Ухвала суду № 39760246, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2014 року м. Київ К/800/18834/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання незаконною реєстрації та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання незаконною реєстрації та зобов'язання вчинити дії.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано незаконною реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, проведену реєстратором Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 07.09.2011року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 апеляційні скарги Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та ОСОБА_4 було задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та у цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, припинення шлюбних відносин та поділ майна 22.07.2011 року Васильківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу, якою затверджено мирову угоду, укладену 19.07.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за умовами пунктів 3, 4 якої, ОСОБА_2 передає ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 разом із встановленими щодо неї обтяженнями для забезпечення кредитних зобов'язань, що існують відповідно до кредитного договору від 20.06.2007 року № 2709/0607/88-203, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк» (до реорганізації АКБ «ТАС-Комерцбанк») у повному обсязі, та не заперечує проти передачі, оформлення та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 ОСОБА_4 приймає в особисту приватну власність вказану квартиру із встановленими щодо неї обтяженнями для забезпечення кредитних зобов'язань, що існують відповідно до кредитного договору від 20.06.2007 року № 2709/0607/88-203, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк» (до реорганізації АКБ «ТАС-Комерцбанк») у повному обсязі. Дана ухвала набрала законної сили.

На підставі ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2011 року та заяви ОСОБА_4 реєстратором Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 07.09.2011 року проведено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналіз даної норми свідчить про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно не є сама по собі підставою для виникнення чи припинення права власності, а є фіксацією таких фактів.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Пунктом 11 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно «Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно» передбачено, що правовстановлювальним документом, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно є ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2011 року, не вбачається, що перехід права власності на квартиру від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відбувається за умови виконання ним грошових зобов'язань за кредитним договором, а поняття «обтяження для забезпечення кредитних зобов'язань» не є тотожним обов'язку виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, твердження позивача про те, що ОСОБА_4 не виконує грошових зобов'язань, що випливають з кредитного договору, забезпеченого іпотекою (квартирою), не може бути підставою для визнання протиправною державної реєстрації прав на квартиру за ОСОБА_4

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві здійснюючи реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі мирової угоди від 22.07.2011 року та вносячи запис про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій, є законними і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання незаконною реєстрації та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз