Ухвала суду № 39759821, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/70414/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011

у справі № 2а/1770/2439/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ДП

Рівнетрансекспедиція"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне,

Головного управління державного казначейства у Рівненській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „ДП Рівнетрансекспедиція" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне, Головного управління державного казначейства у Рівненській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000312344 від 26.05.2011.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000312344 від 26.05.2011, в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 91722 грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 15970, 28 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось за період січень 2011 року та складено акт №593/23-300/30712154 від 16.05.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312344 від 26.05.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 92037 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Перевіркою встановлено неможливість відшкодування або використання для погашення податкових зобов'язань залишку від'ємного значення у сумі 91772 грн., що виник у серпні 2007 року через пропущення строків давності визначених у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України та ст. 257 Цивільного кодексу України.

З 07.06.2011 по 08.06.2011 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача за січень 2011 року з питань взаємовідносин між контрагентом ПП „Ніка Ойл" з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та складено акт №724/23-300/30712154 від 08.06.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382344 від 17.06.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 15970, 28 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Перевіркою встановлено безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП „Ніка Ойл", що суперечить ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Стосовно відмови позивачу у відшкодуванні або використання для погашення податкових зобов'язань залишку від'ємного значення у сумі 91772 грн., що виник у серпні 2007 року.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма регулює термін подання заяв про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість - це різні показники декларації з податку на додану вартість.

Податкове зобов'язання по податку на додану вартість, що виникло на підставі податкових векселів, погашене позивачем за рахунок податкового кредиту поточного податкового періоду, що відображено у рядку 27 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року.

Оскільки погашення векселів відбулось за рахунок податкового кредиту, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, поданої до Державної податкової інспекції у м. Рівне 20.09.2007, податок на додану вартість у сумі 153010 грн. відображено як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного у рядку 26.

Як вбачається з матеріалів справи, суми від'ємного значення за липень 2007 року, не заявлялись позивачем до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що, позивач не реалізовував своє право на відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом зазначення про це в податковій декларації та подання заяви у порядку передбаченому податковим законодавством.

Стосовно безтоварності та фіктивності господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП „Ніка Ойл", що суперечить ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 15970, 28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 200.3, пп. 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у спірний період між позивачем та його контрагентом, укладені договори поставки паливно-мастильних матеріалів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У даному випадку податковим органом не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, а отже не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозв'язку з приписами Податкового кодексу України унеможливлювали формування позивачем податкового кредиту за зазначеними операціями.

Також, судова колегія зазначає, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій. За висновками перевіряючих такі документи не були визнані недійсними. При цьому відповідачем не були надані докази щодо неотримання позивачем послуг, визначених в договорах.

Доводи податкового органу про нікчемність угод з вказаним контрагентам колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, не надано доказів, які б підтверджували, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Оскільки судами встановлено реальність господарських операцій по спірному контрагенту, колегія суддів вважає погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в цій частині у зв'язку з правомірним формуванням суми податкового кредиту, а відтак і правомірність формування суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 у справі № 2а/1770/2439/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 у справі № 2а/1770/2439/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко