Постанова № 39759396, 26.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/465/14 Справа № 203/3339/14-п Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф.Ф. Доповідач - Коваленко Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю представника митного органу Козія І.М., прокурора Зайкової Л.М., представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів та заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2014 року, якою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, керівника ТОВ «Новіта-Сервіс», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2014 року відносно ОСОБА_3 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, відносно ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, відповідно до якого ОСОБА_3, будучи керівником ТОВ «Новіта-Сервіс», вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару - "папір туалетний, серветки та рушники паперові", з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товару, документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару.

Провадження № 33/774/465/14 Головуючий у першій інстанції: Маймур Ф.Ф.

Категорія: ч. 1 ст. 483 МК України Головуючий у другій інстанції: Коваленко Н.В.

Однак, місцевий суд з мотивів, вказаних в постанові, прийшов до висновків про те, що наявними в матеріалах справи докази не підтверджується ні об'єктивна, ні суб'єктивна сторони інкримінованого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, при цьому районним судом встановлено, що інкриміноване останньому порушення митних правил не є триваючим правопорушенням і на момент надходження та розгляду судом даної справи закінчилися строки накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Дніпропетровська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним в правопорушенні митних правил і накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 483 МК України.

Також, на постанову районного суду подана апеляційна скарга заступником прокурора Дніпропетровської області, в якій прокурор, згідно уточненої апеляційної скарги, просить скасувати постанову суду про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та прийняти нову постанову, якою притягнути останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.

В обґрунтування поданих апеляційних скарг, які за своїми доводами є фактично ідентичними, Дніпропетровська митниця Міндоходів та заступник прокурора Дніпропетровської області посилаються на те, що постанова місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, а викладені в постанові висновки суду, не відповідають фактичним обставинам справи. За твердженням митного органу та прокурора, вина ОСОБА_3 в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, в повному обсязі підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи і яким районним судом не було надано належної оцінки, при цьому відповідно до норм чинного митного законодавства, вчинене ОСОБА_3 правопорушення є триваючим правопорушенням.

В судовому засіданні апеляційного суду представник митного органу Козій І.М. уточнив подану Дніпропетровською митницею апеляційну скаргу і просив скасувати постанову місцевого суду та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, в редакції 2012 року, при цьому, з урахуванням того, що вчинене ОСОБА_3 порушення митних правил мало місце під час дії норм МК України в редакції 2002 року, просив накласти на правопорушника адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст. 353 МК України в редакції 2002 року.

Прокурор Зайкова Л.М. підтримала в повному обсязі подану Дніпропетровською заступником прокурора Дніпропетровської області апеляційну скаргу, підтвердила викладені в ній доводи та просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційних скарг митного органу та прокурора і просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, оскільки, на його переконання, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційних скарг - безпідставні.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційних скарг митного органу та прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, дійшов висновку про те, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова районного суду скасуванню з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП та ст. ст. 486, 487, 489 МК України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі, про порушення митних правил, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, в порушення зазначених вимог закону, районним судом належним чином не були з'ясовані обставини, щодо вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки, викладені в постанові висновки суду, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, з'ясовуючи питання наявності в діях ОСОБА_3 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, районним судом перевірялась процедура дотримання ОСОБА_3 вимог ст. ст. 52, 53, 57, 58 МК України під час декларування імпортованого товару.

Однак, судом першої інстанції не було враховано те, що об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_3 порушення митних правил виражається в діях, спрямованих на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві дані, зокрема, щодо відправника та одержувача товару.

Той факт, що в наданих ОСОБА_3 для митного оформлення імпортованого товару документах, відомості про відправника та одержувача товару були неправдивими, підтверджується інформацією митної адміністрації Турецької Республіки від 21 січня 2014 року, яка надійшла на запит Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України від 10 червня 2013 року до Дніпропетровської митниці Міндоходів, у відповідності до якої, в Департаменті митної справи та торгівлі Туреччини взагалі відсутні відомості про вивезення товару з території Туреччини компанією "CRUMLIN CORPORATION S.A." на адресу ТОВ "Новіта-Сервіс".

При цьому, враховуючи то факт, що вищезазначена інформація від державного митного органу країни відправника надійшла на офіційний запит Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України в рамках укладеної між Туреччиною та Україною міжнародної угоди, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів її достовірність.

Отже, апеляційним судом встановлено необґрунтованість висновку суду першої інстанції про недоведеність об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення.

На переконання суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 як керівник ТОВ «Новіта-Сервіс», яким безпосередньо укладався контракт на придбання товару в компанії "CRUMLIN CORPORATION S.A.", загальна сума якого становить 6000000 доларів США, при цьому представником очолюваного ОСОБА_3 підприємства здійснювалося декларування імпортованого товару, повинен був пересвідчитися в достовірності відомостей в документах, на підставі яких товар переміщувався через митний кордон України, що ним не було зроблено, з чого слідує висновок про наявність в діях ОСОБА_3 умислу на вчиненні дій, спрямованих на переміщення через митний кордон України товару з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товару, документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю викладених в постанові висновків суду фактичним обставинам справи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що 11 листопада 2011 року, відповідно до контракту № 2011/01/02 від 01 лютого 2011 року, укладеного та підписаного директором ТОВ «Новіта-Сервіс» ОСОБА_3 та компанією "CRUMLIN CORPORATION S.A.", із Туреччини на митну територію України в зоні діяльності Херсонської митниці, згідно коносаменту № 14 від 05 листопада 2011 року, рахунку № EX/11/501309/1 від 04 листопада 2011 року, у вантажних автомобілях з номерними знаками НОМЕР_1/НОМЕР_2, НОМЕР_3/НОМЕР_4, НОМЕР_5/НОМЕР_6, НОМЕР_7/НОМЕР_8, на адресу ТОВ «Новіта-Сервіс» був ввезений товар - папір туалетний, серветки та рушники паперові, вагою брутто 24753,828 кг, вартістю 136959,58 грн., який в подальшому вказаними вантажними автомобілями, на підставі ПП № 110000005/2011/213430 від 04 листопада 2011 року, CMR № № 039815, 048367, 039814, 039816 від 24 січня 2012 року було доставлено в зоні діяльності Дніпропетровської митниці Міндоходів і оформлено в режимі імпорт за ВМД типу "ІМ 40" № 110100000/2012/202092 від 30 січня 2012 року. В ході здійснення митної перевірки законності ввезення на митну територію України вищевказаного товару, Департаментом митної справи Міндоходів України 10 червня 2013 року до митної адміністрації Туреччини було направлено запит з метою встановлення обставин експорту товару з Туреччини на адресу ТОВ «Новіта-Сервіс», відповідно до отриманої 21 січня 2014 року Дніпропетровською митницею Міндоходів відповіді на який в Департаменті митної справи та торгівлі Туреччини не виявлено записів (фактів) відповідних операцій.

Вина ОСОБА_3 в порушенні митних правил в повному обсязі підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, зокрема: протоколом про порушення митних правил від 11 квітня 2014 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. 363 МК України і підписаним двома свідками, при цьому ОСОБА_3 в день складання протоколу була по пошті направлена його копія, оскільки він двічі не з'явився за викликами митного органу; копією вантажної митної декларації на імпортований з Туреччини на адресу ТОВ «Новіта-Сервіс» товару та товаросупровідних документів, які підтверджують факт переміщення товару через митний кордон України; інформацією митної адміністрації Турецької Республіки, у відповідності до якої в Департаменті митної справи та торгівлі Туреччини взагалі відсутні відомості про вивезення товару з території Туреччини компанією "CRUMLIN CORPORATION S.A." на адресу ТОВ "Новіта-Сервіс"; іншими фактичними даними, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 в порушенні митних правил повністю доведена, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 483 МК України, як вчинення дій, спрямованих на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості про відправника та одержувача товару.

Разом з тим, проаналізувавши норми законодавства України з питань митної справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те що, як в чинному МК України, так і в МК України в редакції 2002 року, відсутні будь-які посилання на визначення правопорушень як триваючі, а відтак в залежності від конкретних обставин вчинення, кожне порушення митних правил необхідно індивідуально розглядати в контексті його віднесення до триваючих або не триваючих правопорушень.

Враховуючи, що порушення митних правил, яке мало місце з боку ОСОБА_3, могло бути виявлено тільки після проведення відповідної перевірки в ході здійснення митного контролю, вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України в редакції 2012 року, є триваючим правопорушенням.

При цьому, суд апеляційної інстанції констатує, що протокол про порушення митних правил відносно ОСОБА_3 щодо події, яка мала місце 11 листопада 2011 року, тобто під час дії Митного кодексу України в редакції 2002 року, було складено 11 квітня 2014 року за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, який набрав чинності 01 червня 2012 року і диспозиція якої є ідентичною диспозиції ст. 352 МК України в редакції 2002 року.

Таким чином, з урахуванням того, що санкція ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України в редакції 2012 року посилює відповідальність за вчинене ОСОБА_3 правопорушення, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 3 МК України в редакції 2012 року ОСОБА_3 підлягає адміністративній відповідальності в межах санкції, передбаченої ст. 352 МК України в редакції 2002 року.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, яке необхідно накласти на ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції враховує характер вчиненого останнім правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини ОСОБА_3, відсутність обставин, що як пом'якшують, так і обтяжують відповідальність останнього за вчинення правопорушення та приходить до висновку, що за вчинення даного адміністративного правопорушення на ОСОБА_3 необхідно було б накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки накладення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів, безпосередніх предметів порушення митних правил, є недоцільним, враховуючи, що переміщені правопорушником товари були випущені в вільний обіг.

Однак, з огляду той факт, що моментом виявлення вчиненого ОСОБА_3 триваючого адміністративного правопорушення є день отримання Дніпропетровською митницею Міндоходів інформації з Республіки Туреччина, що мало місце 21 квітня 2012 року, в той час, як відповідно до ч. 1 ст. 328 МК України в редакції 2002 року, адміністративне стягнення у вигляді штрафу може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня виявлення правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України в редакції 2012 року на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків на кладення адміністративного стягнення, регламентованих ч. 2 ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів, уточнену в судовому засіданні апеляційного суду, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2014 року, якою відносно ОСОБА_3 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України закрити, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду Дніпропетровської області Н.В.Коваленко