Вирок № 39757509, 15.07.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/2777/13-к

Провадження № 1-кп/629/152/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

секретаря судового засідання - Кондрашкіної А.А.,

за участю прокурора - Шульга Ю.М.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ілвріонове Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 30.10.2008 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75, 104 КК України - з іспитовим строком 2 роки,

- 22.09.2009 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровськ за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково за постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28.10.2011 року на 1 рік 10 днів,

за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, маючи не зняту та непогашену в установленому порядку судимість на шлях виправлення не став, переслідуючи корисливий мотив з метою наживи та маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно скоїв злочин при наступних обставинах.

ОСОБА_2 18 січня 2012 року, близько 13 години маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою наживи, діючи з корисливого мотиву, знаходячись біля будинку № 16-А, розташованого на мікрорайоні № 2 у м. Лозова Харківської області, відкрито, повторно, шляхом ривку, викрав з руки неповнолітньої ОСОБА_3, 2004 року народження, мобільний телефон марки "NOKIA 5130" з комплектною картою пам'яті, що знаходилася в ньому об'ємом 1 Гб, загальною вартістю - 301 грн. 00 коп., в якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв'язку "МТС", вартістю 10 грн. 00 коп. З місця скоєння злочину ОСОБА_2 зник, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 311 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в скоєнні інкримінованого йому правопорушення не визнав, давати показання та відповідати на питання відмовився.

Суд, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї вини, його вина доведена і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_4, даними нею в судовому засіданні, яка пояснила, що вона разом з ОСОБА_5, зі своєю донькою ОСОБА_3 та

іншими матерями приблизно о 13 годині вийшли зі школи № 4 на мікрорайоні № 4 в м. Лозова. Після чого, направились в бік магазинів «Владибор», «АТБ». Близько 14 годині 00 хвилин проходячи біля будинку № 16 на 2 мікрорайоні м. Лозова, вона почула крик своєї доньки: «Мама, телефон». ОСОБА_4 обернулася та побачила, як в бік будинку № 12 на мікрорайоні 2 м. Лозова тікає молодий хлопець, одягнений в світло-блакитні джинси, чорну куртку та чорну шапку, на зріст близько 1 метр 60 сантиметрів. Вона побігла за хлопцем, який направився вздовж будинку № 12 на мікрорайоні 2 м. Лозова в бік дитячого садка та повернув за кут будинку № 13 на мікрорайоні 2 м. Лозова, але не здогнала його;

- показаннями свідка ОСОБА_7 даними в судовому засіданні, який пояснив, що він працює керівником організації «Територія життя» в м. Лозова, яка займається реабілітацією і адаптацією осіб, які перебували у місцях позбавлення волі. ОСОБА_2 також був підопічним організації «Територія життя». Знаходячись в організації на його поведінку ніхто не скаржився. Мобільний телефон, який потім був вилучений працівниками міліції, йому подарував ОСОБА_2 пояснив, що даний телефон подарував йому товариш. Телефон був в робочому стані. ОСОБА_7 вставив в нього свою сім-картку та користувався ним;

- показаннями свідка ОСОБА_8, даними ним в судовому засіданні, який пояснив, що він працює помічником оперуповноваженого сектору карного розшуку Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області. В січні 2012 року до Лозівського МВ надійшла заява за фактом пограбування у малолітньої мобільного телефону. Відповідно до роздруківки оператора мобільного зв'язку, було проведено перевірку дзвінків з телефону «Нокія», який був вилучений у директора Територіального центру «Територія життя» ОСОБА_7, який пояснив, що вказаний телефон йому подарував ОСОБА_2 Після проведення оперативно-розшукових дій, ОСОБА_2 був доставлений до Лозівського МВ, де він дав зізнавальні свідчення, що дійсно скоїв даний злочин. Наштовхнув його на скоєння злочину той факт, що маленька дівчинка йшла сама з телефоном, а батьки не слідкували за дитиною. Також ОСОБА_2 повідомив працівникам Лозівського МВ про те, що одяг він змінив, так як з'їздив до м. Дніпропетровська. По дорозі до м. Дніпропетровська сім-картку з викраденого телефону він викинув. Вставив свою. Коли повернувся до Територіального центру, подарував телефон своєму директору ОСОБА_7. Також свідок ОСОБА_8 зазначив, що недозволені методи допиту до обвинуваченого не застосовувалися. Згідно наданої інформації за роздруківкою оператору мобільного зв'язку працівниками сектору карного розшуку було встановлено, що сім-картка, яка належить ОСОБА_2 була вставлена у викрадений телефон в смт. Панютине м. Лозова;

- показаннямпи свідка ОСОБА_6, який зазначив в судовому засіданні, що на той час він працював оперуповноваженим сектора карного розшуку Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області. Було повідомлено, про скоєння грабіжу відносно малолітньої дівчинки. При проведенні оперативно-розшукових дій, було встановлено, що телефон знаходиться у ОСОБА_7, який повідомив, що даний телефон йому подарував підопічний ОСОБА_2 Також вказав, що ОСОБА_2 через декілька днів повернеться з м. Дніпропетровська. Через декілька днів, йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_2 повертається з м. Дніпропетровська до смт. Панютине, оскільки на той час, поїзди та електропотяги не зупинялися у м. Лозова. Разом з ОСОБА_7 оперуповноважені виїхали до вокзалу смт. Панютине, де був затриманий ОСОБА_2 та доставлений до відділу Лозівського МВ для допиту. При дачі свідчень, ОСОБА_2 зазначив, що: «Треба бути дурнем, щоб не вихопити телефон у дитини, батькі якої за нею не дивляться та ловять гав». Коли забрав телефон, його хтось наздоганяв, але не зміг догнати. Потім, впевнившись, що його не доженуть, ОСОБА_2 поїхав до смт. Панютине на вокзал, сів на електропотяг та поїхав до м. Дніпропетровська. Після повернення до м. Лозова, ОСОБА_2 подарував телефон ОСОБА_7 Крім того, зазначив, що насильство відносно ОСОБА_2 з боку працівників міліції не застосовувалось;

- показаннями свідка ОСОБА_9, даними ним в судовому засіданні, який пояснив, що у січні 2012 року він працював дільничним Лозівського МВ УМВС України в Харківській області, обслуговував дільницю, де знаходиться реабілітаційний центр, ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягувався, по справі йому нічого не відомо;

- показаннями свідка ОСОБА_5, даними в судовому засіданні, яка пояснила, що вона разом зі своєю донькою, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проходили біля будинку № 16А на м-ні 2 в м. Лозова в бік школи № 4, приблизно о 13 годині 40 хвилин. ОСОБА_3 шла позаду. Несподівано вони почули крик ОСОБА_3, обернулися та побачили, як від неї біжить хлопець, одягнений в темно-чорну куртку, чорну шапку та світло-блакитні джинси. ОСОБА_4 побігла за ним, але не здогнала;

-показаннями неповнолітньої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні пояснила, що вона з мамою та іншими йшли по мікрорайону, вона йшла позаду та слухала музику по мобільному телефону, який тримала у руці, якійсь дядя вихопив телефон з руці та побіг, мама цього дядю не здогнала.

- протоколом огляду місця пригоди, проведеного 16.08.2012 року за участю потерпілої ОСОБА_4, яка вказала на місце скоєння злочину, тротуар на території м-ну № 2 біля будинку № 16 у м.Лозова Харківської області;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 14.02.2012 року за участю ОСОБА_4, із якого вбачається, що вона впізнала на фото № 1 ОСОБА_2, як молодого чоловіка, який відкрито заволодів мобільним телефоном її доньки. (т.1 а.с.12);

- роздруківкою оператора мобільного зв'язку від 13.03.2012 року, згідно до якої, 19.01.2012 року о 15 год. 38 хв. з викраденого телефону здійснювався дзвінок у м. Дніпропетровську з використанням сім-картки оператора МТС (НОМЕР_1), яка належала ОСОБА_2 (т.1 а.с.36-40);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 01 березня 2012 року, відповідно до якого, ОСОБА_7 підтвердив той факт, що ОСОБА_2 подарував йому телефон, а його телефон забрав собі. ОСОБА_2 розповів йому, що телефон купив на ринку «Озерка» м. Дніпропетровськ. Про те, що телефон був крадений ОСОБА_7 нічого не знав. (т. 1 а.с.42);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від 03 березня 2012 року, відповідно до якого, ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_6 був присутній в кабінеті при його допиті, що ніяких засобів фізичного насильства до нього не застосовувалося, наручники на нього не одягав. ОСОБА_6 в свою чергу підтвердив, що дійсно він від ОСОБА_2 відбирав пояснення, де підозрюваний надав пізнавальні пояснення по справі (т. 1 а.с.43-44);

- протоколом огляду предметів від 09.03.2012 року, предметом огляду якого є вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Нокія -5130» ІМЕІ НОМЕР_2 з сім-карткою (т.1 а.с.45, 47)

- висновком товарознавчої експертизи № 684 від 20.02.2012 року, відповідно до якого остаточна вартість станом на 18.01.2012 року мобільного телефону Nokia моделі 5130 Xpress Music, з врахуванням умов, зазначених в дослідницької частині, складає 301,00 грн. (т.1 а.с.51-53);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 16.08.2012 року з участю ОСОБА_5, із якого вбачається, що вона добровільно показала на місті та пояснила, що 18.01.2012 року вона, ОСОБА_4 та донька ОСОБА_4 проходили біля дому № 16-а на мікр. 2 в м. Лозова в сторону ЗОШ № 4. Вони пройшли вперед, а ОСОБА_3 йшла позаду. Потім вони почули крик ОСОБА_3, обернулися і побачили парня, який забрав телефон у дівчинки і побіг в сторону буд. № 12. Вона бачила, що це був парень віком 20-26 років (т.1 а.с.57);

- фото таблицею до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16.08.2012 року з участю ОСОБА_5 (т.1 а.с.58);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 16.08.2012 року з участю ОСОБА_4, із якого вбачається, що вона добровільно показала на місті та пояснила, що 18.01.2012 року вона, її донька та ОСОБА_5 проходили біля дому № 16-а на мікр. 2 в м. Лозова в сторону ЗОШ № 4. Вони пройшли вперед, а ОСОБА_3 йшла позаду. Потім вони почули крик ОСОБА_3: «Мама,

телефон», коли обернулися, побачили парня, який забрав телефон у дівчинки і побг в сторону буд. № 12. Вона бачила, що це був парень віком 20-26 років, у світлих джинсах, зростом приблизно 160 см (т.1 а.с.60);

- фото таблицею до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16.08.2012 року з участю ОСОБА_4 (т.1 а.с.61);

- протоколом вилучення від 23.08.2012 року, із якого вбачається, що в тетрадці обліку проживання в організації «Територія життя» є дані стосовно ОСОБА_2, а саме: вибуття - 18.01.2012 року, прибуття - 20.01.2012 року (т. 1 а.с.63-64).

Суд до невизнання обвинувачим своєї вини в викраданні мобільного телефона у неповнолітньої ОСОБА_3 ставиться критично, розцінює дане як бажання обвинуваченого уникнути відповідальності і приховати істину по справі.

Суд вважає, що дії ОСОБА_2, які виразилися у відкритому викраденні мобільного телефону у неповнолітньої ОСОБА_3, правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб і характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває. Перебуває на обліку у лікаря-психіатра в Дніпропетровській міській лікарні № 14 з діагнозом «Розлад адаптації з переважанням порушення поведінки». Відповідно до Акту № 337 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_2 в даний час ознак психозу і недоумства не виявляє, виявлено дисоціальний розлад особистості. За своїм психічним станом може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому правопорушення, ОСОБА_2 перебував поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними. За своїм психічним станом в даний час в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.с.54-56). Згідно характеристики Центру соціальної адаптації і реабілітації «територія життя» характеризується формально позитивно. Відповідно до характеристики випускника Дніпропетровського вищого професійного училища будівництва, ОСОБА_2 характеризується негативно, проявив себе учнем з неадекватною поведінкою, часто був помічений в алкогольному сп'янінні, в нюханні клею, бігав з ножем по гуртожитку, за час проживання в гуртожитку був помічений в крадіжках коштів, мобільних телефонів.

Відповідно до ст.66 КК України обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, судом не встановлені.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Підстав для застосування обвинуваченому ст.69 КК України - не вбачається.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе лише в місцях позбавлення волі.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 засуджений 01.03.2009 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 10 днів та в період умовно-дострокового звільнення знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, обвинуваченому ОСОБА_2 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11.02.2012 року, постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.02.2012 року, т.1.л.д.7-9, 31-32).

Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання працівниками міліції, тобто з 11.02.2012 року.

Цивільний позов по справі не заявлений.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення товарознавчої експертизи № 684 від 20.02.2012 року в сумі 953,72 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2

Долю речових доказів суд, вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 370, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково у вигляді 1(одного) місяця позбавлення волі приєднати покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2009 року і остаточно призначити до відбуття покарання у вигляді 4 (чотири) і 1 (один) місяць позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою.

Термін відбуття покарання обчислювати з часу затримання ОСОБА_2, тобто з 11 лютого 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: невідомий (паспорт серія НОМЕР_3, виданий 01.03.2007 року Індустріальним РВДГУ УМВС в Дніпропетровській області), судові витрати в сумі 953,72 (дев'ятсот п'ятдесят три грн. 72 коп.) гривень на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області за проведення товарознавчої експертизи № 684 від 20.02.2012 року, перерахував на розрахунковий рахунок 31253272210487, МФО 851011; банк одержувача УДК в Харківській області; ЄДРПОУ 25574728, призначення платежу: «за товарознавчу експертизу».

Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон марки «NOKIA-5130», який належить ОСОБА_4- вважати повернутим потерпілій; сім-карту оператора мобільного зв'язку «МТС на крок попереду» з цифровим значенням НОМЕР_4 та номером НОМЕР_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя С.Т.Мішуровська