Ухвала суду № 39760011, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/9991/24359/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2а-5020/10/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кефей"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 01.09.2010 № 0002452300/0, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74 515,00 грн. та фінансових санкцій - 20 787,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та про зобов'язання відповідача відобразити в обліковій картці платника податку суми визначені вказаним податковим повідомленням - рішенням як надміру сплачені суми податку на прибуток минулих податкових періодів. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 № 0002452300/0, в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що фактично позивач здійснював оплату за товар після його поставки, тобто здійснював післяоплату, а не здійснював перерахування заборгованості, як стверджував контролюючий орган, а тому позивач мав право здійснювати відповідне коригування валових витрат, оскільки балансова вартість валюти стала відомою лише на дату оплати.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що при отриманні імпортних товарів на валові витрати необхідно відносити суми, які розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривню за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів, а не на дату оплати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, за підсумками якої складено акт від 17.08.2010 №267/2310/32976763.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачам п. 1.25 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.5, пп. 5.2.8 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР), що полягало у неправомірному віднесені до складу валових витрат курсових різниць по розрахунках з іноземними постачальниками за поставлений товар. Позиція контролюючого органу полягає у тому, що платник податку, отримуючи імпортні товари, до валових витрат відносить суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких товарів. При цьому відповідно до пп. 7.3.3 Закону № 334/94-ВР заборгованість в іноземній валюті не виникає, і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює закупівлю товарів шляхом укладання контрактів з іноземними контрагентами. За поставлені товари підприємство розраховується в іноземній валюті вже після їх отримання. Всі проведені операції відображаються в бухгалтерському та податковому обліках шляхом перерахунку сплачених в іноземній валюті коштів в національну валюту - гривні. Внаслідок того, що оплата товару проводиться пізніше його фактичного отримання, і за цей час курс іноземної валюти змінюється - виникала курсова різниця.

Позивач відображав витрати, понесені в іноземній валюті у зв'язку з придбанням товарів, в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти на дату оплати за товари, з чим контролюючий орган не погоджується та вважає, що до валових витрат повинна включатися балансова вартість придбаної іноземної валюти на дату фактичного отримання товарів.

Відповідно до пп. 7.3.2 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. (пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР).

При співпраці з нерезидентами датою збільшення валових витрат платника податку відповідно до пп. 11.2.3 Закону № 334/94-ВР є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Тобто витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти та декларуються в день оприбуткування таких товарів або послуг.

Але визначити на цю дату розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом неможливо, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку. А тому здійснення коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту фактично є доведенням валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону № 334/94-ВР.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.01.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 у справі № 2а-5020/10/0270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко