Ухвала суду № 39759909, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/50094/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011

у справі № 2а-1913/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ККЕН"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ККЕН" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000372301/0 від 12.02.2010; №0000382301/0 від 12.02.2010.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000372301/0 від 12.02.2010; №0000382301/0 від 12.02.2010.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009 та складено акт №732/23-02/32933866/12 від 02.02.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000372301/0 від 12.02.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 44876 грн., штрафні (фінансові) санкції 22438 грн., №0000382301/0 від 12.02.2010, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33056 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 16528 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток підприємств на загальну суну 44876 грн.; п. 1.3 та п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на суму 33056 грн.

Перевіркою було встановлене завищення валових витрат ТОВ „ККЕН" на 179503 гривень у зв'язку із включенням вказаних коштів до складу валових витрат вартості придбаних у ТОВ „Керван-Д" послуг на підставі первинних документів, складених по нікчемним правочинам. ТОВ „ККЕН" перераховувались кошти ТОВ „Керван-Д" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, у зв'язку із відсутністю у ТОВ „Керван-Д" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів: виробничих актів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже із відсутністю фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" (чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Наказ N 237/5) встановлено, що довідка за формою N КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Також, згідно з Наказом N 237/5 підрядні роботи - це будівельні, монтажні, ремонтні та інші будівельні роботи, передбачені контрактом (договором) підряду.

Отже, довідка за формою N КБ-3 складається будівельними підприємствами для визначення саме підрядних робіт.

В свою чергу, відповідно до пункту 31 Положення про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, затвердженого науково-технічною радою Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 14 грудня 1994 року N 4 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування витрат генпідрядника за послуги, що надаються субпідряднику (адміністративно-господарські витрати, пов'язані з забезпеченням субпідрядників технічною документацією і фронтом робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, вирішенням питань матеріально-технічного постачання, прийманням і здачею виконаних субпідрядником робіт замовнику; пожежно-сторожовою охороною виконаних робіт і майна субпідрядників в межах будівельного майданчика; забезпеченням субпідрядників тимчасовими нетитульними будівлями і спорудами; здійсненням заходів з техніки безпеки і охорони праці загального характеру; благоустроєм і утриманням будівельного майданчика, прибиранням та вивезенням сміття; оплатою роботи частково використовуваних протягом зміни підйомних механізмів), субпідрядник щомісяця по окремих рахунках проводить відрахування генпідряднику в розмірах, визначених згідно з контрактом. У разі недосягнення згоди розмір відрахувань визначається згідно з порядком, що встановлюється Держкоммістобудування.

В свою чергу, факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які по формі і змісту відповідають вимогам Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а підтвердженням довідками щодо вартості виконаних робіт за типовою формою №КБ-3, актами приймання виконаних робіт.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв'язку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ „Керван-Д".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 у справі № 2а-1913/10/1570 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 у справі № 2а-1913/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко