Ухвала суду № 39759900, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/58403/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011

у справі № 2а/0570/1990/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Полиметстрой"

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Полиметстрой" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (правонаступник - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000012342/0 від 17.01.2011, № 0000022342/0 від 17.01.2011.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000022342/0 від 17.01.2011 на суму 865891,25 грн. та визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000012342/0 від 17.01.2011 на суму 1126276, 25 грн., в задоволенні іншій частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року та складено акт № 1334/23-2-33980765 від 29.12.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000022342/0 від 17.01.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 865891, 25 грн.; № 0000012342/0 від 17.01.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 1141097, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 912178 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 692713 грн.

Позивачем занижено податок на прибуток на суму 912178 грн., у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат понесені в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ „Промислова група „Авітек", з яким укладено угоду про надання товаро - транспортних та експедиційних послуг на загальну суму 47426 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не були надані відповідні документи щодо підтвердження фактичності виконання умов вказаної угоди.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що виконання угоди не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Стосовно віднесення до складу валових витрат у третьому кварталі 2010 року суми безнадійної дебіторської заборгованості на момент закінчення строку позовної давності в розмірі 135159 грн. по господарським взаємовідносинам з ПП „Укрметал 1".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір укладений між ТОВ „Полиметстрой" та ПП „Укрметал 1" про продаж металургійної продукції в розмірі 135159 грн. за яким позивачем було перераховано попередню оплату за товар 26.08.2007, який не отримано позивачем був пролонгований відповідно до додатків 1, 2, 3 до 31.12.2010.

Коолегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що сплив строку позовної давності починається тільки з 01.01.2011 ще протягом трьох років.

Стосовно включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання феросплавів від ТОВ „ДМС-Актив" та ТОВ „Юнітком плюс" за три квартали 2010 року в сумі 3468926 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, фактичне здійснення господарських операцій та на виконання умов договорів від ТОВ „ДМС-Актив" та ТОВ „Юнитком плюс".

Фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами: договором № 01/08-10 від 01.08.2010, договором № 5 від 01.09.2010, актами приймання-передачі товару, специфікаціями, виписками банку про проведення оплати товару.

Крім того, товар, що був поставлений позивачу в подальшому був проданий, що підтверджується матеріалами справи.

На момент укладення та виконання договорів видачі податкових накладних ТОВ „ДМС-Актив", ТОВ „Юнітком плюс" були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, фактичне виконання спірних контрактів підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Так, під час вирішення даного спору суди дослідили правовідносини позивача з кожним із спірних контрагентів, встановивши зміст господарських операцій, порядок їх виконання та оформлення. При цьому суди з'ясували, що виконання поставок товарів в адресу позивача підтверджується необхідними первинними документами, які мають бути складені в залежності від виду господарської операцій, а саме - договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами списання використаних матеріальних цінностей тощо.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено достатньо переконливих доводів про те, що відомості, які містяться у цих документах, є недостовірними, суперечливими.

Доводи, якими податкова інспекція мотивує висновок про порушення платником вимог податкового законодавства (як-от - відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність у них об'єктивних умов для провадження господарської діяльності, несплата ними податків до бюджету), фактично є свідченням порушень, допущених цими контрагентами, тобто третіми особами, а не доказом недобросовісності Товариства як платника податків.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 у справі № 2а/0570/1990/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 у справі № 2а/0570/1990/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко