрічної звірки було складено акти від 08.05.2014 р. №282/26-51-22-03/38193308 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРПРОФГАРАНТ" за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року (далі по тексту - Акти про неможливість проведення зустрічної звірки).

В Акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що у ТОВ "Укрпрофгарант" (ЄДРПОУ 38193308) відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У ТОВ "Укрпрофгарант" (ЄДРПОУ 38193308), відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпрофгарант», за результатами якої було складено Акт від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрпрофгарант» (ЄДРПОУ 38193308) за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.03.2014р.», Суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.20.1.6. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно з пунктом 6 Порядку визначено, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Відповідно до пункту 7 Порядку визначено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З огляду на вказані правові норми вбачається, що проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

При цьому заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки.

Суд звертає увагу, що відповідно до висновку від 16.03.2014 р. №177 про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міндоходів України, встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою.

Разом з тим, у межах спірних правовідносин Податковий орган зустрічної звірки Позивача не проведено, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача не здійснено, відповідної довідки не складено, про що свідчить й сам Акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

На переконання суду, незгода з висновками, викладеними в акті про неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання протиправними дій, факт вчинення яких відсутній; відсутність дій сама по собі виключає їх протиправність.

Податковим органом на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки податкові повідомлення-рішення не приймались.

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем надано Наказ по підприємству від 01.04.2014 р. №4 про перенесення робочих днів в травні, даний наказ зобов'язано довести до відома працівників, проте, в матеріалах справи відсутні дані про працівників, які працюють на даному підприємстві та докази доведення до відома працівників даного Наказу.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправним дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпрофгарант», за результатами якої було складено Акт від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрпрофгарант» (ЄДРПОУ 38193308) за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.03.2014р.» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнати протиправними дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складення Акту від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрпрофгарант» (ЄДРПОУ 38193308) за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.03.2014р.», суд зазначає наступне.

Акт звірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Суд звертає увагу на те, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2, підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (звірки); дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки (звірки) без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають лише ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Висновки, викладені в акті від 08.05.2014 року №282/26-51-22-03/38193308 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРПРОФГАРАНТ", не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки самі по собі не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході звірки обставин.

Акт є носієм доказової інформації щодо підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, є податковою інформацією, у разі використання якої, можуть виникнути правові наслідки, однак оцінка акту (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх викладення в ньому висновків) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, або у випадку можливого використання такого акту, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Вищенаведена позиція застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції Омельчук С. І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792).

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 р. по справі К/800/9399/13, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року по справі К/800/20095/14.

Натомість, щодо акту перевірки Податковим кодексом передбачено лише надання заперечень. Так, норми статті 86.7 передбачають, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Складання акту судом вбачається обставиною, що не порушує охоронюваних Законом прав та інтересів позивача з огляду на те, що висновки акту перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації, проте, акт не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

Акт звірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Державна податкова служба України в даному випадку є суб'єктом владних повноважень та виконує владні управлінські функції щодо позивача.

За таких обставин, суд не наділений повноваженнями щодо закриття провадження у справі в цій частині, оскільки згідно частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Оскільки позовну вимогу щодо скасування акту камеральної перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби неможливо віднести до юрисдикції іншого суду, суд позбавлений можливості застосувати положення статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині, а тому дана вимога розглядається по суті.

При цьому, суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене.

Проте, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вище викладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині щодо визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складення Акту від 08.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Укрпрофгарант» (ЄДРПОУ 38193308) за період діяльності з 01.01.2014р. по 31.03.2014р.» не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФГАРАНТ" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін