Постанова № 39758186, 15.07.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.07.2014

Справа № 334/2858/14-а

Провадження № 2-а/334/129/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2014р. Ленінський райсуд м.Запоріжжя у складі:

головуючого - Махіборода Н.О.;

при секретарі - Кузьменко О.О.;

за участі адвоката - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, щодо неправомірної відмови в призначенні пенсії за віком та зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком шляхом перерахування її на особовий рахунок,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в період часу з 01.10.1974р. по 31.10.2001р. працював на різних посадах на Запорізькому заводі спеціального технологічного обладнання та займав посади в Запорізькому державному технічному університеті.

В жовтні 2001р. позивач знявся з реєстрації за місцем проживання в м.Запоріжжі та отримав 04.10.2001р. закордонний паспорт замість паспорта громадянина України у зв'язку з виїздом на постійне проживання за межі України, а саме: в Німеччину. По теперішній час позивач проживає в м.Ганновер разом із 91-літньою тяжкохворою матір'ю, за якою здійснює догляд.

08.10.2012р. позивач уклав з УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя договір №92 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, сплативши відповідачу страхові внески за попередні роки в сумі 100267,75гр.

21.03.2014р. довіреною особою позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, до УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя були надані документи з заявою позивача про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак, рішенням №89 від 28.03.2014р. Комісія для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, відмовила позивачу в призначенні пенсії за віком, посилаючись на те, що він фактично постійно проживає за межами України, тобто, не має реєстрації на території України.

Не погоджуючись з рішенням комісії, позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя з вимогою про визнання протиправним рішення комісії щодо неправомірної відмови в призначенні пенсії за віком та з вимогою зобов'язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком шляхом перерахування на особовий рахунок, який позивач спеціально відкрив в ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором від 02.06.2014р.

В судовому засіданні інтереси позивача представляв його представник ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю від 10.05.2012р., який підтвердив доводи позивача та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, які були уточнені в ході судового слідства.

Адвокат предстаника позивача пояснила в судовому засіданні, що посилання відповідача на відсутність нормативно-правового регулювання та неврегульованість механізму призначення та виплати пенсій за віком громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, незаконно обмежує конституційне право позивача, який є громадянином України, на отримання пенсії.

Представник відповідача, в письмових запереченнях та в поясненнях, наданих в ході судового слідства, проти позову заперечує, вважаючи доводи позивача безпідставними, т.я. відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Однак, ОСОБА_2 фактично постійно проживає в Німеччині, в м.Ганновері, тобто, він не має реєстрації на території України. Крім того, є невизначеність відносно того, як УПФУ дізнається про обставини у разі смерті пенсіонера, якщо він проживає за межами України. Неврегульованість пенсійного законодавства відносно осіб, реєстрація яких на теріторії України відсутня, не дозволяє здійснювати нарахування та виплату пенсій особам, що проживають за межами України.

Заслухавши представника позивача та його адвоката, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

відповідно вимог ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 в період часу з 01.10.1974р. по 31.10.2001р. працював на різних посадах на Запорізькому заводі спеціального технологічного обладнання та займав посади в Запорізькому державному технічному університеті /а.с.10-14/.

В жовтні 2001р. позивач знявся з реєстрації за місцем проживання в м.Запоріжжі та отримав 04.10.2001р. закордонний паспорт замість паспорта громадянина України у зв'язку з виїздом на постійне проживання за межі України, а саме: в Німеччину, де був прийнятий на консульський облік 22.03.2002р. /а.с.28,66/.

По теперішній час позивач проживає в м.Ганновер разом із 91-літньою тяжкохворою матір'ю, за якою здійснює догляд, що підтверджується представленими суду документами /а.с.69-80/.

08.10.2012р. позивач уклав з УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя договір №92 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, сплативши відповідачу страхові внески за попередні роки в сумі 100267,75гр. /а.с.30-34/.

21.03.2014р. позивач, через свого представника - ОСОБА_3, звернувся до УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя, із заявою про призначення позивачу пенсії за віком /а.с.42/, надавши необхідний перелік документів до заяви.

Однак, рішенням №89 від 28.03.2014р. Комісія для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, відмовила позивачу в призначенні пенсії за віком, посилаючись на те, що він фактично постійно проживає за межами України, тобто, не має реєстрації на території України /а.с.45-46/.

Позивач, його представник та адвокат представника наполягають на тому, що рішення комісії є неправомірним, оскільки законодавець з цього приводу в ч.І ст.46 Конституції України зазначив, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ч.3 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися усіма своїми конституційними правами, в тому числі, і на пенсійне забезпечення, а тому, за відсутності законодавчих перешкод для призначення пенсії, відповідач зобов'язаний призначити та здійснювати виплату пенсії позивачу.

Ч.3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому, відповідно до п.3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009р., нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.

Отже, право громадянина на призначення та одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 07.10.2009 р. відсутні норми, які унеможливлювали призначення та виплату пенсії громадянам України, які проживають за кордоном.

Як вбачається із змісту рішення №89 від 28.03.2014р. Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій УПФУ в Леннінському районі м.Запоріжжя, відмова позивачу в призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що він фактично постійно проживає за межами України і не має реєстрації на території України, є протиправною, тому рішення підлягає скасуванню.

Суд вважає що вимоги позивача, його представника та адвоката представника є законими та обгрунтованими, тому, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 21.03.2014р. шляхом перерахування її на особовий рахунок, який позивач спеціально відкрив в ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором від 02.06.2014р. /а.с.63-64/.

Враховуючи вищевикладене, доводи представника відповідача суд вважає безпідставними, а вимоги позивача - законними та обґрунтованими, т.я вони знайшли своє підтвердження представленими по справі доказами.

Керуючись ст.2,70-71,159-163,167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №89 від 28.03.2014р. Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 з 21.03.2014р. шляхом перерахунку пенсії на особовий рахунок НОМЕР_1 в ТВБВ 10007/0284 фіії-ЗОУ АТ «Ощадбанк» /код установи 313957, код в ЄДРПОУ 02760363/, відкритий на ім'я ОСОБА_2.

На постанову суду протягом 10 днів може бути подана апеляція до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: