Ухвала суду № 39759876, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/70670/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011

у справі № 2а-14336/09/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт»

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Транзіт» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Восток-Транзіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалася в період з 01.08.2008р. по 31.08.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 1466/23-32930315 від 18.12.2008.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення пп..7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищено заявлене бюджетне відшкодування за вересень 2008 року на суму 121201 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00030523/0 від 25.12.2008.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття названого податкового повідомлення-рішення, полягає в тому, що у перевіреному періоді позивач незаконно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, пред'явлену до сплати постачальниками - ТОВ «Термет-Техноімпекс» та ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг». При цьому податкова інспекція зазначає, що у залізничних накладних, якими оформлювалося перевезення спірного товару, отримувачем вантажу зазначено не позивача, а іншу особу - Ковальсько-пресове підприємство філію ВАТ «Ковельсільмаш», докази фактичного отримання придбаного товару саме позивачем відсутні, витрати за користування вагонами та на оплату інших послуг залізниці позивачем не понесені. Наведені обставини було розцінено Ковельською МДПІ як свідчення створення позивачем штучного документообігу, що не опосередковувався дійсним виконанням поставок в адресу Товариства, з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне виконання операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використанням нетрадиційних форм розрахунків.

Однак, як зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Так, у розглядуваному випадку суди встановили, що факт виконання спірних операцій з поставки металопродукції позивачеві підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами - договорами, видатковими накладними, залізничними накладними.

Посилання Ковельської МДПІ на відсутність доказів фактичного отримання позивачем товару в рамках виконання спірних операцій об'єктивно не були взяті до уваги попередніми судовими інстанціями. Адже, як випливає з визначення поставки товарів, наведеного у пункті 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», кваліфікуючою ознакою поставки є перехід права власності на товар, що, однак, з урахуванням специфіки окремих видів господарської діяльності може здійснюватися при транзитних поставках без фізичного отримання товару усіма учасниками поставок.

У даному разі у спірних залізничних накладних власником товару зазначено позивача у справі; зазначення ж одержувачем вантажу Ковальсько-пресового підприємства філію ВАТ «Ковельсільмаш» обумовлено тим, що придбану металопродукцію Товариство поставило цьому покупцеві на виконання своїх зобов'язань з поставки товару за договорами від № С50/06-71 від 19.11.2007, укладеними позивачем та цим суб'єктом господарювання (що підтверджується, зокрема, видатковими накладними).

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реального придбання спірної продукції в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Термет-Техноімпекс» та ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо незаконності позбавлення Товариства права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 у справі № 2а-14336/09/0370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 у справі № 2а-14336/09/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко