Ухвала суду № 39761068, 01.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

01 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2108/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014р. по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариство «Комерційний банк «НАДРА» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014р. ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» (далі-Банк) звернувся до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі-ДВС) про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.03.2014р. за №42592308 та зобов'язання відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №278 від 04.03.2014р.

В обґрунтування своїх позовних вимог Банк посилається на те, що звернувся до ДВС із виконавчим написом нотаріуса, яким просить звернути стягнення на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а кошти отримані від реалізації земельної ділянки направити на погашення заборгованості перед ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 6 136 398,08грн. Проте, державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним, а у виконавчому написі нотаріуса зазначено три боржника. Банк вважає вказану постанову незаконною, оскільки подати три окремих виконавчі документи неможливо, тому це є перешкодою для належного примусового виконання рішення, що порушує його права. Тому, посилаючись на вказану обставину просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 20.03.2014р. за №42592308, яка видана головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Одеській області.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки у виконавчому документі зазначений один боржник та один стягувач, а тому суд не вбачав порушення ЗУ «Про виконавче провадження». Також, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відкрити виконавче провадження, суд послався на те, що не має права втручатися в діяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до виконавчого напису нотаріусу №278 від 04.03.2014р. звернено стягнення на предмет іпотеки, яка знаходиться в іпотеці ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», а саме: земельну ділянку площею 0,1007га, кадастровий номер: 5127555800:02:006:0145, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с.Мізікевича, вул.Абрикосова, №9/4, ж/м «Дружний» та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №9/4, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с.Мізікевича, вул.Абрикосова, ж/м «Дружний» (а.с.10). З цих підстав Банк звернувся до ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановою ВП №425 923 08 від 20.03.2014р. головного державного виконавця Кравець О.В. відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі повинен бути зазначений один боржник і один стягував, а у виконавчому документі вказано три боржника, що є порушенням наведеної норми.

Вирішуючи питання правомірності винесеної постанови, суд першої інстанції виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли в даній справі регулюються ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV.

Згідно ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.25, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч.2 ст.25, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.6 ч.1, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Як зазначено в ч.2 ст.18 цього Закону, у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також, якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець послався на порушення вказаної норми ЗУ «Про виконавче провадження», зазначивши, що в супереч даної статті у виконавчому документі зазначено три боржника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, дане не відповідає дійсності, оскільки у виконавчому документі, який пред'явлений Банком до виконання чітко зазначено, що боржником перед Банком є ОСОБА_4, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 є співвласниками та майновими поручителями вказаної земельної ділянки та житлового будинку, на яку нотаріусом запропоновано звернути стягнення як на предмет іпотеки.

Тобто, виконавчий документ відповідає вимогам ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» та має бути прийнятим до виконання державним виконавцем.

Крім того, вказаний житловий будинок належить на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Даний житловий будинок та земельна ділянка передані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в іпотеку Банку, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором №ОД17/09/2007/840-К/93, укладеним між ОСОБА_4 та Банком 18.09.2007р., строк за який провадиться стягнення з 18.09.2007р. по 19.09.2013р.

Отже, боржником у виконавчому написі нотаріуса №278 виданого 04.03.2014р. є ОСОБА_4, стягувачем є ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» (ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Посилання апелянта на неможливість прийняття виконавчого документа для виконання є необґрунтованим та безпідставним, оскільки будь-яких інших невідповідностей виконавчого документа, які встановлені ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується судова колегія, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.03.2014р. підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнята безпідставно та необґрунтовано.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріусу №278 виданого 04.03.2014р., суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується судова колегія, що суд не має право втручатися в діяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення, в даному випадку - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, а тому відкриття виконавчого провадження є компетенцією ДВС.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що постанова від 20.03.2014р., якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню, а відкриття виконавчого провадження є виключною компетенцією державного виконавця.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко